ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 140/5894/23
адміністративне провадження № К/990/35321/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Притані" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 (суддя Денисюк Р.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 (головуючий суддя Судова-Хомюк Н.М., судді: Шинкар Т.І., Сеник Р.П.) у справі №140/5894/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Притані" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Притані" (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі також -відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2023 № 0033470709.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 01.01.2021 пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті в сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), а тому нарахування пені у спірних правовідносинах суперечить положенням абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.06.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023, відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
В ході розгляду справи судами встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову перевірку Товариства, за результатами якої складено акт перевірки від 02.03.2023 №2767/07-09/40087925.
Згідно висновку, зазначеного в акті перевірки, позивачем порушено пункт 2 статті 13 Закону України "Про валюту та валютні операції" та пункт 14-2 Постанови №18, в частині несвоєчасного надходження виручки у сфері ЗЕД по контракту №20-PR-MSLOT від 21.05.2021, укладеного з нерезидентом "Malag&Soltau Gmbii".
Так, в ході проведення перевірки встановлено, що валютна виручка від нерезидента "Malag&Soltau Gmbii" по вказаному контракту в сумі 28542,42 Євро надійшла з порушенням граничних термінів сплати, а саме: МД UA 205050/2022/030255 від 21.05.2022 на суму 15572,26 Євро (з яких протерміновано 12970,16 Євро - граничний термін надходження 16.11.2022; МД UA 205050/2022/030259 від 21.05.2022 на суму 15572,26 Євро - граничний термін надходження 16.11.2022.
Згідно з виписками вказані кошти надійшли в Україну 30.01. - 31.01.2023 та 07.02.2023.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 22.03.2023 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0033470709 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 256207,74 грн.
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулося до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив з того, що норми Закону України "Про валюту і валютні операції" та інших нормативно-правових актів, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність, не звільняють від застосування штрафних санкцій та пені за порушення валютного законодавства у період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач наполягає на тому, що до спірних відносин підлягає застосуванню абз.11 пункту 52-1 підрозділу XX "Перехідні положення" ПК України, оскільки пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України з 01.01.2021 є одним з різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Підставою касаційного оскарження судових рішень Товариство визначило пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм абзацу 11 пункту 51-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України у подібних правовідносинах.
Ухвалою від 07.11.2023 Верховний Суд (головуючий суддя ОСОБА_1, судді: Гончарова І.А., Олендер І.Я.) відкрив касаційне провадження за поданою скаргою з метою перевірки зазначених доводів Товариства.
Контролюючий орган у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними; просив залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024 у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Юрченко В.П., судді: Гімон М.М., Васильєва І.А.
Відповідно до вимог частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, ключовими питаннями у цій справі є нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), тобто чи розповсюджується заборона нарахувати пеню, передбачена абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX "Перехідні положення" ПК України, на правовідносини щодо нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків згідно статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції".
З преамбули Закону України "Про валюту і валютні операції" вбачається, що такий є спеціальним законом, який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Зокрема частиною першої статті 13 встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Згідно частини другої вказаної статті у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про валюту і валютні операції" валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.
Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (частина четверта статті 11 Закону №2473-VIII).