ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/4858/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Ущук П. З. (адвокат),
відповідача - Дикань О. М. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
на рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут"
до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" (далі - ТОВ "Сумигаз Збут", позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відділення АМК, відповідач), в якій просить суд визнати недійсним рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.09.2023 №70/82-р/к у справі №1/02-46-21 (далі - Рішення АМК).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 (суддя Добреля Н.С.), яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 (колегія суддів: Білоусова Я.О., Пуль О.А., Тарасова І.В.) позов задоволено повністю.
2.2. Визнано недійсним рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.09.2023 №70/82-р/к у справі №1/02-46-21. Стягнуто з відділення АМК на користь ТОВ "Сумигаз Збут" витрати зі слати судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі відділення АМК, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі; ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах:
- частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме, щодо визначення суб`єкта господарювання - постачальника природного газу побутовим споживачам, які не мають/мали приладів обліку газу і на якого покладені спеціальні обов`язки, такими, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
- пункту 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо визначення сукупності підстав, які надають органам Антимонопольного комітету України право кваліфікувати дії суб`єкта господарювання, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання природного газу побутовим споживачам, які не мають/мали приладів обліку газу і які полягали в донарахуванні таким споживачам додаткових обсягів газу за період з 01.07.2015 по 08.08.2018, що призвело до утворення штучної заборгованості за надані послуги та створення перешкод для подальшого переходу споживачів до інших постачальників природного газу, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції;
- статті 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у частині визначення фактичних даних, а саме доказів, які можуть бути використані органами Антимонопольного комітету України під час розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме щодо визначення порушенням дій суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище ринку постачання природного газу побутовим споживачам, які не мають/мали приладів газу і які полягали в донарахуванні таким споживачам додаткових обсягів газу за період з 01.07.2015 до 08.08.2018, що призвело до утворення штучної заборгованості за надані послуги та, відповідно, створення перешкод для подальшого переходу споживачів до інших постачальників природного газу.
4.1.3. Скаржник також зазначає, що судами попередніх інстанцій:
- неправильно розтлумачено та застосовано пункти 5.1 - 5.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК від 05.03.2002 № 49-р (далі - Методика) щодо визначення товарних меж ринку у справі № 1/02-46-21 та перебрано на себе повноваження відділення АМК відповідно до положень пункту 7 частини другої статті 14 та пункту 10 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" щодо визначення суб`єкта господарювання монополістом на ринку послуг;
- неправильно розтлумачено та застосовано пункт 2.1.9 Методики щодо визначення потенційних конкурентів, які можуть постачати той самий або/та аналогічний товар на ринку Послуг в часових межах, визначених у справі № 1/02-46-21, у тому числі і в частині визначення бар`єрів для вступу потенційних конкурентів на ринок послуг в часових межах, визначених у справі № 1/02-46-21;
- неправильно розтлумачено та застосовано пункт 6.1 Методики щодо визначення територіальних меж ринку Послуг, -
таким чином, наведені обставини не відповідають установленим підходам, визначеним у постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 26.05.2022 у справі № 910/20099/20 щодо не втручання судів в дискреційні повноваження Антимонопольного комітету України та заборону перебирання на себе функцій непритаманних судовим органам у сфері здійснення правосуддя.
4.1.4. Судами порушено норми процесуального права, а саме:
- статті 86 ГПК України без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 910/19251/20, від 22.12.2022 у справі №910/2730/21, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18; від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі №915/1889/19, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 16.06.2022 у справі №910/366/21, від 06.09.2022 у справі № 910/2352/21, якими встановлено обов`язок здійснення доказів у їх сукупності та взаємозв`язку під час оцінки доказів на предмет доведення порушення;
- статті 236 ГПК України щодо законності і обґрунтованості прийнятих судових рішень, оскільки, відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 910/ 8343/18, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 21.09.2021 у справі № 904/5842/20, від 02.06.2022 у справі № 910/267/20, від 06.06.2023 № 904/4227/20) сама по собі відповідність дій суб`єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства.
4.1.4. Також відповідач вважає, що судами:
- неправильно розтлумачено та застосовано Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджені постановами КМУ від 01.10.2015 № 758, від 22.03.2017 №187 та від 19.10.2018 №867;
- неправильно розтлумачено та застосовано положення статті 11 Закону України "Про ринок природного газу";
- неправильно розтлумачено та застосовано Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827, із змінами;
- не враховано положень постанови КМУ № 143 та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач просив Суд залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на дотримання судами норм матеріального та процесуального права.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Судами встановлено, що рішенням АМК постановлено:
1) визнати, що ТОВ "Сумигаз Збут" відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у період з 01.07.2015 по 26.06.2017 у межах території міста Суми та Сумської області та у період з 27.06.2017 по 20.08.2020 - міста Суми, Сумської області та села Мойка Краснокутського району Харківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Акціонерного товариства "Оператор Газорозподільної системи "Сумигаз", є суб`єктом господарювання, що займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання природного газу побутовим споживачам, оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента.
2) визнати дії ТОВ "Сумигаз Збут", які полягали у донарахуванні та стягненні із побутових споживачів, які не мають/мали приладів обліку газу, вартості додаткових обсягів газу за період з 01.07.2015 по 08.08.2018, що призводить до утворення штучної заборгованості за надані послуги та створення перешкод для подальшого переходу до інших постачальників природного газу, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання природного газу побутовим споживачам, що призвели до ущемлення інтересів споживачів та інших суб`єктів господарювання, які надають послуги постачання природного газу, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
3) відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, наведене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накласти на ТОВ "Сумигаз Збут" штраф у розмірі 68 000,00 грн.
4) зобов`язано ТОВ "Сумигаз Збут" у двомісячний термін усунути наслідки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, наведене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, про що повідомити Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України з наданням копій підтверджуючих документів.
5.2. В мотивувальній частині рішення АМК зазначені такі фактичні обставини та висновки, зокрема, Рішенням встановлено наступне:
- відповідачем в антимонопольній справі №1/02-46-21 є суб`єкт господарювання ТОВ "Сумигаз Збут";
- ТОВ "Сумигаз Збут" відповідно до постанови НКРЕКП від 04.06.2015 № 1681 отримало ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території міста Суми та Сумської області з терміном дії з 01.07.2015 по 30.06.2020;
- Постановою НКРЕКП від 01.09.2015 №2247 ліцензію ТОВ "Сумигаз Збут" на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом переоформлено на безстрокову;
- Постановою НКРЕКП від 11.05.2017 № 631 вищезазначену ліцензію було анульовано, а постановою від 11.05.2017 № 633 ТОВ "Сумигаз Збут" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України.
5.3. При прийнятті оскаржуваного рішення відділення АМК дійшло таких висновків:
- послуги з постачання природного газу побутовим споживачам (далі - послуги) є товаром, щодо якого визначається монопольне (домінуюче) становище ТОВ "Сумигаз Збут";
- споживачами послуг визначено побутових споживачів, а саме фізичних осіб, які придбавали природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень;
- внаслідок технологічних особливостей здійснення діяльності з надання послуг не має товарів-замінників. За показниками взаємозамінності, подібності призначення, споживчих властивостей товарними межами досліджуваного ринку є послуги з постачання природного газу побутовим споживачам;
- територіальними (географічними) межами ринку визначено територію: у період з 01.07.2015 до 26.06.2017 міста Суми та Сумської області та з 27.06.2017 до 20.08.2020 міста Суми, Сумської області та села Мойка Краснокутського району Харківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (далі - АТ "Сумигаз");
- часовими межами ринку Послуг визначено період з 01.07.2015 до 20.08.2020;
- зазначений ринок характеризується наявністю організаційних та адміністративних бар`єрів, зокрема, вхід на ринок нових суб`єктів господарювання можливий лише за умови визначення Кабінетом Міністрів України на відповідній території іншого суб`єкта господарювання, на якого було б покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам.
5.4. З огляду на наведене відділення АМК дійшло висновку, що відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ТОВ "Сумигаз Збут" у період з 01.07.2015 до 26.06.2017 у межах території міста Суми та Сумської області та у період з 27.06.2017 до 20.08.2020 - міста Суми, Сумської області та села Мойка Краснокутського району Харківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ "Сумигаз", займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг постачання природного газу побутовим споживачам, оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента.
5.5. Визнаючи зловживання ТОВ "Сумигаз Збут" монопольним (домінуючим) становищем на ринку, відділення АМК в своєму рішенні зазначило, що: згідно з інформацією, викладеною у поданні Управління Служби безпеки України в Сумській області від 05.04.2019 №208, у листопаді 2018 року споживачі послуг АТ "Сумигаз" та ТОВ "Сумигаз Збут", приміщення яких не обладнані лічильниками газу, отримали рахунки за нібито спожитий природний газ у період з 01.07.2015 по жовтень 2018 року у об`ємах, розрахованих за завищеними нормами.
5.6. ТОВ "ГП "ПРОМСЕРВІС" у своїй заяві від 01.03.2019 № 50 викладає аналогічні обставини стосовно здійснення ТОВ "Сумигаз Збут" нарахування додаткових коштів за надані послуги споживачам, які не мають/мали приладів обліку газу, пов`язаного із здійсненням перерахунку обсягів спожитого природного газу у період дії скасованих норм споживання - за період з липня 2015 по жовтень 2018 року. При цьому ТОВ "ГП "ПРОМСЕРВІС" звертає увагу на те, що для отримання довідки про відсутність заборгованості ТОВ "Сумигаз Збут" змушує споживачів, у яких відсутня прострочена поточна заборгованість за спожиті послуги, здійснити оплату донарахованих унаслідок здійснення перерахунку обсягів спожитого природного газу у період дії скасованих норм споживання - за період з 01.07.2015 по жовтень 2018 року.
5.7. Наявність такої необґрунтованої заборгованості унеможливлює перехід побутового споживача до нового постачальника. За таких обставин ТОВ "Сумигаз Збут", у визначений відділенням АМК період, створені такі умови на ринку, за яких споживачі послуг, які виявили бажання вибрати іншого постачальника природного газу, позбавлені права вільно його обирати, а ТОВ "ГП "ПРОМСЕРВІС" не може постачати природний газ побутовим споживачам, які вирішили змінити постачальника природного газу в межах території Сумської області, на якій розташовані розподільчі мережі АТ "Сумигаз".
5.8. В ході розгляду Справи відділенням АМК встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018 у справі № 826/2507/18 визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників", а також визнано протиправним та нечинним пункт 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 204 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 № 409 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України". При цьому було зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднені постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та від 23.03.2016 № 204 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 № 409 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", після набрання рішенням законної сили.
5.9. Рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 у справі № 826/2507/18 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018 залишено без змін. Вказані судові рішення Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 27.11.2018 у справі № 826/2507/18 залишив без змін.
5.10. Отже, норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників", та пункт 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 204, втрачають чинність з моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі (09.08.2018), а не з моменту їх прийняття.
5.11. За таких умов, за відсутності іншого нормативно-правового акту, яким врегульовувалися б норми споживання природного газу для споживачів, які не мають лічильників, саме з 09.08.2018 повинні застосовуватися норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 № 619 у останній діючій редакції із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409.
5.12. Отже, проведення ТОВ "Сумигаз Збут" у листопаді 2018 року донарахувань обсягів наданих Послуг у період, починаючи з 01.07.2015 по 08.08.2018 споживачам, які не мають/мали лічильників, не були визначені/передбачені жодним нормативним документом.
5.13. Не дивлячись на дату втрати чинності вищезазначеної постанови КМУ від 23.03.2016 № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників", ТОВ "Сумигаз Збут" у рахунках на оплату за надані у жовтні 2018 року Послуги повідомило споживачам, помешкання яких не були обладнані приладами обліку, про наявність заборгованості, що виникла унаслідок здійснення ТОВ "Сумигаз Збут" перерахунку наданих Послуг за період з липня 2015 по жовтень 2018 (з моменту вступу ТОВ "Сумигаз Збут" на ринок постачання природного газу побутовим споживачам) за завищеними нормами, що спричинило додаткові нарахування.
5.14. За таких умов, нарахування та стягнення ТОВ "Сумигаз Збут" додаткової плати, унаслідок здійснення перерахунку обсягів спожитого природного газу за період з 01.07.2015 по 08.08.2018 (у період дії скасованих норм споживання) споживачам, які не мають/мали лічильників, є неправомірними, що, відповідно призводить до встановлення необґрунтованої суми заборгованості у споживача.
5.15. Таким чином, внаслідок таких дій ТОВ "Сумигаз Збут" склалася ситуація, за якої для побутових споживачів створено штучні перешкоди для переходу до інших постачальників природного газу, що, в свою чергу, у значній мірі може обмежувати конкуренцію на ринку послуг постачання природного газу.
5.16. За висновками відділення АМК ТОВ "Сумигаз Збут", яке у період з 01.07.2015 по 26.06.2017 у межах території міста Суми та Сумської області та у період з 27.06.2017 по 20.08.2020 - міста Суми, Сумської області та села Мойка Краснокутського району Харківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ "Сумигаз", займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання природного газу побутовим споживачам, які полягали у донарахуванні та стягненні із побутових споживачів, які не мають/мали приладів обліку газу, вартості додаткових обсягів газу за період з 01.07.2015 по 08.08.2018, що призводить до утворення штучної заборгованості за надані Послуги та створення перешкод для подальшого переходу до інших постачальників природного газу, кваліфікуються як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
5.17. Натомість, на думку позивача, відповідачем при прийнятті рішення неправильно застосовані положення Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р, що призвело до невірного визначення монопольного (домінуючого) становища ТОВ "Сумигаз Збут" на ринку, а також територіальних та часових меж останнього. Так, відповідач не досліджував питання наявності взаємозамінних товарів, зокрема, функціонування програми "Теплі кредити", що є неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи. Також, відповідачем невірно визначено монопольне становище ТОВ "Сумигаз Збут" на ринку постачання природного газу та не враховано наявність конкуренції, зокрема, таких конкурентів як ТОВ "ГП "ПРОМСЕРВІС" (який був заявником у справі №1/02-46-21) та ТОВ "ГК "Нафтогаз України". Також, відповідачем не досліджувалося питання щодо права НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" відмовити постачальнику в оптовому забезпеченні ресурсом природного газу для потреб побутових споживачів як умови бар`єру вступу на ринок.
5.18. Відповідач у свою чергу заперечує проти позову та зазначає, що рішення АМК є законним, обґрунтованим та прийнятим з дотриманням норм як матеріального, так і процесуального права. При визначенні монопольного становища ТОВ "Сумигаз Збут" відповідачем дотримано всі норми та привила, які передбачені Методикою, що знайшло відображення у розділі 4 оскаржуваного рішення АМК. Крім цього, в позовній заяві відсутні доводи, що позивач у період з 01.07.2015 по 26.06.2017 у межах території міста Суми та Сумської області та у період з 27.06.2017 по 20.08.2020 - міста Суми, Сумської області та села Мойка Краснокутського району Харківської області зазнавав значної конкуренції на ринку послуг з постачання природного газу побутовим споживачам. Вхід на ринок послуг можливий лише за умови визначення суб`єкта господарювання надавачем таких Послуг у встановленому законодавством порядку, а оскільки надавачем Послуг згідно з постановою КМУ визначено лише ТОВ "Сумигаз Збут", то конкуренція на вказаному ринку відсутня, оскільки на інші суб`єкти господарювання не було покладено такі спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам. Окрім цього, проведення ТОВ "Сумигаз Збут" у листопаді 2018 року донарахувань обсягів наданих Послуг у період, починаючи з 01.07.2015 по 08.08.2018 споживачам, які не мають/мали лічильників, не було передбачено жодним нормативним документом. Нарахування та стягнення ТОВ "Сумигаз Збут" додаткової плати внаслідок здійснення перерахунку обсягів спожитого природного газу за період з 01.07.2015 по 08.08.2018 (у період дії скасованих норм споживання) споживачам, які не мають/мали лічильників, є неправомірними, призводить до встановлення необґрунтованої суми заборгованості у споживача. Внаслідок таких дій ТОВ "Сумигаз Збут" склалася ситуація, за якої для побутових споживачів створено штучні перешкоди для переходу до інших постачальників природного газу, що, в свою чергу, у значній мірі може обмежувати конкуренцію на ринку послуг постачання природного газу.
5.19. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що при прийнятті рішення відділення АМК неповно з`ясувало обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, тобто такі обставини є недоведеними і не підтвердженими належними та допустимими доказами; висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.
6. Касаційне провадження
6.1. У зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024, який наявний в матеріалах справи.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. У вирішенні цього спору Верховний Суд зазначає, що причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК, яким дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 1 частини другої статті 13, пункту 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), у зв`язку з чим накладено штраф.
8.3. Відповідно до приписів Закону № 2210:
- суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин (частина перша статті 12);
- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13);
- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50);
- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону;
- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
8.4. Відповідач у доводах касаційної скарги зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини першої статті 13, статті 41 та пункту 2 статті 50 Закону № 2210 у спірних правовідносинах, зокрема:
- у контексті визначення суб`єкта господарювання - постачальника природного газу побутовим споживачам, які не мають/мали приладів обліку газу і на якого покладені спеціальні обов`язки, такими, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
- у контексті визначення визначення сукупності підстав, які надають органам АМК право кваліфікувати дії суб`єкта господарювання, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання природного газу побутовим споживачам, які не мають/мали приладів обліку газу і які полягали в донарахуванні таким споживачам додаткових обсягів газу за період з 01.07.2015 по 08.08.2018, що призвело до утворення штучної заборгованості за надані послуги та створення перешкод для подальшого переходу споживачів до інших постачальників природного газу, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції;
- у контексті визначення фактичних даних, а саме доказів, які можуть бути використані органами АМК під час розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме щодо визначення порушенням дій суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище ринку постачання природного газу побутовим споживачам, які не мають/мали приладів газу і які полягали в донарахуванні таким споживачам додаткових обсягів газу за період з 01.07.2015 до 08.08.2018, що призвело до утворення штучної заборгованості за надані послуги та, відповідно, створення перешкод для подальшого переходу споживачів до інших постачальників природного газу.
8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.6. Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
8.7. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
8.8. Як вже було зазначено вище, із з`ясованого попередніми судовими інстанціями змісту Рішення АМК вбачається, що згідно з останнім визнано дії ТОВ "Сумигаз Збут", які полягали у донарахуванні та стягненні із побутових споживачів, які не мають/мали приладів обліку газу, вартості додаткових обсягів газу за періоди: з 01.07.2015 до 26.06.2017 у межах території міста Суми та Сумської області та у період з 27.06.2017 до 20.08.2020 у межах території міста Суми, Сумської області та села Мойка Краснокутського району Харківської області, що призводить до утворення штучної заборгованості за надані послуги та створення перешкод для подальшого переходу до інших постачальників природного газу, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання природного газу побутовим споживачам, що призвели до ущемлення інтересів споживачів та інших суб`єктів господарювання, які надають послуги постачання природного газу, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
8.9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, яким погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що відділення АМК допустило порушення при застосуванні Методики та не надало оцінку обставинам, які мають значення для кваліфікації дій позивача за частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
8.10. Зокрема, суди зазначили про те, що за відсутності належно проведеного дослідження при визначенні позивача як такого, що займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання природного газу побутовим споживачам, у період з 01.07.2015 до 26.06.2017 у межах території міста Суми та Сумської області та у період з 27.06.2017 по 20.08.2020 - міста Суми, Сумської області та села Мойка Краснокутського району Харківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Акціонерного товариства "Оператор Газорозподільної системи "Сумигаз", висновки відділення АМК у Рішенні щодо визнання позивача як такого, що зловживає саме монопольним (домінуючим) становищем на такому ринку, не можна вважати належним чином встановленими.
8.11. Також суди зазначили, що територіальне відділення АМК при визначенні товарних меж ринку зробив висновок про відсутність взаємозамінних товарів, однак взагалі не досліджував існування таких товарів, що також призвело до неправильного застосування Методики.
8.12. Відділенням АМК неповно було досліджено та встановлено наявність бар`єрів доступу (виходу) на ринок постачання природного газу. В цій частині суд зазначив про неправильне тлумачення відділенням АМК постанов КМУ від 01.10.2015 № 758, від 22.03.2017 №187 та від 19.10.2018 №867, що призвело до неправильних висновків в частині того, що вона визначає єдиного постачальника, який має право здійснювати постачання природного газу на територіях ліцензованої діяльності ТОВ "Сумигаз Збут". Водночас саме встановлення АМК переліку продавців (постачальників, потенційних конкурентів) має значення для оцінки відділенням АМК конкурентного середовища та дій суб`єктів ринку постачання природного газу побутовим споживачам (бар`єрів вступу на ринок). Суди також зазначили про неврахування та не дослідження відповідачем наявності такого конкурента як ТОВ "ГК "Нафтогаз України" в групі суб`єктів ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
8.13. Судами також встановлено, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.04.2017 № 613 "Про видачу ліцензій з постачання природного газу ряду суб`єктів господарювання" було видано ліцензії з постачання природного газу, у тому числі ТОВ "ГП "Промсервіс", на території України, що спростовує доводи Відділення АМК про наявність адміністративних та організаційних бар`єрів при вході на ринок у визначених відповідачем територіальних межах.
8.14. Отже, зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій з`ясували питання наявності/відсутності підстав для скасування чи визнання недійсними Рішення АМК (неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права) та на підставі встановлених обставин справи та досліджених доказів дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
8.15. У контексті доводів скаржника, фактичних встановлених судами обставин справи та наведених вище висновків судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів зазначає про необґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції в частині порушення відповідачем положень статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та порушення відповідачем норм Методики щодо визначення товарних меж ринку.
8.16. Поряд з тим, колегія суддів у вирішенні питання щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, зазначає таке.
8.17. Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (в редакції чинній на момент правовідносин та на даний час) Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
8.18. Згідно з приписами статті 3 названого Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
8.19. Як унормовано у пункті 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
8.20. В силу положень статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (в редакції чинній на момент правовідносин та на даний час) обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.