ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 300/520/19
адміністративне провадження № К/9901/23433/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Фірма "Стиль" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (суддя Микитюк Р.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року (головуючий суддя Багрій В.М., судді: Курилець А.Р., Большакова О.О.) у справі №300/520/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Фірма "Стиль" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, як відокремленого підрозділу (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Стиль" (далі - позивач, ТОВ "Торгова фірма "Стиль") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі також - відповідач, ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001301401 від 01 березня 2019 року за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яким визначено грошове зобов`язання за основним платежем - 3 387 849,00 грн, та застосовано штрафні санкції на суму - 1 693 925,00 грн, на загальну суму в розмірі 5 081 774,00 грн.
На обґрунтування позову вказує, що висновки контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "Вірлент Компані" у періоді, що перевірявся, є помилковими та спростовуються належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують дійсність господарських операцій, їх економічну та ділову мету.
Рішенням Івано-Франківський окружний адміністративний суд від 28 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік на підставі наказу від 30 листопада 2018 року №1905, направлень від 12 грудня 2018 року №2511, 2512, 2513 та від 20 грудня 2018 року №2586 проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки №111/09-19-14-01/38472641 від 07 лютого 2019 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
1) п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 22 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 3387849 грн, з них за лютий 2018 - на 619248 грн, за травень 2018 - 599808 грн, за червень 2018 - 999993 грн, за серпень 2018 - 1168800 грн;
2) п.176.2 "б" ст. 176 Податкового кодексу України від 22.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) - подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями звітності про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 4-ий квартал 2017 року;
3) п.163, п.164.1 ст. 164, п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 22.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) - внаслідок чого донараховано 345,78 грн податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, в т.ч. 147,78 грн за березень 2017 та 198,00 грн за жовтень 2017 року;
4) пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX, ст.. 163, п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 22.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) - внаслідок чого перевіркою донараховано 28,81 грн податкового зобов`язання з військового збору, в т.ч. 127,31 грн за березень 2017 та 16,50 грн за жовтень 2017 року.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001301401 від 01 березня 2019 року за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яким визначено грошове зобов`язання за основним платежем - 3 387 849,00 грн, та застосовано штрафні санкції на суму - 1 693 925,00 грн, на загальну суму в розмірі 5 081 774,00 грн.
Не погоджуючись з і спірним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Відмовляючи в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції погодився з висновками акта перевірки щодо відсутності у контрагента позивача трудових ресурсів та основних засобів для виконання обумовленого договорами обсягу робіт та постачання товару, а надані первинні документи не є достатніми для підтвердження правильності формування платником податку податкового кредиту.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Фірма "Стиль" звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Касаційна скарга обґрунтована безпідставністю висновків акту перевірки, не відповідності таких висновків реальним обставинам, не врахуванням контролюючим органом первинної документації позивача з контрагентом.
У касаційній скарзі Товариство також доводить про реальність здійсненої господарської операції між позивачем та ТОВ "Вірлент Компані", що підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують дійсність господарської операції, її економічну та ділову мету.
Ухвалою від 21 серпня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Фірма "Стиль" (склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_1, судді: І. А. Васильєва, В. П. Юрченко).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 02 липня 2024 року № 2006/0/15-24 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.
У зв`язку з цим, розпорядженням в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду №699 від 03 липня 2024 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 02 липня 2024 року № 200/0/15-24 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2024 року, визначено склад колегії суддів: Юрченко В.П. - головуючий суддя, судді: Васильєва І.А., Гімон М.М.
У поданому відзиві на касаційну скаргу, відповідач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (стаття 16 ПК України).
Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (стаття 163 ПК України).
При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах (пункт 164.3 статті 164 ПК України).
Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту.
При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).
Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для проведення відповідного виду діяльності, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Суди встановили, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Вірлент Компані" (постачальник) укладено договір поставки від 01 лютого 2018 року №01/02, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність продавця олію соняшникову (сиру, нерафіновану, першого гатунку, суміш пресової та екстракційної, із соняшнику врожаю 2017 року), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.