Постанова
Іменем України
23 травня 2024 року
м. Київ
Справа № 509/3511/22
Провадження № 61-18043св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. - розглянув у порядку письмового провадження справу
за участю
позивачки - ОСОБА_1 (далі - позивачка),
відповідача - Миколаївського закладу загальної середньої освіти Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області, правонаступником якого є Миколаївський ліцей Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області (далі -відповідач),
про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі
за касаційною скаргою позивачки на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 червня 2023 року, ухвалене суддею Кочком В. К., і постанову Одеського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Стахової Н. В.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Позивачка, яка працювала вчителем музичного мистецтва у закладі загальної середньої освіти, звернулася до суду з позовом до роботодавця про поновлення її на роботі через незаконність звільнення. Інтереси відповідача у суді за договором представляв адвокат, якому керівник відповідача з власних коштів оплатив гонорар. Відповідач у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій просив відшкодувати йому за рахунок позивачки понесені витрати на професійну правничу допомогу.
2. Суди першої й апеляційної інстанцій поклали ці витрати на позивачку. Остання з таким висновком не погодилася. Подала касаційну скаргу. Стверджувала, що витрати на професійну правничу допомогу поніс не відповідач, а його керівник за рахунок власних коштів. Тому вважала, що не має відшкодовувати відповідачеві кошти, які той не витратив.
3. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи слід стягувати з однієї сторони справи на користь іншої витрати на професійну правничу допомогу, якщо клієнт погодив послуги адвоката і прийняв їхнє виконання, а оплату за них внесла інша, ніж клієнт, особа? Відповідь на це питання позитивна.
(2) Зміст позовної заяви та клопотання відповідача
4. 30 серпня 2022 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 14 червня 2022 року № 45-к про звільнення з посади вчителя музичного мистецтва (далі - оскаржений наказ) та поновити її на цій посаді.
5. 17 жовтня 2022 року відповідач, інтереси якого на підставі договору про надання правової допомоги від 5 жовтня 2022 року (т. 1, а. с. 42) представляв адвокат Батурін Сергій Євгенович (далі - адвокат), подав клопотання про надання доказів і відшкодування судових витрат (т. 1, а. с. 101-102). Згідно з цим клопотанням додав до матеріалів справи, зокрема, розрахунок суми гонорару у розмірі 5 000,00 грн від 14 жовтня 2022 року та квитанцію до прибуткового касового ордера № 36 від 5 жовтня 2022 року (т. 1, а. с. 106, 107).
6. 25 травня 2023 року позивачка подала до суду заяву, згідно з якою просила стягнути з відповідача 2 298,78 грн компенсації за 11 днів невикористаної відпустки.
(3) Зміст рішень суду першої інстанції
7. 7 червня 2023 року Овідіопольський районний суд Одеської області постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог. Позивачка цю ухвалу в апеляційному порядку не оскаржила.
8. Того ж дня суд першої інстанції ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову через пропуск строку для звернення до суду; стягнув із позивачки на користь відповідача 5 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу. Мотивував стягнення тим, що розмір витрат підтверджений належними доказами, є обґрунтованим і пропорційним, враховуючи предмет спору, складність справи та її значення для сторін.
(4) Провадження у суді апеляційної інстанції
9. 6 липня 2023 року позивачка подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій зокрема вказала, що 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесла особисто Маркітан Поліна Валеріївна (далі - керівник відповідача), яка не є учасником справи. Відповідач ці витрати не поніс, що підтверджує лист № 01-124/310 від 3 липня 2023 року Відділу освіти, культури, молоді та спорту Овідіопольської селищної ради Одеської області (т. 1, а. с. 222).
10. 23 серпня 2023 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (т. 1, а. с. 235-242), згідно з яким, зокрема, просив стягнути з позивачки 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. До відзиву додав: заяву керівника відповідача від 21 серпня 2023 року, в якій вона вказала про відсутність посади фахового юриста у штаті школи й оплату гонорару адвоката за власний кошт (т. 1, а. с. 245); договір про надання правової допомоги від 15 серпня 2023 року (т. 1, а. с. 246); розрахунок суми гонорару від 22 серпня 2023 року (т. 1, а. с. 247); квитанцію до прибуткового касового ордера № 56 від 22 серпня 2023 року на суму 2 500,00 грн (т. 1, а. с. 248).
11. 30 жовтня 2023 року Одеський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції скасував; ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову: змінив дату звільнення позивачки на підставі оскарженого наказу відповідача з 10 липня 2022 року на 11 липня 2022 року; у задоволенні решти вимог відмовив через їхню необґрунтованість; стягнув із позивачки на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, а саме 5 000,00 грн витрат у суді першої інстанції та 2 000,00 грн в апеляційному суді. Мотивував постанову так:
11.1. Звільнення позивачки з роботи через закінчення строку дії трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України є правомірним, бо укладення або неукладення нового строкового трудового договору з працівником є дискреційним повноваженням роботодавця.
11.2. Суд першої інстанції не врахував, що позовну давність суд застосовує лише тоді, коли є підстави для задоволення позову.
11.3. 5 000,00 грн витрат за надану адвокатом правову допомогу у суді першої інстанції відповідає критерію реальності цих витрат, дійсності, необхідності та розумності.
11.4. Судові витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді треба стягнути у розмірі 2 000,00 грн, бо він співмірний зі складністю справи, часом, який адвокат витратив на виконання відповідних робіт (надання послуг), і їхнім обсягом.
(5) Зміст вимог касаційної скарги
12. 13 грудня 2023 року позивачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила: поновити строк на касаційне оскарження; скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 червня 2023 року у частині стягнення з неї на користь відповідача 5 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції; скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у частині стягнення на користь відповідача 5 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та 2 000,00 грн - в апеляційному суді; зупинити на час розгляду касаційної скарги виконання рішення суду першої інстанції.
(6) Зміст ухвал суду касаційної інстанції
13. 8 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали. Позивачка мала надати відомості про наявність або відсутність у неї електронного кабінету.
14. 23 січня 2024 року позивачка сформувала у системі "Електронний суд" заяву, у якій повідомила про наявність у неї такого кабінету.
15. 12 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивачки, в якій поновив останній строк на касаційне оскарження. Вказав, що позивачка у касаційній скарзі вказала підставою оскарження судових рішень пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), тобто відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах припису статті 1160 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для розподілу судових витрат згідно зі статтею 141 ЦК України, а саме щодо можливості врахування як судових витрат відповідача власних коштів, які сплатила за професійну правничу допомогу його керівник, без урахування вимог Законів України "Про освіту", "Про повну загальну середню освіту" та Бюджетного кодексу України.
16. 13 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. Позивачка мотивувала касаційну скаргу так:
17.1. Не погоджується з оскарженими судовими рішеннями лише у частині стягнення з неї судових витрат.
17.2. Згідно з пунктами 6.5 і 6.6 Статуту відповідача фінансування закладу здійснюється відповідно до чинного законодавства. Фінансово-господарська діяльність закладу освіти проводиться відповідно до Бюджетного кодексу України, Законів України "Про освіту", "Про повну загальну середню освіту", "Про місцеве самоврядування в Україні".
17.3. Суд першої інстанції у рішенні не застосував норми права та висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо врахування сплачених фізичною особою коштів як витрат юридичної особи на професійну правничу допомогу.
17.4. Суд визнав витрати керівника відповідача витратами на професійну правничу допомогу самого відповідача як юридичної особи. Аргументи позивачки суд апеляційної інстанції не взяв до уваги і не вказав причини цього.
17.5. Керівник відповідача не є учасником справи. Тому її витрати на професійну правничу допомогу не є витратами відповідача. Це вона підтвердила у заяві від 23 серпня 2023 року, яку додала до відзиву на апеляційну скаргу.
17.6. Суд апеляційної інстанції безпідставно застосував припис статті 1160 ЦК України та інформацію з листа Міністерства фінансів України від 26 лютого 2019 року № 11220-16-83/5675 і підтримав висновок суду першої інстанції про стягнення непонесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, хоча мав застосувати приписи Законів України "Про освіту", "Про повну загальну середню освіту" та Бюджетного кодексу України.
17.7. Відповідач є неприбутковою установою, яка фінансується і витрачає кошти відповідно до кошторису, затвердженого засновником - Овідіопольською селищною радою Одеського району Одеської області. Керівник відповідача не може самостійно вирішувати питання про витрати закладу загальної середньої освіти без внесення змін до вже затвердженого кошторису, не може перераховувати на будь-які цілі, відмінні від вказаних в останньому.
17.8. Немає доказів того, що Овідіопольська селищна рада Одеського району Одеської області погодила зміни до кошторису відповідача та врахувала 5 000,00 грн особистих коштів його керівника до витрат відповідача. Не можна кошти, які особисто сплатила адвокату керівник відповідача, вважати витратами останнього за надану професійну правничу допомогу і відповідно до статей 137, 141 ЦПК України відшкодовувати їх відповідачеві за рахунок позивачки.
17.9. Квитанція про сплату керівником відповідача 5 000,00 грн датована 5 жовтня 2022 року. Відповідач не надав відомості про відсутність на той час юриста у штатному розписі відділу освіти.
17.10. Апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції і частково задовольнивши позов, у повному обсязі поклав на позивачку витрати на правничу допомогу, чим порушив вимогу частини тринадцятої статті 141 ЦПК України.
17.11. До відзиву на апеляційну скаргу представник відповідача додав докази, які не подав до суду першої інстанції. Апеляційний суд їх прийняв і поклав в основу постанови. Цим порушив вимоги частини третьої статті 367 ЦПК України, оскільки відповідач не довів неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали.
(2) Позиції інших учасників справи
18. 4 березня 2024 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу (цей відзив адвокат підписав як представник інтересів одночасно відповідача та керівника останнього). Просив залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін і стягнути з позивачки на користь керівника відповідача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції. До відзиву додав рішення Овідіопольської селищної ради від 4 жовтня 2023 року № 1243-VIII, згідно з яким та затвердила зміну найменування відповідача та його перепрофілювання на ліцей (код ЄДРПОУ 34312192), і витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30 жовтня 2023 року. Мотивував відзив так:
18.1. Вимогу касаційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу не можна задовольнити, бо апеляційний суд це рішення скасував у повному обсязі.
18.2. У штаті відповідача відсутня посада юриста, а у бюджеті відсутня стаття витрат на оплату професійної правничої допомоги адвокату. Тому керівник відповідача з метою захисту інтересів останнього згідно зі статтею 1160 ЦК України внесла гонорар адвокату з власних коштів.
18.3. Суд розподіляє витрати між сторонами справи. Фактично понесені витрати на професійну правничу допомогу відповідачеві у випадку відмови у задоволенні позову слід відшкодувати за рахунок позивачки незалежно від того, хто саме ці витрати поніс в інтересах відповідача.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
19. 12 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивачки на підставі, визначеній у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Надав відповідачеві як учаснику справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
20. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
21. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
22. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, який згідно з договором про надання правової допомоги від 29 лютого 2024 року адвокат підписав як представник інтересів не тільки відповідача, але й керівника останнього.
23. Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. До відзиву застосовуються правила, встановлені частиною дев`ятою статті 178 цього Кодексу (частини перша та п`ята статті 395 ЦПК України).
24. Відзив підписується відповідачем або його представником (частину друга статті 178 ЦПК України).