ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2024 року
справа № 203/94/18, 991/2/23
провадження № 51-1298 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженої ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42016000000002089 від 11 серпня 2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Каховка Херсонської області, мешканки АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою з доповненнями засудженої ОСОБА_6 та касаційною скаргою її захисника ОСОБА_7 на вирок Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 червня 2023 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 358 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_6 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
За обставин, детально встановлених у вироку, ОСОБА_6 визнана винуватою у тому, що діючи умисно на виконання прохання Особи 1, яка надала їй свої повні анкетні дані, за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи в адміністративній будівлі амбулаторії № 4 зазначеного лікувального закладу за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - амбулаторія № 4), 09 лютого 2017 року склала завідомо неправдивий офіційний документ - листок непрацездатності серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про амбулаторне лікування Особи 1 у амбулаторії № 4 у зв`язку із захворюванням у період з 09 до 10 лютого 2017 року, після чого підписала його як лікар, засвідчила особистою печаткою та передала Особі 1.
Також, ОСОБА_6, діючи умисно, повторно, на виконання прохання Особи 1, яка надала їй свої повні анкетні дані, за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи у адміністративній будівлі амбулаторії № 4, 24 лютого 2017 року склала завідомо неправдивий офіційний документ - листок непрацездатності серії АДБ № 543679 від 24 лютого 2017 року, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про амбулаторне лікування Особи 1 у амбулаторії № 4 у зв`язку із захворюванням (без зазначення діагнозу) у період з 24 по 27 лютого 2017 року, після чого підписала його як лікар, засвідчила особистою печаткою та передала Особі 1.
Вказаними діями ОСОБА_6 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 358 КК, а саме складання і видача працівником юридичної особи незалежно від форми власності, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів - листків непрацездатності серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року та серії НОМЕР_1 від 24 лютого 2017 року, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення та надають певні права чи звільняють від обов`язків, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 червня 2023 року вирок Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року стосовно ОСОБА_6 залишено без зміни.
Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджена ОСОБА_6 та її захисник - ОСОБА_7 просять скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 червня 2023 року стосовно ОСОБА_6, закрити кримінальне провадження.
Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджена та захисник зазначають, що не погоджуються з вказаними судовими рішеннями, вважають їх незаконними, необґрунтованими, упередженими, винесеними з порушенням норм матеріального та процесуального права, порушенням принципу правової визначеності, рівності сторін, принципу змагальності процесу, вибірковим дослідженням доказів, такими, що постановлені у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
У своїх касаційних скаргах засуджена та захисник вказують, що:
- наявні у матеріалах справи докази не свідчать про усвідомлення ОСОБА_6 вчинення суспільно небезпечного діяння та передбачення суспільно небезпечних наслідків, оскільки, на їх думку, ані суд, ані сторона обвинувачення не довели відсутність хвороби пацієнтки, як і не довели відсутність фактів її звернення до лікаря, огляду, прийому призначеного лікування, особистого нез`явлення пацієнта до лікувального закладу, при цьому зауважують, що встановлювати факт наявності хвороби у пацієнта може тільки лікар, а не суд;
- матеріалами справи не доведено надання пацієнткою своїх повних анкетних даних іншим способом, ніж при особистій зустрічі під час звернення, а також доведеність змови групою осіб та незвірення анкетних даних з паспортними при виписуванні реєстратором паспортної частини листка непрацездатності;
- обставини перебування ОСОБА_6 в адміністративній будівлі по АДРЕСА_2 09 лютого 2017 року спростовуються відповіддю на інформаційний запит від 25 вересня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_6 перебувала в адміністративній будівлі по АДРЕСА_3, де вела особистий прийом пацієнтів;
- клопотання засудженої про призначення судово-медичної експертизи у Запорізькому районному суді не було розглянуте;
- у вироку необґрунтовано взято до уваги докази сторони обвинувачення, зокрема зазначено інвертовану ідентифікацію осіб, та висновки суду щодо дослідження такого доказу прямо суперечать змісту наявних протоколів негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), а також щодо технічних помилок при оформленні вказаних протоколів є невмотивованими, оскільки такі помилки наявні в усіх діалогах між засудженою та Особою 1 та обох протоколах (від 06 березня 2017 та від 05 травня 2017), разом із тим, оскільки такі протоколи складені у різний час, наявність однакових помилок, на думку сторони захисту, свідчить про їх "шаблонність".
При цьому, зауважили, що висновки судів в частині дослідження протоколів НСРД містять істотні суперечності як щодо дослідження цього доказу, так і в сукупності з іншими: інверсія виключно між двома абонентами в усіх діалогах між ними, сумніви висловлені одним підписантом протоколу за наявності двох підписантів, сумнівний статус свідка/суб`єкта збору доказів ОСОБА_8 та його матеріальна зацікавленість у неповному дослідженні матеріалів справи.
Окремо зауважують, що ОСОБА_6 звертала увагу суду на низку фактів, що, на її думку, є істотним порушенням прав і свобод при визнанні цих протоколів допустимими доказами, зокрема:
- у матеріалах справи відсутня ухвала слідчого судді про надання дозволу на зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж за телефоном НОМЕР_2 та/або телефоном, яким користується ОСОБА_6 ;
- відсутня ухвала слідчого судді про використання результатів НСРД з іншого кримінального провадження;
- відсутні мотивовані підстави для розслідування цього кримінального правопорушення неналежним органом досудового розслідування;
- кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 04 серпня 2017 року, а протоколи НСРД датовані 06 березня 2017 року та 05 травня 2017 року, що, на думку сторони захисту, доводить факт збирання доказів поза межами процесу;
- при дослідженні протоколів НСРД судом не усунуті суперечності між МЕТА-даними електронних документів та даними протоколів НСРД;
- у матеріалах справи та реєстрі матеріалів кримінального провадження, наданих стороні захисту в порядку ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), відсутні процесуальні доручення від 22 грудня 2016 року та від 17 липня 2017 року на оформлення протоколів НСРД співробітниками Служби безпеки України (далі - СБУ), що, на думку сторони захисту, ставить під сумнів дотримання належної правової процедури застосування ч. 5 ст. 36 КПК;
- оформлення протоколу НСРД проведено співробітниками СБУ поза межами процесуальних повноважень без встановлення факту неефективності проведення досудового розслідування оперативними підрозділами НАБУ;
- недотримано 24-годинний строк, передбачений ч. 3 ст. 252 КПК, на направлення протоколів НСРД прокурору, оскільки протокол НСРД від 06 березня 2017 року був зареєстрований у ГПУ 14 квітня 2017 року, протокол НСРД від 05 травня 2017 року надійшов до прокурора 17 травня 2017 року;
- у матеріалах провадження відсутнє доручення прокурора (постанова) на здійснення досудового розслідування СБУ;
- в матеріалах справи відсутні протоколи вручення-повернення засобів аудіо- відеоконтролю;
- про наявність у справі спеціального суб`єкта було відомо одразу, однак перша постанова про призначення групи детективів з`явилась лише 13 квітня 2017 року, що, на думку сторони захисту, робить всі докази, отримані до цього дня, недопустимими.
Крім цього, засуджена та захисник вказують, що у судовому засіданні Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) було досліджено протоколи НСРД від 06 березня 2017 року та від 05 травня 2017 року про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж із додатками до них (диски DVD-R pNo103 від 06 березня 2017 року та рNо202 від 27 квітня 2017 року), з яких вбачається, що долучені файли відображають розмову від 09 лютого 2017 року, що редагована 11 лютого 2017 року, тобто, на думку сторони захисту, суду для дослідження надано відредаговані копії файлів розмови, при цьому їх зміст та тривалість є викривленими, що свідчить про їх неналежність та недопустимість.
Також звертають увагу, що в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтвердив наявність у протоколах невірних зазначень дат та тривалості розмов, що, на їх думку, є істотним порушенням норм процесуального права.
Крім того, зауважують, що суд першої інстанції:
- дійшов висновку про наявність вини у вчиненні злочину за ст. 358 КК на підставі доказів, які не були предметом безпосереднього дослідження, а тому не могли бути враховані під час ухвалення вироку, оскільки жоден з аудіо файлів та відеозаписів, які були досліджені, як додатки до протоколів до НСРД, не містив електронного підпису, а тому такі документи не мали юридичної сили;
- не взяв до уваги і медичну картку Особи 1, записи в якій свідчать про наявність у неї хронічних захворювань та її звернення до лікаря у період до та після лютого 2017 року, звертаючи увагу, що хронічні захворювання можуть бути підставою для стійкої втрати працездатності, та юридично оформлюються виключно за бажанням хворого, а неоформлення стійкої втрати працездатності не робить людину здоровою та не позбавляє хронічних захворювань;
- не допитав заявленого ОСОБА_6 свідка, а саме медичного реєстратора, яка звіряла паспортні дані Особи 1 та особисто заповнювала паспортну частину листків непрацездатності, що, на їх думку, свідчить про порушення принципу змагальності та рівності сторін;
- видача листка непрацездатності хворій особі без особистого огляду є порушенням Наказу Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ) № 455 (2001), тобто складом лише дисциплінарного правопорушення.
Разом з тим, на переконання засудженої та її захисника, вирок ВАКС підлягає скасуванню як такий, що ухвалений незаконним складом суду, оскільки:
- ОСОБА_6 не є суб`єктом, підсудним ВАКС;
- ст. 358 КК не належить до переліку корупційних статей;
- ОСОБА_6 не звинувачують у пособництві в отриманні суддею неправомірної вигоди, до якого вона не має жодного відношення;
- суддя ВАКС ОСОБА_9 є сусідкою ОСОБА_6, її родина має спільні з ОСОБА_6 інтереси у побутових питаннях, а після початку збройної агресії рф вони проживають в межах одного кварталу вулиці;
- суддя ВАКС ОСОБА_9, розглядаючи кримінальне провадження, сама була суб`єктом вчинення корупційного злочину, у зв`язку із чим, вирок підлягає скасуванню і тому, що склад суду підлягав відводу за наявності обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.
Вищеперераховані доводи, як зазначено в касаційній скарзі захисника, були залишені судом апеляційної інстанції поза увагою.
Крім того, засуджена ОСОБА_6 у поданій касаційній скарзі та у доповненнях до касаційної скарги окремо зауважила, що:
- під час судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій наведене в обвинувальному акті не було підтверджене, при цьому, на її думку, суди попередніх інстанцій змінили зміст підозри і обвинувального акта, назвавши у рішеннях листок непрацездатності підробленим, тому що його видача "не зумовлена медичними показниками", та таким чином, на її думку, вийшли за межі обвинувачення, у зв`язку з чим вона була позбавлена права на справедливий суд, при цьому суд апеляційної інстанції вказане порушення не усунув;
- висновок про визнання судами попередніх інстанцій листка непрацездатності завідомо неправдивим є необґрунтованим;
- у протоколах за результатами зняття інформації із транспортних телекомунікаційних мереж від 06 березня 2017 року та 05 травня 2017 року зафіксовано розмови Особи 1 з номером телефону, який не знаходився у постійному користуванні ОСОБА_6 та не вилучався у неї органом досудового розслідування, при цьому звертає увагу, що цей телефон у досліджуваний період часу активно використовувався членами громадської організації;
- суди попередніх інстанцій, дослідивши протоколи НСРД, не звернули увагу на записи в медичній картці амбулаторної хворої Особи 1 від 13 травня 2016 року, 04 серпня 2015 року, 04 листопада 2016 року, 10 червня 2016 року, а неналежне дослідження записів у медичній картці, на її думку, залишило поза увагою суду обставини, з`ясування яких має істотне значення для ухвалення справедливого рішення;
- за наявності суперечливих доказів (зафіксовані репліки діалогу, показання свідка ОСОБА_8 про неможливість переплутати голос Особи 1), суд першої інстанції взяв до уваги свої припущення про інвертованість записів, делегував собі функції експертів та поклав ці припущення в основу вироку, відтак, на думку засудженої, в цій частині рішення суду не відповідає обставинам справи;
- повідомляла в суді апеляційної інстанції про доцільність самовідводу судді ОСОБА_4, оскільки остання раніше працювала суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду, де згідно з автоматизованим розподілом отримала більше позовів за підписом засудженої, однак не розглянула жоден по суті, чим перешкоджала у доступі до правосуддя, однак такий самовідвід не був заявлений.
При цьому засуджена посилається на те, що підсудність даної справи була визначена Верховним Судом за Запорізьким районним судом Запорізької області, де було розпочато розгляд по суті, однак у подальшому, на підставі перехідних положень КПК, справа була передана до ВАКС, оскільки іншою обвинуваченою була суддя, а Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду (далі - АП ВАКС) провадження щодо неї було виділено з матеріалів провадження за обвинуваченням судді, у зв`язку з чим вважає, що апеляційна скарга на вирок щодо неї мала розглядатися у суді Дніпропетровської області.
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу з доповненнями засудженої та касаційну скаргу її захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- засуджена ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу з доповненнями та просила її задовольнити;
- прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги з доповненнями засудженої та касаційної скарги її захисника, просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а подані касаційні скарги - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах з доповненнями доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційних скарг слід відмовити, з огляду на таке.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням зазначеного, Верховний Суд під час розгляду кримінального провадження позбавлений можливості надавати оцінку доказам, перевіряти правильність такої оцінки та виходить лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.
Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачено.
З огляду на вищезазначене, доводи касаційної скарги захисника щодо оцінки доказів, неповноти судового розгляду та невідповідності висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам кримінального провадження, а саме повторного дослідження доказів, перелік яких наведено у касаційній скарзі захисника, а також невідповідність висновків суду обставинам справи в частині взяття до уваги окремих доказів, не є предметом перегляду у касаційному провадженні.
Крім того, колегія суддів зауважує, що доводи касаційної скарги засудженої та її захисника щодо нерозгляду клопотання засудженої про призначення судово-медичної експертизи у Запорізькому районному суді також не є предметом перегляду суду касаційної інстанції, оскільки, як вбачається із касаційних скарг, такі подані на вирок Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 червня 2023 року.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно дост. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, суд першої інстанції, визнаючи винуватим ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК, в основу свого рішення поклав низку доказів, які були предметом безпосереднього дослідження відповідно до вимог ст. 94 КПК та у своїй сукупності отримали належну оцінку.
Щодо листка непрацездатності серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року
Зокрема, суд першої інстанції дослідив протокол за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 06 березня 2017 року (№ 10), за результатами дослідження якого суд встановив, що 09 лютого 2017 року обвинувачена Особа 1 зателефонувала ОСОБА_6, яка в той час обіймала посаду лікаря-невропатолога амбулаторії № 4 Комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11" Дніпропетровської міської ради, та попросила її оформити фіктивний листок непрацездатності на 2 дні, у зв`язку з тим, щоб їй на розгляд відповідна справа, на що ОСОБА_6, уточнивши дату з якої необхідно відкрити лікарняний, зазначила, що зараз зателефонує дівчатам та перетелефонує Особі 1.
Суд першої інстанції також встановив, що через хвилину в ході телефонної розмови ОСОБА_6 доповіла Особі 1 про виконання її прохання та з`ясувала, якої саме справи Особа 1 намагалася уникнути (протокол № 10).
В подальшому, як встановлено судом першої інстанції, того ж дня о 13:52 та 14 лютого 2017 року об 11:32 під час телефонних розмов Особа 1 та ОСОБА_6 уточнили технічні питання оформлення фіктивного листка непрацездатності, зокрема, правильного зазначення місця роботи Особи 1 та дати закриття лікарняного (протокол № 10).
Надалі, як вбачається із висновків суду першої інстанції, 20 лютого 2017 року о 16:50 ОСОБА_6 та Особа 1 обговорили спосіб передачі листка непрацездатності (протокол № 10) та на виконання прохання Особи 1 було оформлено листок непрацездатності серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року, який був заповнений на ім`я Особи 1, зазначено її місце роботи - Кіровський районний суд м. Дніпропетровська, у відомостях про причину непрацездатності наявна вказівка "загальне захворювання", режим лікування амбулаторний, період лікування - з 09 по 10 лютого 2017 року. Судом першої інстанції встановлено також наявність підпису ОСОБА_6 на зазначеному листку непрацездатності.
При цьому, надаючи оцінку зазначеному протоколу, суд першої інстанції зауважив, що текст протоколу в частині розмови містив очевидну технічну помилку, а саме помилкову (інвертовану) ідентифікацію осіб (переплутані репліки), що вбачалося зі змісту розмови, зокрема, з повідомлення про справу з потерпілим та небажання її розглядати, та дійшов висновку, що про таке могла сказати лише Особа 1.
Окремо, суд першої інстанції зазначив, що така ж помилкова ідентифікація міститься в декількох інших частинах протоколу, втім зміст цих розмов дозволив колегії суддів суду першої інстанції дійти висновку про те, що така стала наслідком повторення аналогічної технічної помилки, допущеної особою, яка складала протокол.
Також колегія суддів ВАКС наголосила, що можливість існування певних технічних помилок при складанні протоколів допускав і допитаний свідок ОСОБА_8 та з урахуванням викладеного констатувала, що згадані технічні помилки мали очевидний характер, не спотворювали змісту протоколів, а відтак, не перешкоджали об`єктивному встановленню обставин, а тому взяла до уваги зазначений протокол як належний та допустимий доказ, на підтвердження обставин, інкримінованих ОСОБА_6 .
Щодо листка непрацездатності серії АДБ № 543679 від 24 лютого 2017 року
Зокрема, судом першої інстанції взято до уваги протокол за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 05 травня 2017 року (№ 12), за результатами дослідження якого встановлено, що 24 лютого 2017 року обвинувачена Особа 1 повторно зателефонувала ОСОБА_6 та знову висловила прохання про оформлення фіктивного листка непрацездатності.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання зазначеного прохання було оформлено листок непрацездатності серії АДБ № 543679 від 24 лютого 2017 року, який був заповнений на ім`я Особи 1, зазначено її місце роботи - Кіровський районний суд м. Дніпропетровська, у відомостях про причину непрацездатності наявна вказівка "загальне захворювання", режим лікування амбулаторний, період лікування - з 24 по 27 лютого 2017 року. Встановлено, що даний листок підписаний ОСОБА_6 .
Колегією суддів суду першої інстанції зауважено, що оригінали згаданих листків непрацездатності серії АДБ № 663510 від 27 січня 2017 року, серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року, серії НОМЕР_1 від 24 лютого 2017 року було вилучено в територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області під час тимчасового доступу до речей і документів 28 липня 2017 року та долучено до матеріалів справи в якості речового доказу.
Суд першої інстанції у вироку також вказав, що відомості про факт видачі листків непрацездатності серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року та серії НОМЕР_1 від 24 лютого 2017 року були внесені до Журналу реєстрації листків непрацездатності Комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11" Дніпропетровської міської ради від 01 січня 2017 року, який був вилучений під час обшуку у цьому закладі 27 липня 2017 року та долучений до матеріалів справи в якості речового доказу.
При цьому, оцінюючи обґрунтованість обвинувачення в частині обставин підроблення листків непрацездатності, суд першої інстанції проаналізував правову природу листка непрацездатності як документа та відповідність його визначенню, яке міститься у диспозиції норми кримінального закону, якою передбачена відповідальність за видачу завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов`язків та дійшов наступних висновків.
Зокрема, колегія суддів ВАКС вказала, що безпосередній об`єкт злочину, передбаченого ст. 358 КК, - установлений законодавством порядок обігу і використання офіційних та деяких приватних документів, який забезпечує нормальну діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також права і законні інтереси громадян, порядок документального посвідчення фактів, які мають юридичне значення.
Частини 1 та 2 зазначеної статті містять окремі склади злочинів, а ч. 3 передбачає відповідальність за вчинення будь-якого з них за кваліфікуючих ознак - вчинення його повторно або за попередньою змовою групою осіб.
При цьому, колегія суддів у вироку зауважила, що згідно з приміткою до ст. 358 КК під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами, зокрема, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми.
Судом першої інстанції взято до уваги Інструкцію про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, п. 1 якого визначено, що листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. Зразок листка непрацездатності та його технічний опис затверджено пп. 1.1, 1.2 згаданого наказу.
На підставі системного аналізу вказаних положень нормативно-правових актів суд першої інстанції дійшов висновку, що листок непрацездатності:
- відповідає визначенню офіційного документа;
- має ознаки, передбачені диспозицією ч. 2 ст. 358 КК, зокрема, посвідчує певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов`язків.
Дійшовши висновку про наявність у листку непрацездатності ознак документа та взявши до уваги його відповідність визначенню, яке міститься у диспозиції зазначеної норми кримінального закону, ВАКС проаналізував фактичні обставини та надав власну правову оцінку обставинам підроблення листків непрацездатності серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року та серії НОМЕР_1 від 24 лютого 2017 року, встановленим в ході судового розгляду за результатами дослідження доказів.
Зокрема, колегія суддів суду першої інстанції зауважила, що за результатами дослідження змісту телефонної розмови Особи 1 з ОСОБА_6, яка відбулася 09 лютого 2017 року о 09:00, констатовано, що:
- під час розмови Особа 1 висловила ОСОБА_6 прохання оформити їй листок непрацездатності, а також уточнила дату початку "лікування". ОСОБА_6 погодилася виконати це прохання;
- через 01 хвилину 22 секунди ОСОБА_6 зателефонувала Особі 1 та доповіла про виконання її прохання та на уточнююче питання ОСОБА_6 . Особа 1 повідомила, що справа стосується "Золотаруха", де " ОСОБА_10" є потерпілим. Особа 1 розповіла, що по цій справі всі судді (вочевидь, іншого суду) заявили самовідводи, і справа цього дня мала надійти до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, про що її завчасно попередили.
На підставі викладених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що листок непрацездатності серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року, який був заповнений на ім`я Особа 1, містив відомості про період лікування з 09 по 10 лютого 2017 року та був підписаний ОСОБА_6, внесені до листка відомості у повній мірі відповідали протиправному проханню Особи 1, а тому суд вважав доведеним той факт, що ОСОБА_6, усвідомлюючи злочинність своїх дій, виконала прохання Особи 1 та внесла завідомо неправдиві відомості до зазначеного листка непрацездатності.
Крім того, щодо листка непрацездатності серії АДБ № 543679 від 24 лютого 2017 року, суд першої інстанції зауважив, що такий був оформлений аналогічним чином за проханням Особи 1, висловленим під час телефонного дзвінка ОСОБА_6 24 лютого 2017 року, а також Особа 1 зазначила період непрацездатності, та потім сказала, що уточнить період пізніше.
Суд першої інстанції вказав, що листок непрацездатності серії АДБ № 543679 від 24 лютого 2017 року, який був заповнений на ім`я Особа 1, також містив відомості про період лікування з 24 по 27 лютого 2017 року (тобто 2 робочих дні - з п`ятниці по понеділок) та був підписаний ОСОБА_6, а тому вважав доведеним той факт, що прохання Особи 1 щодо оформлення листка непрацездатності з 24 лютого 2017 року строком на 2 дні було виконане ОСОБА_6 .
Підсумовуючи наведені обставини, суд першої інстанції наголосив, що у кожному випадку оформлення листків непрацездатності, особа, яка здійснювала безпосереднє його оформлення, достеменно усвідомлювала, що до листка вносяться відомості, які не відповідають об`єктивним обставинам, а видача листка обумовлена не медичними показаннями щодо звільнення особи від роботи, а необхідністю створення штучних правових підстав для перешкоджання розгляду питання про звільнення Особи 1 з посади судді та маніпулювання нею процедурою автоматизованого розподілу справ.
Окремо ВАКС вказав, що наявність повторності кримінальних правопорушень, яку кримінальний закон визначає як вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК (ч. 1 ст. 32 КК) також не викликала сумніву, оскільки оформлення кожного з підроблених листків непрацездатності відбувалося незалежно від інших, не охоплювалося єдиним умислом, а отже, мало місце вчинення декількох тотожних за правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, тобто наявність такої кваліфікуючої ознаки як повторність, як і наявність такої кваліфікуючої ознаки як вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, оскільки, як це і передбачено ч. 2 ст. 28 КК, має місце спільне вчинення його декількома особами (Особа 1 та ОСОБА_6 ), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.
На підставі наведених фактів суд першої інстанції за допомогою співставлення двох аспектів (висловлення наміру та наявності результату) дійшов висновку про доведення факту підроблення листків непрацездатності, окремо зауваживши, що ступінь деталізації встановлених обставин був достатнім для кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 358 КК.
При цьому, спростовуючи позицію ОСОБА_6 (які є по суті аналогічними доводам касаційної скарги) суд першої інстанції:
- зауважив про критичне ставлення до позиції останньої щодо неналежності їй номеру телефону НОМЕР_2, адже цей номер ОСОБА_6 самостійно зазначала як власний у численних заявах та клопотаннях, поданих протягом судового розгляду;
- зазначив про непереконливість доводів ОСОБА_6 про те, що відповідно до існуючого порядку вона не мала можливості самостійно оформити листок непрацездатності, оскільки, як було вказано судом раніше, коли остання надавала згоду на підроблення листка непрацездатності, вона повідомила, що зробить це за допомогою інших осіб, при цьому, зазначивши, що хоч під час досудового розслідування і не було встановлено деталізовану у повній мірі послідовність дій ОСОБА_6 під час підроблення листків непрацездатності, втім, визначальну дію, яка надала їм статус офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов`язків, а саме їх підписання та засвідчення особистою печаткою, вчинила ОСОБА_6 .
У свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції, безпосередньо дослідивши за клопотанням сторони захисту частину письмових доказів з метою перевірки доводів апеляційних скарг, зокрема: протоколи про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 06 березня 2017 року та 05 травня 2017 року у частині дат їх складення, номерів абонентів та особи, яка їх склала; витяг з ЄРДР у частині внесення даних щодо вчинення ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358 КК від 04 серпня 2017 року; інформаційний запит від 25 вересня 2017 року в частині визначення її місця роботи 09 лютого 2017 року та 17 лютого 2017 року; листки непрацездатності серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року та серії НОМЕР_1 від 24 лютого 2017 року, а також з врахуванням обставин, встановлених судом першої інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг.
Зокрема, колегія суддів суду апеляційної інстанції, спростовуючи доводи апеляційних скарг засудженої та її захисника (які є аналогічними за змістом касаційним доводам касаційних скарг), зауважила про таке.
Так, доводи обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника про відсутність у діях ОСОБА_6 прямого умислу на складання неправдивих листків непрацездатності серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року та серії НОМЕР_1 від 24 лютого 2017 року, колегія суддів суду апеляційної інстанції спростувала, покладаючись на досліджені судом першої інстанції протоколи за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 06 березня 2017 року та від 05 травня 2017 року та їх перевірку в ході апеляційної процедури, підтвердила висновок суду першої інстанції та вказала, що в обох випадках (09 лютого 2017 року та від 24 лютого 2017 року) оформлення листків непрацездатності ОСОБА_6, яка здійснювала безпосереднє їхнє оформлення, достеменно усвідомлювала, що до них вносяться відомості, які не відповідають об`єктивним обставинам, їх видача обумовлена не медичними показниками.
Вказані обставини, на думку колегії суддів суду апеляційної інстанції, свідчили про те, що ОСОБА_6 усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (видача листків непрацездатності за відсутності погіршення стану здоров`я), передбачала його суспільно небезпечні наслідки (використання листків непрацездатності Особою 1 у своїх цілях) і бажала їх настання, а отже про наявність прямого умислу в її діях.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши висновок суду першої інстанції про неправдивість листків непрацездатності, погодилась із ним, зауваживши, що зміст розмов між Особою 1 та ОСОБА_6 надав підстави встановити, що мова про хворобу не йшла, а Особа 1 просила оформити їй лікарняні для використання у власних цілях, зокрема з метою ухилення від здійснення обов`язків судді.
Крім того, доводи сторони захисту щодо невстановлення під час досудового розслідування та судового розгляду всіх обставин виготовлення ОСОБА_6 листків непрацездатності, а також неправильного зазначення у вироку місцеперебування обвинуваченої ОСОБА_6 09 лютого 2017 року та складання нею листка непрацездатності не за тією адресою, колегія суддів апеляційної інстанції також вважала необґрунтованими, позаяк, зі змісту самого листка непрацездатності серії АДБ №543439 від 09 лютого 2017 року судом апеляційної інстанції вбачалося, що:
- у ньому зазначена саме адреса складання у АДРЕСА_2 ;
- він був безпосередньо підписаний ОСОБА_6 та засвідчений печаткою без жодних зауважень чи застережень щодо місця його складання.
При цьому, колегія суддів АП ВАКС врахувала і те, що місце вчинення злочину при кваліфікації дій за ч. 3 ст. 358 КК не є обов`язковою складовою, яка підлягала б доказуванню.
Також, надаючи оцінку доводам щодо відмови у допиті медичної сестри, яка, за твердженнями ОСОБА_6, безпосередньо складала листок непрацездатності від 09 лютого 2017 року та звіряла анкетні дані обвинуваченої Особи 1, колегія суддів апеляційної інстанції зауважила, що клопотання про допит даного свідка заявлено не було, як і не було надано даних для можливості його виклику.
Також колегія суддів суду апеляційної інстанції, спростовуючи такий довід апеляційної скарги, взяла до уваги протокол за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 06 березня 2017 року, та зазначила, що:
- коли ОСОБА_6 надавала згоду на підроблення листка непрацездатності, вона повідомила, що зробить це за допомогою інших осіб;
- визначальну дію, яка надала листкам непрацездатності статус офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов`язків, а саме їх підписання та засвідчення особистою печаткою, вчинила саме ОСОБА_6 ;
- за посадовими обов`язками медична сестра не вправі посвідчувати наявність чи відсутність погіршення стану здоров`я пацієнта;
- зміст вказаних протоколів свідчив і про наявність товариських відносин між Особою 1 та ОСОБА_6, оскільки розмова між учасниками відбувалася в дружній манері.
На підставі зазначеного суд апеляційної інстанції вважав достатнім ступінь деталізації встановлених обставин для кваліфікації дій ОСОБА_6 саме за ч. 3 ст. 358 КК.
Окремо, відхиляючи доводи сторони захисту про недопустимість протоколів за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 06 березня 2017 року та від 05 травня 2017 року, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила про їх непереконливість з огляду на фактичні обставини справи та наявні в матеріалах провадження документи.
Зокрема, оцінюючи твердження сторони захисту щодо неперебування номеру телефону НОМЕР_2, з яким безпосередньо спілкувалася Особа 1, у користуванні ОСОБА_6, колегія суддів суду апеляційної інстанції взяла до уваги матеріали кримінального провадження, відповідно до яких ОСОБА_6 неодноразово самостійно зазначала його як власний у численних заявах та клопотаннях, поданих протягом судового розгляду до суду першої інстанції, так і апеляційній скарзі, відповідно до якої, контактним номером телефону ОСОБА_6 зазначено саме цей номер.
Колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне окремо зауважити, що при поданні касаційної скарги до Суду засуджена ОСОБА_6 як контактний номер вказала, знову ж таки, мобільний номер НОМЕР_2, касаційна скарга підписана особисто засудженою, а тому, з огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій в цій частині є необґрунтованими.