ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 908/1957/21(908/1489/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024
у справі №908/1957/21 (908/1489/23)
за позовом Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль",
про стягнення 308 507,00 грн,
в межах справи №908/1957/21
про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль"
ВСТАНОВИВ:
1. В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/1957/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль".
2. До Господарського суду Запорізької області 02.05.2023 надійшла позовна заява Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" про стягнення 1 189 873,53 грн, для розгляду в межах справи № 908/1957/21 про банкрутство відповідача.
Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 у справі № 908/1957/21(908/1489/23) позов задоволено; стягнуто з ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" на користь ГУК у Зап. обл./ТГ м. Запоріжжя (код одержувача 37941997 в Казначейство України (ЕАП) код платежу 14060100 на р/р UA 218999980313010029000008001) суму податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 308 507,00; стягнуто з ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 627, 60 грн.
4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 у справі № 908/1957/21 (908/1489/23) залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024 у справі №908/1957/21 (908/1489/23) та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
5.1. На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без врахування висновків, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №903/51/20.
Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: п. 3 ст. 41, 42, ч.8 ст. 45 КУзПБ, п. 5 ч. 1 ст. 602 ЦК України, п.1 ст. 57, ст. 79, п. 1.3 ст. 1, п.87.10. ст. 87 ПК України.
Вказує, що враховуючи приписи статті 20 ГПК України справу/спір розглянуто з порушенням юрисдикції господарських судів, оскільки позов Головного управління ДПС у Запорізькій області (податкового органу) поданий і розглянутий у справі про банкрутство про стягнення грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
6. Головне управління ДПС у Запорізькій області подало відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій залишити без змін.
Провадження у Верховному Суді
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/1957/21 (908/1489/23) визначено колегію суддів у складі: Жуков С.В. (головуючий), Картере В.І., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2024.
8. Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль", яка подана на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024 у справі №908/1957/21 (908/1489/23).
Призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" у справі №908/1957/21 (908/1489/23) у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
10. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
11. Судом першої інстанції установлено, що боржником були самостійно подані податкові декларації з податку на додану вартість:
- нарахування ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість № 9197680720 від 19.07.2021 року (термін сплати 30.07.2021 року) у розмірі 308 507,00 грн., з урахуванням сплати/переплати у розмірі - 97 227, 00 грн., залишок боргу складає - 211 280, 00 грн;
- нарахування ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість № 9271649070 від 17.09.2021 року (термін сплати 30.09.2021 року) у розмірі - 96 654,00 грн.;
- нарахування ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість № 9307767252 від 18.10.2021 року (термін сплати 01.11.2021 року) у розмірі - 573,00 грн.
12. Відповідно до п. 1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
13. Згідно з п. 1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
14. Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
15. Згідно з п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
16. Відповідно до п. 41.4 ст. 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
17. Суди обох попередніх інстанцій дійшли до висновків про те, що податковий борг по податковій декларації з податку на додану вартість № 9197680720 від 19.07.2021 року виник у відповідача після закінчення строку на самостійну сплату суми податкового зобов`язання, тобто після 30.07.2021 року. Відповідно право вимоги у контролюючого органу до платника податку (боржника) на стягнення податкового боргу також виникло після 30.07.2021 року, що згідно з ч. 1 ст. 1 КУзПБ свідчить про поточний характер заявлених позивачем вимог.
18. Також судами зроблено висновки про те, що поточними вимогами є вимоги позивача, які виникли на підставі податкової декларації відповідача з податку на додану вартість № 9271649070 від 17.09.2021 року та податкової декларації з податку на додану вартість № 9307767252 від 18.10.2021 року, адже провадження у справі про банкрутство боржника було відкрито 23.07.2021р.
19. Отже, предметом спору у цій справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" суми податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 308 507,00 грн, в межах справи № 908/1957/21 про банкрутство відповідача.
20. В ході розгляду справи виник спір і щодо юрисдикційної підсудності цього податкового спору (з розмежуванням між господарською та адміністративною) з огляду на те, що Відповідач є боржником, щодо якого порушено та здійснюється провадження у справі про банкрутство, а тому Суд вважає за необхідне звернутись до визначених процесуальним законом правил розгляду таких спорів.
21. Згідно частини першої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.
22. Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.
23. Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх "змішування" в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.
24. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
25. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
26. Правила визначення юрисдикції регламентуються виключно базовими процесуальними кодексами - ГПК України, ЦПК України, КАС України, а не будь-якими іншими кодифікованими актами, у тому числі з процедурних питань.
27. Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.
28. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
29. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
30. Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
31. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
32. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
33. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.
34. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
35. Водночас ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).