ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 160/20365/23
адміністративне провадження № К/990/40994/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В. Е.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року (суддя Савченко А.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року (суддя-доповідач Шальєва В.А., судді: Іванов С.М., Чередниченко В.Є.),
у справі № 160/20365/23
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - позивач) подала до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач), у якому просила:
- стягнути витрати, пов`язані з навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі, на загальну суму 63041,65 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11 серпня 2017 року №406 ОСОБА_1 зараховано курсантом на перший курс навчання до Військової академії (м. Одеса) та на підставі наказу начальника Військової академії від 11 серпня 2017 року №48-РС призначено на посаду курсанта.
11 серпня 2017 року між Міністерством оборони України в особі т.в.о. начальника Військової академії полковника ОСОБА_2 та курсантом ОСОБА_3 був укладений контракт на час навчання до присвоєння військового звання "лейтенант".
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31 серпня 2017 року №188 відповідача призначено на посаду курсанта першого курсу навчання та з 31 серпня 2017 року зараховано на всі види забезпечення за курсантськими нормами.
Наказом начальника Військової академії від 22 березня 2018 року №23-РС курсанта першого навчального курсу солдата ОСОБА_1 відраховано з навчання у Військовій академії (м. Одеса) та виключено зі списків особового складу академії та зі всіх видів забезпечення.
Згідно із довідкою-розрахунком від 22 березня 2018 року №1/55/287 ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання відшкодувати витрати на його утримання.
Позивач направив вимогу-пропозицію від 14 липня 2023 року №26/1/48 відповідачу, в якій він просив протягом 10 днів з моменту отримання даної вимоги сплатити суму заборгованості на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 63 041,65 грн, та за відсутності можливості єдиноразової сплати зазначеної суми протягом 10 днів з моменту отримання даної вимоги звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 з письмовою заявою про відстрочку чи розстрочку сплати вказаної суми, повідомивши розмір можливих щомісячних платежів.
У зв`язку із невідшкодуванням витрат у добровільному порядку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 63 041,65 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року позов залишено без руху та встановлено позивачу строк п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року, залишеної без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, відмовлено у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку звернення до суду, позов залишено без розгляду.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суди виходили з того, що, оскільки спірні правовідносини пов`язані із публічною службою, то позивач мав звернутися за вирішенням спору у місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, який необхідно обраховувати з моменту відрахування відповідача з військової академії, оскільки саме з цього моменту позивач повинен був дізнатись про порушення особою (відповідачем) договірних умов (умов контракту), відтак про набуття права на звернення до суду з відповідним позовом.
Тобто, починаючи з 23 березня 2018 року (наступний день після 22 березня 2018 року), розпочався перебіг місячного строку звернення позивача до суду з вимогами, пов`язаними з проходженням, звільненням з публічної служби відповідача, а позивач звернувся до суду лише 14 серпня 2023 року, тобто із порушенням строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Урахувавши, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку, а обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів, зокрема, звернення позивача до відповідача із вимогою-пропозицією від 14 липня 2023 року про відшкодування витрат не змінює момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду та залишив позовну заяву без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової академії (м. Одеса), у якій позивач просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, а справу №160/20365/23 направити до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі та розгляду справи по суті.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що Верховним Судом сформовано сталу позицію у цій категорії спорів, відповідно до якої саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду (постанови від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі №320/7233/19, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 23 березня 2023 року у справі №420/24331/21, від 11 травня 2023 року у справі № 400/4281/20).
Також позивач зазначає, що наявність заборгованості звільненого курсанта та його обізнаність з такою заборгованістю, не створює обов`язку військової академії у місячний строк звертатись до суду з адміністративним позовом. Військова академія вживає заходів для погашення заборгованостей колишніми курсантами у добровільному порядку, пропонує варіанти сплати частинами чи з відстроченням платежів, у тому числі й шляхом спілкування в телефонному режимі, і лише після вжиття таких заходів та фактичної відмови курсанта чи інших осіб добровільно відшкодувати витрати, - звертається до суду, що і було зроблено у даному випадку.
Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, на підставі частини другої статті 328 КАС України.
29 грудня 2023 року адміністративна справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою від 14 серпня 2024 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України на 15 серпня 2024 року.
Нормативне регулювання та позиція Верховного Суду
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).
Перевіривши за матеріалами справи доводи та вимоги касаційної скарги і правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями частини 2 статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.
Абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).
Так, на стадії касаційного провадження спірним є питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з цим позовом.
Предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 63041,65 грн.
Підставою для залишення позовної заяви без розгляду був висновок судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням частини п`ятої статті 122 КАС України, становить один місяць й обчислюється з моменту відрахування відповідача з військової академії, оскільки саме з цього моменту позивач повинен був дізнатись про порушення особою (відповідачем) договірних умов (умов контракту), зокрема, з 23 березня 2018 року.
Позиція позивача у касаційній скарзі зводиться до того, що він звернувся до відповідача з вимогою-пропозицією від 14 липня 2023 року №26/1/48 про порядок та строки відшкодування витрат.
Разом з тим, добровільного переказу коштів на розрахунковий рахунок позивача в рахунок існуючої заборгованості відповідач не здійснив, з письмовою заявою про відстрочку чи розстрочку сплати вказаної суми до позивача не звертався. Таку бездіяльність відповідача було кваліфіковано як відмову від добровільного відшкодування витрат.
З огляду на викладене, як стверджує позивач, саме така відмова відповідача від добровільного відшкодування витрат слугувала обставиною для звернення до суду, яка настала лише у серпні 2023 року.
Перевіряючи правильність застосування судами норм процесуального права в частині застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.