ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 761/31360/14-ц
провадження № 61-1903св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,Пархоменка П. І.,
учасники справи:
скаржник (стягувач) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
заінтересована особа (боржник) - Кредитна спілка "Український фінансовий союз",
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Верланова С. М., Нежури В. А.,
Історія справи
Короткий зміст скарг
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Шевченківський ВДВС у м. Києві), заінтересована особа - Кредитна спілка "Український фінансовий союз" (далі - КС "Український фінансовий союз").
У червні 2023 року ОСОБА_1 повторно подав до суду скаргу на бездіяльність Шевченківського ВДВС у м. Києві, заінтересована особа - КС "Український фінансовий союз".
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Шевченківського ВДВС у м. Києві, заінтересована особа - КС "Український фінансовий союз", повернено без розгляду.
Суд першої інстанції виходив з того, що заявник до скарги, поданої в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, не додав доказів, які підтверджують факт направлення ним копії цієї скарги та копії доданих до неї документів іншим учасникам справи. Тому суд вважав, що скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Шевченківського ВДВС у м. Києві не відповідає вимогам частини другої статті 183 ЦПК України. Таким чином, оскільки скарга подана з порушенням вимог частини другої статті 183 ЦПК України, її необхідно повернути заявнику без розгляду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Шевченківського ВДВС у м. Києві, заінтересована особа - КС "Український фінансовий союз", залишено без розгляду.
Суд першої інстанції вказав, що скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Такий строк є процесуальним, може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. У прохальній частини скарги ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірною бездіяльність Шевченківського ВДВС у м. Києві щодо невиконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2018 року в справі № 761/31360/14-ц та зобов`язати орган державної виконавчої служби відновити виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі вказаної ухвали. Суд встановив, що у 2018 році ОСОБА_1 декілька разів звертався до Шевченківського ВДВС у м. Києві щодо виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2018 року, тому про порушення свого права знав ще у 2018 році. Крім того, скаржник зазначав, що Шевченківським ВДВС у м. Києві винесено постанову від 16 вересня 2019 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 27 червня 2017 року. Проте зі скаргою у цій справі звернувся до суду лише 02 червня 2023 року.
Оскільки строк для подання скарги сплинув, а ОСОБА_1 клопотання про поновлення вказаного строку не подавав, то його скарга підлягає залишенню без розгляду.
Доводи скаржника про те, що його аналогічну скаргу, подану у вересні 2022 року, було залишено без розгляду ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року, проте про існування вказаної ухвали він дізнався лише 29 травня 2023 року, суд до уваги не взяв, адже такі доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року справу № 761/31360/14-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року та на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2023 року повернено до суду першої інстанції для її належного оформлення відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року та на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року залишено без руху та надано строк для подання до суду: належним чином оформлених самостійним документом апеляційних скарг відповідно до вимог статті 356 ЦПК України на кожне судове рішення, яке є предметом апеляційного оскарження, відповідних клопотань (заяв) із зазначенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження кожного судового рішення, що є предметом оскарження, та сплати судового збору у розмірі по 536,80 грн за оскарження кожного із судових рішень.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року та на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року визнано неподаною та повернуто скаржнику. Крім того, роз`яснено, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із нею до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Апеляційний суд вказав, що 08 листопада 2023 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків. Заява обґрунтована тим, що оскільки судові рішення пов`язані між собою, то вони повинні бути розглянуті в одному провадженні. Зазначав, що він є стягувачем у виконавчому провадженні, а тому він звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції за наслідками розгляду скарги на бездіяльність органів державної виконавчої служби. Крім того, вказав, що суд не звернув увагу на те, що в апеляційній скарзі фактично було викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи ОСОБА_1 про те, що оскаржувані ним судові рішення пов`язані між собою, а тому вони мають бути в єдиному провадженні, судом оцінюються критично, оскільки пунктом 4 частиною другою статті 356 ЦПК України визначено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені рішення або ухвала, що оскаржуються. Отже, за змістом положень частини другої статті 356 ЦПК України, можливість оскарження в одній апеляційній скарзі двох процесуальних документів, а саме ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року та ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року, за якими прийнято різні процесуальні рішення процесуальним законодавством не передбачена. Таким чином, до заяви про усунення недоліків ОСОБА_1 повинен був долучити належним чином оформлені самостійними документами апеляційні скарги відповідно до норм статті 356 ЦПК України на кожне судове рішення, яке є предметом апеляційного оскарження. Проте таких дій ОСОБА_1 не вчинив.
У заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 посилався на те, що відповідно до пункту 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справі від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід`ємною частиною судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК, ні Законом України "Про судовий збір" не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, за подання апеляційної скарги судовий збір також не справляється. Разом з цим у пункті 9 частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено ставку судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду для фізичних осіб в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Цим положення стосується подання апеляційних скарг на всі без винятку ухвали суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України "Про судовий збір", справляння судового збору за подання таких заяв (скарг), за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали. Таким чином, при апеляційному оскарженні судових рішень, прийнятих за результатами розгляду скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, має бути сплачений судовий збір у розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір". При цьому несплата судового збору має наслідком залишення апеляційної скарги без руху. Тому посилання ОСОБА_1 на те, що звернення з апеляційною скаргою на вказані ухвали суду першої інстанції не вимагається сплата судового збору, є безпідставним.
Отже, ОСОБА_1, оскаржуючи ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року та ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року, необхідно було сплатити судовий збір у розмірі по 536,80 грн за оскарження кожного судового рішення. Проте доказів сплати судового збору до заяви про усунення недоліків ОСОБА_1 не долучено.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції судом не вирішується.
За таких обставин, оскільки недоліки, визначені ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху, скаржником не усунені, належним чином оформлені самостійним документом апеляційні скарги відповідно до норм статті 356 ЦПК України на кожне судове рішення, яке є предметом апеляційного оскарження, не надано, квитанції про сплату судового збору у розмірі по 536,80 грн за оскарження кожного судового рішення не долучено, то апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід вважати неподаною та повернути скаржнику.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що апеляційна скарга не містила клопотання про поновлення строку. У пункті 6 розділу II та у пунктах 1-2 розділу V апеляційної скарги він заявив клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги як такий, що пропущений з поважних причин (частина третя статті 354 ЦПК України). Тому висновки суду апеляційної інстанції стосовно неподання скаржником клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги є безпідставними;
апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку, що нормами процесуального законодавства не передбачена можливість учасників справи подати одну апеляційну скаргу на декілька судових рішень суду першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції не вказав норми процесуального права, які б унеможливлювали звернення до суду з такою апеляційною скаргою;
повертаючи апеляційну скаргу, суд не врахував, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід`ємною частиною (стадією) виконавчого провадження у конкретній справі. Тому ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання скарги на бездіяльність органу державної виконавчої служби;
суди попередніх інстанцій під різними приводами фактично самоусуваються від обов`язку здійснювати судовий контроль за виконанням судових рішень, в тому числі щодо обов`язку суду розглядати скарги на рішення, дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби;
скаржник фактично був позбавлений гарантованого Конституцією України, законами України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до правосуддя, яке полягає у безперешкодному отриманні судового захисту під час виконання рішення суду. При поверненні апеляційної скарги апеляційний суд виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2024 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги до 29 квітня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 761/31360/14-ц та витребувано справу з суду першої інстанції.
У червні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 23 травня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).