ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/10/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача - Пономаренка В. С. (самопредставництво),
відповідача-1 - не з`явилися,
відповідача-2 - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 (колегія суддів: Аленін О. Ю. - головуючий, Богатир К. В., Філінюк І. Г.) і рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2023 (суддя Пінтеліна Т. Г.) у справі
за позовом Фонду державного майна України
до: 1) Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт", 2) Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області
про визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У грудні 2017 року Фонд державного майна України (далі - ФДМ України) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт" (далі - ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт") та Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (далі - Затоківська селищна рада) про:
- визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 02.06.2017 № 357 "Про продаж ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5110300000:02:019:0157), площею 0,6914 га, за адресою: вул. Лазурна, 19, Сонячний район, смт Затока, що перебуває в постійному користуванні ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення";
- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08.06.2017 № 1367, укладеного між Затоківською селищною радою та ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт".
1.2. Позовні вимоги ФДМ України з посиланням на положення статей 203, 215, 216, 316, 326, 328 Цивільного кодексу України, статей 84, 122 Земельного кодексу України обґрунтовані тим, що у справі № 916/2773/15 суди встановили, що майно бази відпочинку "Зорі Тирасполя", яке розташовано за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19, є державною власністю, і зазначені обставини не підлягають доказуванню відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Тому позивач зазначав, що з урахуванням положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України земельна ділянка, розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19, є державною власністю, оскільки згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.05.2017 № 35115434 було внесено запис до Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису 20328673, згідно з яким база відпочинку "Зорі Тирасполя" є державною власністю. ФДМ України стверджував, що Затоківська селищна рада не мала відповідних повноважень, проте незаконно передала у власність земельну ділянку державної власності ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт".
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 26.02.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 916/10/18, позов ФДМ України задоволено.
2.2. Верховний Суд ухвалив постанову від 06.10.2021 у справі № 916/10/18, якою зазначені судові рішення скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
2.3. Згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 05.10.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі № 916/10/18, позов ФДМ України задоволено повністю, визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 02.06.2017 № 357 та визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08.06.2017 № 1367, укладений між Затоківською селищною радою та ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт".
2.4. Верховний Суд ухвалив постанову від 23.05.2023 у справі № 916/10/18, якою зазначені судові рішення скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
2.5. У постанові від 23.05.2023 у справі № 916/10/18 Верховний Суд, передаючи справу на новий розгляд, зазначив таке:
- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою необхідність встановлення обставин щодо правового статусу позивача - ФДМ України у спірних правовідносинах щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а отже - і наявність у ФДМ України порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду;
- суди попередніх інстанцій, установивши обставини щодо відсутності на спірній земельній ділянці майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя" внаслідок його знищення, не з`ясували, на поновлення якого порушеного права ФДМ України звернувся до суду, ефективність обраного позивачем способу захисту та відновлення такого права у разі встановлення обставин про його наявність;
- суди не надали також оцінку доводам відповідача стосовно того, що 29.12.2015 між Затоківською селищною радою (орендодавець) та Приватним підприємством "Лазурна 19" (правонаступником прав та обов`язків якого є ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт", орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (строк договору 49 років), яка в подальшому була предметом договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2017 № 1367. Суди не взяли до уваги, що відповідач зазначав про наслідки визнання договору недійсним, а саме, про повернення сторін у початковий стан, тому стверджував, що у разі визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2017 відновить свою дію договір оренди земельної ділянки від 29.12.2015, отже, спірна земельна ділянка перейде у строкове володіння ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт", а тому задоволення позову ФДМ України не призведе до відновлення його права у разі порушення таких прав;
- суди також не надали належної оцінки посиланням ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" на рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2019 у справі № 910/8756/19 за позовом ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" до ФДМ України та КП "Реєстрація майна та бізнесу". У справі № 910/8756/19 позов ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Одеської філії КП "Реєстрація майна та бізнесу" від 02.11.2018 та поновлено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 20819718 про право власності ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" на земельну ділянку (кадастровий номер 5110300000:02:019:0157), загальною площею 0,6914 га, розташовану за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19.
3. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
3.1. Згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 30.10.2023 у справі № 916/10/18, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024, відмовлено повністю в позові ФДМ України до ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" та Затоківської селищної ради про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 02.06.2017 № 357 "Про продаж ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5110300000:02:019:0157) площею 0,6914 га, за адресою: вул. Лазурна, 19, Сонячний район, смт Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області, що перебуває в постійному користуванні ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення" та про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08.06.2017 № 1367.
3.2. Суд першої інстанції встановив обставини відчуження ФДМ України майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя" на користь юридичної особи шляхом внесення його до статутного капіталу, та зазначив про відсутність на спірній земельній ділянці вказаного майна внаслідок його знищення. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у ФДМ України порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3.3. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що оспорюване позивачем рішення Затоківської селищної ради від 02.06.2017 № 357 є ненормативним актом, застосовується одноразово та після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання, яким у цьому випадку є укладений між сторонами договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2017 № 1367. Як зауважив суд апеляційної інстанції, задоволення позовних вимог про визнання рішення Затоківської селищної ради незаконним не призведе до відновлення права, яке позивач вважає порушеним, оскільки таке рішення вичерпало свою дію виконанням (у вигляді укладення договору купівлі-продажу), та задоволення такої вимоги не призведе до поновлення володіння позивачем спірною земельною ділянкою.
Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога ФДМ України про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради не визначає конкретного механізму захисту порушеного права позивача, оскільки задоволення цієї вимоги не призведе до безумовного виконання такого рішення, а також до результату, якого намагається досягти позивач, а саме повернення земельної ділянки у власність держави в особі ФДМ України.
Суд апеляційної інстанції стосовно вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08.06.2017 № 1367, укладеного між Затоківською селищною радою та ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт", зазначив, що позов ФДМ України спрямований на повернення до державної власності земельної ділянки, яка була відчужена на підставі оспорюваного позивачем рішення та договору купівлі-продажу. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що на цей час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про зареєстроване право власності, інше речове право, іпотеку, обтяження щодо земельної ділянки, загальною площею 0,6914 га, за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157, за будь-якою особою, зокрема й за позивачем, та містяться дані, що земельна ділянка перебуває в процесі поділу. Суд апеляційної інстанції зазначив, що доказів на підтвердження права власності на спірну земельну ділянку матеріали справи не містять. Тому суд апеляційної інстанції зауважив, що наведене спростовує твердження ФДМ України про те, що саме він є власником спірної земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що позивач обґрунтовує своє право власності на спірну земельну ділянку, зокрема, й тим, що на ній розташовано майно бази відпочинку "Зорі Тирасполя", яке належить державі в особі ФДМ України. Проте суд апеляційної інстанції встановив, що на теперішній час ФДМ України не є власником майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя", яка розташовувалася на спірній земельній ділянці та була предметом договору купівлі-продажу від 08.06.2017, оскільки базу відпочинку "Зорі Тирасполя" було відчужено ФДМ України на користь юридичної особи шляхом внесення до статутного капіталу, а в подальшому - було знищено. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що правовим наслідком визнання договору недійсним є повернення сторін у початковий стан, тому зазначив, що з визнанням недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2017 відновить свою дію договір оренди земельної ділянки від 29.12.2015, укладений між Затоківською селищною радою та ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт", та, відповідно, спірна земельна ділянка перейде у строкове платне володіння та користування ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" й у власність територіальної громади смт Затока, а не у власність та володіння ФДМ України.
Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради та недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2017 не є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, оскільки задоволення таких вимог не призведе до результату, якого намагається досягти позивач, а саме наділення ФДМ України повноваженнями власника спірної земельної ділянки, а також здійснення інших правомочностей власника. У зв`язку з обранням позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФДМ України.
4. Короткий зміст касаційної скарги
4.1. ФДМ України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 і рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2023 у справі № 916/10/18, ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ФДМ України задовольнити.
4.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ФДМ України посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції застосували положення статті 349 Цивільного кодексу України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 708/254/18; застосували положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 909/948/18, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, від 17.02.2021 у справі № 914/1257/18, від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18; застосували положення статті 16 Цивільного кодексу України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/3527/20.
ФДМ України стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 120 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах, зокрема, у правовідносинах, в яких би предметом розгляду були позовні вимоги про визнання незаконним рішення селищної ради про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка перебуває в постійному користуванні, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.
5. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що господарськими судами був вирішений спір у справі № 916/2773/15 за позовом Малого підприємства "Аліса" (далі - МП "Аліса") до ФДМ України про визнання за МП "Аліса" права власності за набувальною давністю на нерухоме майно бази відпочинку "Зорі Тирасполя", яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19, на земельній ділянці загальною площею 0.7399 га.
5.2. За результатами розгляду справи № 916/2773/15 згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 17.12.2015, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2016, у задоволенні позову МП "Аліса" відмовлено повністю.
5.3. Під час розгляду справи № 916/2773/15 були встановлені такі обставини:
- рішенням Виконавчого комітету Затоківської селищної ради депутатів трудящих міста Білгород-Дністровського від 03.12.1979 Тираспольському монтажному управлінню Треста "Молделектромонтаж" (далі - ТМУ Трест "Молделектромонтаж") виділено земельну ділянку площею 6891 м2 строком до 01.10.1980 для використання під базу відпочинку;
- на зазначеній земельній ділянці ТМУ Тресту "Молделектромонтаж" збудовано базу відпочинку, що підтверджується актами прийому виконаних робіт (Форма № 2) за січень та травень 1981 року, відповідно до яких були виконані наступні роботи та побудовані наступні будівлі і споруди: водозбірник, вигрібна яма, улаштування холодильного водопостачання їдальні, будівельна частина їдальні, електроосвітлення їдальні, технологічне обладнання їдальні, система електропостачання їдальні, улаштування каналізації їдальні, електричне оснащення підсобних приміщень, протипожежні комунікації, дороги та майданчики, склад-сарай, підвал, житлові будиночки, внутрішні електромережі;
- згідно з актом державної приймальної комісії від 20.07.1981 ця база відпочинку була прийнята в експлуатацію. Відповідно до цього акта будівництво бази відпочинку здійснювалося власними силами ТМУ Тресту "Молделектромонтаж" у період із травня 1979 року до лютого 1980 року, а збір та встановлення будиночків проведено у 1981 році. До складу бази відпочинку увійшли такі будівлі та споруди: їдальня, червоний куточок, підсобні приміщення, пральня, умивальник, вигрібна яма, водозбірник, душова;
- 25.07.1980 у зв`язку із введенням в експлуатацію в селі Затока бази відпочинку ТМУ Тресту "Молделектромонтаж", начальник управління звернувся до голови селищної ради смт Затока з проханням надати дозвіл для надання назви базі відпочинку "Зорі Тирасполя";
- в липні 1980 року базі відпочинку "Зорі Тирасполя" було видано паспорт, відповідно до якого база відпочинку фактично мала 120 місць та знаходилась на земельній ділянці площею 6891 м2;
- згідно з листом від 20.12.1983 № 39-8616 Монтажспецбуд РСР звернувся до Ради Міністрів УРСР із проханням закріпити земельну ділянку за трестом "Молделектромонтаж" з метою створення умов для відпочинку працюючих, де було зазначено, що база відпочинку "Зорі Тирасполя" була збудована та введена в експлуатацію. Заступник голови Ради Міністрів України УРСР у листі від 21.02.1984 № 22-439 погодив її тимчасову експлуатацію;
- 16.09.1986 Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих надав дозвіл на проведення робіт на базі відпочинку "Зорі Тирасполя", а саме на проведення поточного ремонту, благоустрій та озеленення території бази, а також на проведення реконструкції естради, металічного туалету;
- згідно зі свідоцтвом про державну перереєстрацію від 28.02.1994 № 2233 "А" ТМУ Трест "Молделектромонтаж" було перереєстроване на Державне підприємство ТМУ "Молделектромонтаж" за адресою: 278000, м. Тирасполь, вул. Монтажників, 2;
- 01.01.1998 між Затоківською селищною радою та Тираспольським електромонтажним управлінням (база відпочинку "Зорі Тирасполя") був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 12770 м2 строком на 1 рік, для обслуговування закладу відпочинку - бази відпочинку "Зорі Тирасполя", який зареєстровано в Книзі записів договорів на право довгострокового користування землею 18.02.1998 за № 127;
- 28.12.1998 між Тираспольським електромонтажним управлінням (орендодавець) та МП "Аліса" (орендар) укладено договір про передачу в оренду бази відпочинку "Зорі Тирасполя" в смт Затока № 3;
- 28.04.2001 між Державним підприємством ТМУ "Молделектромонтаж" (орендодавець) та МП "Аліса" (орендар) був укладений договір оренди № 4 про передачу в оренду бази відпочинку "Зорі Тирасполя" в смт Затока;
- 28.12.2000 Затоківська селищна рада прийняла рішення № 550, яким затвердила проект відведення земельної ділянки площею 0,7499 га для розміщення бази відпочинку "Зорі Тирасполя" та надала МП "Аліса" у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,7499 га, в тому числі: для розміщення бази відпочинку "Зорі Тирасполя" - 0.6914 га, для розміщення парковки автотранспорту - площею 0,0585 га в Сонячному курортному районі смт Затока. Також вирішено укласти із МП "Аліса" договір оренди вказаної земельної ділянки.
- 22.06.2001 рішенням № 794 Затоківська селищна рада внесла зміни до пункту 2 рішення від 28.12.2000 № 550 змінивши термін оренди на 10 років;
- 22.08.2001 на підставі рішень Затоківської селищної ради від 28.12.2000 № 550 та від 22.06.2001 № 794 між Затоківською селищною радою та МП "Аліса" був укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 3125;
- згідно з рішенням виконавчого комітету Затоківської селищної ради від 16.11.2007 № 569 базі відпочинку "Зорі Тирасполя" була присвоєна юридична адреса: смт Затока, вул. Лазурна, буд. 19;
- згідно з протоколом № 3 від 29.09.2011 Міністерство економіки Придністровської Молдавської Республіки запропонувало МП "Аліса" використати першочергове право купівлі майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя". МП "Аліса" 03.10.2011 уклало з Міністерством економіки Придністровської Молдавської Республіки договір купівлі-продажу № 11-03 майна за кордоном, яке знаходиться на балансі ДУП Монтажне управління "Молделектромонтаж", що розташоване за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна 19, база відпочинку "Зорі Тирасполя". Майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,7499га;
- відповідно до проведеної КП "Білгород-Дністровське БТІ" інвентаризації майно бази відпочинку "Зорі Тирасполя" за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна 19, база відпочинку "Зорі Тирасполя" складається з наступного нерухомого майна, що підтверджується технічними паспортами, а саме: 1) їдальні літ. "А", загальною площею 581,1 м2; 2) адміністративної будівлі літ. "Б", загальною площею 154,4 кв. м.; 3) будівлі охорони літ. "В", загальною площею 18,6 м2; 4) умивальник-душові літ. "Є", загальною площею 51,7 м2; 5) будівлі літ. "Ж", загальною площею 91,4 м2; 6) більярдної літ. "З", загальною площею 47,2 м2; 7) складу літ. "Л", загальною площею 42,9 м2; 8) будівлі літ. "О", загальною площею 22,1 м2; 9) туалету літ. "Н", загальною площею 22,9 м2;
- МП "Аліса" було відомо, що база відпочинку "Зорі Тирасполя", яка розташована за адресою; Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна. 19, є державною власністю України ще, починаючи з 2007 року;
- згідно зі статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України" від 10.09.1991 № 1540-XII майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Згідно зі статтею 1 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.1994 майно зазначеної бази відпочинку "Зорі Тирасполя" є державною власністю України. Наказом Фонду державного майна України від 18.10.2004 № 2176 віднесено майно бази відпочинку "Зорі Тирасполя" до державної власності України;
- матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що Міністерство економіки Придністровської Молдавської Республіки було власником об`єкта купівлі-продажу, а отже, воно не мало повноважень щодо розпорядження майном бази відпочинку "Зорі Тирасполя", яке розташоване за адресою; Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна. 19, зокрема, щодо його продажу іншій особі.
5.4. Як зазначили суди попередніх інстанцій, 29.12.2015 між Затоківською селищною радою та ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" укладено договір № 2330, згідно з яким Затоківська селищна рада надала, а ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" прийняло в оренду строком на 49 років земельну ділянку, площею 0,6914 га, категорія земель: землі рекреаційного призначення, вид використання земельної ділянки: для розміщення бази відпочинку, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157, яка розташована за адресою: вул. Лазурна, 19, смт Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл.
5.5. 02.06.2017 Затоківською селищною радою прийнято рішення № 357 "Про продаж ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5110300000:02:019:0157) площею 0,6914 га за адресою: вул. Лазурна, 19, Сонячний район, смт Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області, що перебуває в постійному користуванні ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення", яким, зокрема:
- затверджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157, для визначення її ринкової вартості для продажу у власність на безконкурентному ринку ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення за адресою: вул. Лазурна, 19, Сонячний район, смт Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області;
- затверджено ціну продажу цієї земельної ділянки;
- затверджено проект договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки;
- вирішено продати ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" земельну ділянку;
- зобов`язано ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" до 01.08.2017 укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, здійснити відповідні заходи щодо оформлення права на земельну ділянку відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України.
5.6. 08.06.2017 між Затоківською селищною радою та ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" укладено договір № 1367, згідно з яким Затоківська селищна рада на підставі зазначеного рішення продала, а ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" - купило земельну ділянку, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Затоківської селищної ради, загальною площею 0,6914 га забудованих земель, розміщену за адресою: вул. Лазурна, 19, смт Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157.
5.7. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 02.06.2017 № 357 та визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу земельної ділянки.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
6.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.
6.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ФДМ України про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 02.06.2017 № 357 та визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу земельної ділянки. Позовні вимоги мотивовані тим, що на спірній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна державної форми власності - база відпочинку "Зорі Тирасполя", а тому Затоківська селищна рада не мала відповідних повноважень, проте незаконно відчужила у власність ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" спірну земельну ділянку.
6.4. Суд першої інстанції встановив обставини відчуження ФДМ України майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя" на користь юридичної особи шляхом внесення його до статутного капіталу, та зазначив про відсутність на спірній земельній ділянці вказаного майна внаслідок його знищення. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у ФДМ України порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
6.5. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що оспорюване позивачем рішення Затоківської селищної ради від 02.06.2017 № 357 є ненормативним актом, застосовується одноразово та після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання, яким у цьому випадку є укладений між сторонами договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2017 № 1367. Як зауважив суд апеляційної інстанції, задоволення позовних вимог про визнання рішення Затоківської селищної ради незаконним не призведе до відновлення права, яке позивач вважає порушеним, оскільки таке рішення вичерпало свою дію виконанням (у вигляді укладення договору купівлі-продажу), та задоволення такої вимоги не призведе до поновлення володіння позивачем спірною земельною ділянкою.
Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога ФДМ України про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради не визначає конкретного механізму захисту порушеного права позивача, оскільки задоволення цієї вимоги не призведе до безумовного виконання такого рішення, а також до результату, якого намагається досягти позивач, а саме повернення земельної ділянки у власність держави в особі ФДМ України.
Суд апеляційної інстанції стосовно вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08.06.2017 № 1367, укладеного між Затоківською селищною радою та ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт", зазначив, що позов ФДМ України спрямований на повернення до державної власності земельної ділянки, яка була відчужена на підставі оспорюваного позивачем рішення та договору купівлі-продажу. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що на теперішній час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про зареєстроване право власності, інше речове право, іпотеку, обтяження щодо земельної ділянки, загальною площею 0,6914 га, за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157, за будь-якою особою, зокрема й за позивачем, та містяться дані, що земельна ділянка перебуває у процесі поділу. Суд апеляційної інстанції зазначив, що доказів на підтвердження наявності у позивача права власності на спірну земельну ділянку матеріали справи не містять, а ФДМ України надано не було. Тому суд апеляційної інстанції зауважив, що наведене спростовує твердження ФДМ України про те, що саме він станом на теперішній час є власником спірної земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що позивач обґрунтовує своє право власності на спірну земельну ділянку, зокрема й тим, що на ній розташовано майно бази відпочинку "Зорі Тирасполя", яке належить державі в особі ФДМ України. Проте суд апеляційної інстанції встановив, що на теперішній час ФДМ України не є власником майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя", яка розташовувалася на спірній земельній ділянці та була предметом договору купівлі-продажу від 08.06.2017, оскільки базу відпочинку "Зорі Тирасполя" було відчужено ФДМ України на користь юридичної особи шляхом внесення її до статутного капіталу, а в подальшому - було знищено. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що правовим наслідком визнання договору недійсним є повернення сторін у початковий стан, тому зазначив, що з визнанням недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2017 відновить свою дію договір оренди земельної ділянки від 29.12.2015, укладений між Затоківською селищною радою та ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт", та, відповідно, спірна земельна ділянка перейде у строкове платне володіння та користування ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт" та у власність територіальної громади смт Затока, а не у власність та володіння ФДМ України.
Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2017 не є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, оскільки задоволення таких вимог не призведе до результату, якого намагається досягти позивач, а саме наділення ФДМ України повноваженнями власника спірної земельної ділянки, а також здійснення інших правомочностей власника. У зв`язку з обранням позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФДМ України.
6.6. ФДМ України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ФДМ України посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
6.7. Пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України