ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/16625/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р.- головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "МКТ-Комюнікейшн" - Скляревська Н.О.,
Військової частини НОМЕР_1 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МКТ-Комюнікейшн"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 (суддя Ващенко Т.М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 (колегія суддів: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., Руденко М.А.)
у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 (далі - Військова частина)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКТ-Комюнікейшн" (далі - ТОВ "МКТ-Комюнікейшн")
про визнання недійсним пункту договору та стягнення 534 677,51 грн.
Суть спору
1. У лютому 2022 року Військова частина уклала з ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" договір на постачання товару на суму 2 700 000,00 грн, яка включала і податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 450 000,00 грн.
2. Вже після оплати та поставки товару Північний офіс Держаудитслужби встановив та повідомив Військовій частині, що ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" не є платником ПДВ (з 01.04.2022).
3. Військова частина неодноразово зверталася до скаржника з листами-вимогами про повернення зайво сплачених коштів за Договором. Втім, скаржник не повернув кошти, і військова частина звернулася з позовом до суду. Просила визнати недійсним пункт договору щодо ПДВ та стягнути з ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" сплачену суму ПДВ, 3% річних та інфляційні втрати.
4. Суд першої інстанції стягнув з ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" 450 000,00 грн безпідставно отриманих коштів у вигляді сплаченої суми ПДВ, в іншій частині в позові відмовив. Суд апеляційної інстанції це рішення залишив без змін. ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
5. Перед Верховним Судом у цій справі постало таке питання:
- чи зобов`язаний постачальник повернути суму ПДВ, сплачену покупцем за товар, у разі втрати ним статусу платника ПДВ вже після укладення договору, який визначав ціну товару разом з ПДВ (застосування положень частин 1, 2, 3 ст.632, ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, пунктів 4, 5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі").
6. Верховний Суд відмовив в задоволенні касаційної скарги з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
7. 22.02.2022 Військова частина (замовник) та ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" (постачальник) уклали Договір 35-22 (далі - Договір), згідно з п.1.1 якого постачальник зобов`язався у визначені договором строки передати замовнику у власність ручний детектор металу та іонізуючого випромінювання CEIA PD240 (код 38430000-8-детектори та аналізатори) (далі - товар), якість, кількість, асортимент і ціна якого, зазначені у специфікації та технічному завданні, які є невід`ємною частиною цього договору, (додаток 1, додаток 2), а замовник зобов`язався прийняти цей товар та оплатити на умовах цього договору.
8. Відповідно до п.3.1 Договору його загальна сума складає 2 700 000,00 грн, у тому числі ПДВ 450 000,00 грн.
9. На виконання Договору 17.05.2022 скаржник поставив, а Військова частина прийняла товар на суму 2 700 000,00 грн з ПДВ.
10. Військова частина платіжним дорученням від 17.05.2022 №835 оплатила поставлений скаржником товар у сумі 2 700 000,00 грн, у тому числі ПДВ 450 000,00 грн.
11. Північний офіс Держаудитслужби провів ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, за результатами якої встановив, що відповідно до Реєстру платників єдиного податку скаржник з 01.04.2022 є платником єдиного податку 3-ї групи за ставкою 2%, та відповідно не сплачує ПДВ, про що Військову частину не було повідомлено.
12. Постачання товару за Договором скаржник здійснив 17.05.2022, тобто в період його перебування у статусі платника єдиного податку 3-ї групи за ставкою 2%.
13. 29.08.2022, 13.09.2022, та 21.09.2022 позивач звертався до відповідача з листами-вимогами про повернення зайво сплачених коштів за Договором, які були залишені без задоволення.
14. Відсутні докази того, що відповідач, отримавши від позивача кошти в повному обсязі за поставлений товар в сумі 2 700 000,00 грн, сплатив 20% ПДВ від цієї суми в розмірі 450 000,00 грн до бюджету.
Короткий зміст позовних вимог
15. Військова частина звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" про визнання недійсним п.3.1 Договору з підстав його невідповідності нормам чинного законодавства України в частині оподаткування поставленого відповідачем товару ПДВ та стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів у вигляді сплаченої суми ПДВ у розмірі 450 000,00 грн, а також 65 333,67 грн інфляційних втрат та 19 343,84 грн 3% річних.
16. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за відсутності правових підстав включив до вартості товару за Договором суму ПДВ у розмірі 450 000,00 грн, який Військовою частиною оплачено в повному обсязі; наведене призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів позивача на суму 450 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
17. Господарський суд міста Києва рішенням від 20.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024, позов задовольнив частково; стягнув з ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" на користь Військової частини 450 000,00 грн безпідставно отриманих коштів у вигляді сплаченої суми ПДВ; в іншій частині в позові відмовив.
18. Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог мотивовані встановленням відсутності підстав для включення суми ПДВ до ціни товару на дату його постачання, а тому сплачені Військовою частиною на рахунок скаржника грошові кошти у розмірі 450 000, 00 грн підлягають стягненню з останнього на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
19. 20.05.2024 ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у якій просить їх змінити, скасувавши в частині стягнення 450 000,00 грн безпідставно отриманих коштів та 6 750,00 грн судового збору та ухвалити нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.
20. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 3 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та, зокрема, зазначає:
1) суд апеляційної інстанції послався на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №922/2216/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, однак такі висновки зроблені Верховним Судом у правовідносинах, що не є подібними; в жодній з наведених справ предметом розгляду не було стягнення суми ПДВ, сплаченої у складі ціни договору; суд послався на постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, однак у справі №916/2478/20 товар на час укладання договору було звільнено від оподаткування, натомість у справі, що переглядається, систему оподаткування змінено вже після укладання договору;
2) суд апеляційної інстанції фактично застосував норму права (ч.1 ст.1212 ЦК) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №911/1626/18, від 19.05.2018 у справі №918/769/17, від 10.06.2019 у справі №911/1630/18, від 13.06.2019 у справі №911/1641/18, від 04.07.2019 у справі №911/1627/18, від 19.06.2018 у справі №918/769/17;
3) ані тендерна документація, ані Договір, ані Закон "Про публічні закупівлі" не містять обов`язку зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування, враховуючи, що товар, що є предметом закупівлі і договору, ні на час укладання Договору, ні на час виконання Договору, ні на теперішній час не підлягав і не підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою; відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування положень частин 1, 2, 3 ст.632 ЦК, ч.1 ст.1212 ЦК з урахуванням особливостей пунктів 4, 5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах; касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
21. 24.07.2024 до Верховного Суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на касаційну скаргу, у якому просить залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 та, зокрема, зазначає:
- скаржник як одна із сторін зобов`язання набув 450 000,00 грн (ПДВ) поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" понад вартість товару;
- скаржник не надав жодних доказів того, що він, отримавши від Військової частини НОМЕР_1 кошти за поставлений товар в сумі 2 700 000,00 грн, сплатив 20% ПДВ від цієї суми в розмірі 450 000,00 грн до бюджету.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
22. Верховний Суд ухвалою від 08.07.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "МКТ-Комюнікейшн", її розгляд призначив у відкритому судовому засіданні на 14.08.2024.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо обов`язку постачальника повернути суму ПДВ, сплачену покупцем за товар, у разі втрати ним статусу платника ПДВ після укладення договору, який визначав ціну товару з урахуванням ПДВ
23. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку. Пославшись на постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, виснував, що відповідач, як одна із сторін зобов`язання, набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі ст.1212 ЦК.
24. У свою чергу скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права (ч.1 ст.1212 ЦК) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №911/1626/18, від 19.06.2018 у справі №918/769/17, від 10.06.2019 у справі №911/1630/18, від 13.06.2019 у справі №911/1641/18, від 04.07.2019 у справі №911/1627/18.
25. Також вказує, що ані тендерна документація, ані Договір, ані Закон "Про публічні закупівлі" не містять обов`язку зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування, враховуючи, що товар, що є предметом закупівлі і договору, ні на час укладання Договору, ні на час виконання Договору, ні на теперішній час не підлягав і не підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою; відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування положень частин 1, 2, 3 ст.632 ЦК, ч.1 ст.1212 ЦК з урахуванням особливостей пунктів 4, 5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах.
26. Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника, виходячи з такого.
27. Частиною 1 ст.1212 ЦК передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
28. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК).
29. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч.3 ст.1212 ЦК).
30. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).