ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2024 року
м. Київ
справа №580/1134/19
адміністративне провадження № К/9901/6073/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року (головуючий суддя Собків Я.М., судді: Земляна Г.В., Ісаєнко Ю.А.) у справі №580/1134/19 за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 92)" до Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№92)" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області про:
- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 січня 2019 року №0000741304 та №0000751304 про донарахування зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО);
- рішення від 21 січня 2019 року №0000771304 про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;
- вимоги від 21 січня 2019 року №Ю-0000761304 про сплату боргу з ЄВ.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у розумінні вимог чинного законодавства позивач не є роботодавцем та податковим агентом під час використання праці засуджених до позбавлення волі осіб. Зазначає, що інструкцією, яка регламентує умови оплати праці засуджених, не передбачено нарахування та сплату ЄВ на фонд оплати праці засуджених.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 24 липня 2019 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 21 січня 2019 року №0000751304 в частині щодо нарахування пені з податку на доходи фізичних осіб на суму 242697,64 грн. Відмовив у задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 21 січня 2019 року №0000751304 в частині на загальну суму 946922,55 грн, №0000741304, рішення від 21 січня 2019 року №0000771304, вимоги від 21 січня 2019 року №Ю-0000761304.
Здійснюючи висновок про обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції дійшов висновку про обов`язок позивача з нарахування та сплати ЄВ щодо осіб, які відбувають покарання та залучені до виконання робіт, за які він виплачує винагороду.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 грудня 2019 року рішення Черкаського окружного адміністративний суд від 24 липня 2019 року скасував. Ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив в повному обсязі. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 21 січня 2019 року №0000741304 та №0000751304; рішення від 21 січня 2019 року №0000771304 про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; вимогу від 21 січня 2019 року №Ю-0000761304 про сплату боргу з ЄВ.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що, оскільки діючим законодавством на час дії спірних правовідносин не передбачалося можливості укладення замовником за договором на використання праці осіб позбавлених волі трудових договорів безпосередньо із засудженими, то в даному випадку позивач, який виступав замовником перед установою виконання покарань (виправною колонією), не був роботодавцем, а тому відповідно не мав статусу податкового агента у правовідносинах, пов`язаних із використанням праці засуджених.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій. Вважає, що відносини між позивачем та засудженими особами, праця яких використовувалась, за своєю сутністю і змістом є трудовими безвідносно до того, чи були дотримані встановлені трудовим законодавством вимоги щодо оформлення підстави для виникнення цих відносин.
Ухвалою від 10 квітня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_1, судді: І. А. Васильєва, В. П. Юрченко).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 02 липня 2024 року № 2006/0/15-24 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.
У зв`язку з цим, розпорядженням в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду №702 від 04 липня 2024 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 02 липня 2024 року № 200/0/15-24 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 липня 2024 року, визначено склад колегії суддів: Юрченко В.П. - головуючий суддя, судді: Васильєва І.А., Гімон М.М.
Правом на подання відзиву на касаційну скаргу, позивач не скористався, що не перешкоджає її перегляду.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що згідно із наказом від 27 листопада 2018 року №2352 та на підставі направлень від 27 листопада 2018 року №1992/23-00-13-0409 та №1993/23-00-13-0409 службові особи відповідача здійснили документальну позапланову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати ПДФО, військового збору та ЄВ за період з 01 жовтня 2015 року до 30 вересня 2018 року.
За наслідками перевірки складений акт від 22 грудня 2018 року №627/23-00-13-0412/08681063, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог:
1) п.51.1. ст.51, п.176.2. "б" ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) в частині повноти та достовірності відображення інформації в податковому розрахунку форми 1-ДФ за 4 квартал 2015 року - 3 квартал 2018 року;
2) підпунктів 168.1.1-168.1.2, п.168.1 ст.168, п.171.1. ст.171, п.176.2. ст.176 ПК України, що призвело до несвоєчасної сплати до бюджету ПДФО за період з 01 жовтня 2015 року до 30 вересня 2018 року;
3) п.1 ч.2 ст.6, ч.2 ст.9, п.1 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VІ):
занижено базу нарахування ЄВ на загальну суму 1403968,25 грн за рахунок не включення до бази нарахування ЄВ заробітної плати засуджених у жовті - грудні 2016 року на суму 152444,19 грн, у 2017 році на суму 702805,90 грн, у січні - вересні 2018 року на 548718,16 грн;
занижено нарахований ЄВ на загальну суму 308537,73 грн за рахунок не нарахування ЄВ на заробітну плату засуджених у жовті - грудні 2016 року на суму 33537,73 грн, у 2017 році - на суму 154617,30 грн, у січні - вересні 2018 року на 120718,01 грн;
занижено базу нарахування ЄВ на загальну суму 139785,43 грн за рахунок не включення до бази нарахування ЄВ суми винагороди за договорами цивільно-правового характеру (далі - ЦПХ);
занижено нарахований ЄВ на загальну суму 31801,02 грн та утриманий ЄВ на 214,60 грн за рахунок не нарахування та неутримання ЄВ суми винагороди за договорами ЦПХ.
На підставі Акту відповідач прийняв спірні рішення:
податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2019 року №0000741304 про застосування до позивача штрафних санкцій з ПДФО в сумі 510,00 грн;
податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2019 року №0000751304 про збільшення грошового зобов`язання з ПДФО на загальну суму 1189620,19 грн;
рішення від 21 січня 2019 року №0000771304 про застосування штрафних санкцій на суму 170444,33 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого ЄВ;
вимогу від 21 січня 2019 року №Ю-0000761304 про сплату боргу з ЄВ на загальну суму 340888,66 грн.
За наслідками адміністративного оскарження вказані рішення залишені без змін.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 вказаного Кодексу, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
За змістом пунктів 1, 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.