ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/719/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Жайворонок Т.Є.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-50" (далі - Товариство, скаржник, відповідач-1)
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 (головуюча - суддя Богацька Н.С., судді Принцевська Н.М., Савицький Я.Ф.)
у справі за позовом акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - Банк, позивач)
до: 1) Товариства;
2) ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач-2);
3) ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, відповідач-3),
про солідарне стягнення 1 478 464,30 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для забезпечення позову.
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. Позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення несплаченої частки кредиту у розмірі 1 478 464,30 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням зі сторони позичальника (Товариства) взятих на себе зобов`язань за умовами кредитного договору від 24.12.2021 №241221-АЕ (далі - Кредитний договір). При цьому солідарне стягнення з відповідачів-2,3 мотивовано тим, що Банком і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договори поруки від 24.12.2021 №241221-П/1 і №241221-П/2.
1.3. Банк звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту:
- на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Товариства в межах суми позову у розмірі 1 478 464,30 грн до виконання рішення суду у цій справі;
- на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_1 в межах суми позову у розмірі 1 478 464,30 грн до виконання рішення суду у цій справі;
- на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_2 в межах суми позову у розмірі 1 478 464,30 грн до виконання рішення суду у цій справі.
1.4. Заява мотивована тим, що відповідачі діють недобросовісно, отримавши кредитні кошти, ухиляються від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором та договорами поруки, що у своїй сукупності беззаперечно доводить той факт, що відповідачі можуть вчинити дії задля унеможливлення виконання рішення і у справі, можуть здійснити відчуження свого нерухомого та рухомого майна, перереєструвати його на споріднених осіб, в результаті чого стане неможливим виконання рішення суду у справі про стягнення заборгованості. Таким чином, існує реальна загроза, (а не припущення) невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у справі.
2. Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 у справі №916/719/24 (головуючий - суддя Нікітенко С.В.) у задоволенні заяви Банку про забезпечення позову відмовлено.
2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі №916/719/24 апеляційну скаргу Банку задоволено; ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 у справі №916/719/24 скасовано; заяву Банку про забезпечення позову задоволено; накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Товариства, ОСОБА_1 у межах суми позову у розмірі 1 478 464,30 грн.
2.3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.06.2024 у справі №916/719/24, зокрема, позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з Товариства, ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором станом на 22.02.2024 у розмірі 1 478 464,30 грн, що складається з несплаченої частки кредиту у розмірі 1 478 464,30 грн.
2.4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2024 у справі №916/719/24 задоволено заяву Товариства про скасування заходів забезпечення позову та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі №916/719/24.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із оскаржуваною постановою Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі №916/719/21, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У касаційній скарзі (нова редакція) Товариство зазначило, що при винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не дотримався, на відміну від суду першої інстанції, що призвело до ухвалення рішення, яке грубо порушує права та інтереси відповідачів, тобто, вжив заходи забезпечення позову які не є адекватними та співмірними із настанням негативних наслідків від вжиття таких заходів із настанням наслідків невжиття таких заходів, що узгоджується з абзацом другим частини другої статті 287 ГПК України.
4.2. Також, скаржник посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що суд апеляційної інстанції прийняв постанову, у якій застосував статті 136, 137 ГПК України без урахування висновків щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №910/268/23, від 28.09.2023 у справі №904/6023/19 (904/1032/23) в частині, що стосується обов`язку заявника довести, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до реальної неможливості або ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також від 12.04.2018 у справі №922/2928/17, від 05.08.2019 у справі №922/599/19, від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 14.12.2022 у справі №904/1513/22, від 11.01.2024 у справі №916/3599/23, від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі №922/599/19, від 12.12.2019 у справі №910/13985/19, від 25.09.2020 у справі №925/77/20 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 щодо необхідності дотримання принципів співмірності та адекватності заходів забезпечення позову.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Від позивача, відповідача-2 та відповідача-3 відзиви на касаційну скаргу до Суду не надійшли.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- Банк звернувся до суду з позовною заявою до Товариства, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про солідарне стягнення 1 478 464,30 грн;
- позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням зі сторони позичальника (Товариства) взятих на себе зобов`язань за умовами Кредитного договору, та направлено на солідарне стягнення з відповідачів як солідарних поручителів за договорами поруки від 24.12.2021 №241221-П/1 та №241221-П/2, заборгованості за Кредитним договором за несплату частини кредиту у розмірі 1 478 464,30 грн;
- одночасно з поданням позовної заяви до суду Банком подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідачів (рухоме та нерухоме), а саме:
накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Товариства в межах суми позову у розмірі 1 478 464,30 грн до виконання рішення суду у цій справі;
накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_1 у межах суми позову у розмірі 1 478 464,30 грн до виконання рішення суду у цій справі;
накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_2 у межах суми позову у розмірі 1 478 464,30 грн до виконання рішення суду у цій справі;
- в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що:
24.12.2021 Банком і Товариством укладено Кредитний договір;
з метою забезпечення належного виконання зобов`язань позичальником за Кредитним договором, Банком і фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір поруки від 24.12.2021 №241221-П/1 та Банком і фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір поруки від 24.12.2021 №241221-П/2;
на виконання пунктів 2.1 договорів поруки Банк звернувся з вимогами до відповідача-2 та відповідача-3 від 09.11.2023 №17-9214 та №17-9215, однак, погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами зі сторони відповідачів не відбулось, що свідчить про порушення зобов`язань за договорами поруки;
- як зазначає позивач, на даний час всі поручителі ухиляються від виконання свого обов`язку і не реагують на вимоги Банку, хоча інформація з реєстру нерухомого майна показує, що кожен з поручителів має майнові можливості. З цього можна зробити висновок, що поручителі не зацікавлені у погашенні боргу та у разі задоволення позову так само ухилятимуться від виконання рішення суду;
- як вказує позивач, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2 га в Олексіївській с/раді Миколаївського району Одеської області, ОСОБА_1, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є власником таких об`єктів нерухомого майна: земельної ділянки площею 6,9501 га в Миколаївському районі Одеської області; земельної ділянки площею 2 га в Олексіївській с/раді Миколаївського району Одеської області; квартира АДРЕСА_1 площею 59,5 кв. м. в АДРЕСА_1 ; Товариство, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є власником таких об`єктів нерухомого майна: нежитлова будівля, об`єкт житлової нерухомості: склад зерновий №1; будівля навісу току для обробітку і зберігання зерна.
6.2. Суд першої інстанції, відмовляючи у забезпеченні позову, виходив, зокрема, з такого:
- позивачем не забезпечено надання належних доказів в обґрунтування того, що відповідачі, щодо суми стягнення 1 478 464,30 грн на яку заявлено позовні вимоги, наразі вчиняють дії щодо відчуження свого майна або грошових коштів на користь третіх осіб;
- у заяві позивача про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення обставин, з якими позивачем пов`язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову;
- при цьому, суд зазначає, що така підстава, як факт ухилення відповідачів від виконання зобов`язань за укладеним договором, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання відповідачами зобов`язань ще потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову;
- крім того, фактичне міркування заявника про можливість ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог є лише припущеннями заявника, яке не підтверджено жодними належними та допустимими доказами щодо наявності грошових коштів, витрачання їх на інші потреби тощо.
6.3. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, та, задовольняючи заяву про забезпечення позову, виходив, зокрема, з такого:
- у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 Верховний Суд звертав увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін;
- виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову;
- при цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним;
- можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідачів, у порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Банка додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та останній отримає задоволення своїх вимог;
- крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржники матимуть безумовну можливість розрахуватись із Банком, за умови наявності у них грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржників;
- колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Банка;
- запропоновані Банком заходи забезпечення позову відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи є співрозмірними із заявленими вимогами, за наявності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №916/719/24 на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції, задоволено заяву позивача про забезпечення позову та ухвалено накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Товариства, ОСОБА_1 у межах суми позову у розмірі 1 478 464,30 грн.
8.4. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
8.5. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
8.6. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
8.7. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
8.8. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
8.9. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
8.10. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
8.11. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
8.12. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
8.13. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
8.14. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
8.15. За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
8.16. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
8.17. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.