ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2024 року
м. Київ
справа №815/6693/17
адміністративне провадження № К/9901/22465/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Мартинюк Н. М., Білак М. В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Ярошик Валентини Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року (суддя Свида Л. І.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року (головуючий суддя Вербицька Н. В., судді: Джабурія О. В., Кравченко К. В.)
І. Суть спору
У грудні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" (далі - відповідач, КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи"), у якому просила:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо відновлення законного статусу інваліда з дитинства ІІ групи, а також неналежного виконання резолютивної частини судового рішення у справі № 523/14909/15-а;
- визнати незаконними витяг з довідкою за 2000 рік серія 12ААА за № 296384 та витяг з довідкою за 2002 рік серія 12ААА за № 296385 у зв`язку з невідповідністю їх даних з відомостями первинних документів суворої звітності - актами огляду в МСЕК, які зберігаються в її медичній справі у КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи";
- встановити факт, що в період з 23 січня 1996 року та наразі вона має статус інваліда з дитинства ІІ групи, встановлений у акті огляду в МСЕК від 23 січня 1996 року № 108 органами МСЕК № 2, правонаступником якої є КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи";
- зобов`язати відповідача надати довідку форми № 157-1/о із зазначенням статусу інваліда з дитинства ІІ групи;
- стягнути з відповідача відшкодування моральної та матеріальної шкоди за тривалі неправомірні дії відповідача у розмірі 30 000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є інвалідом з дитинства, що підтверджувалося актом огляду МСЕК від 23 січня 1996 року № 108, однак 11 лютого 1998 року при черговому переогляді в обласній МСЕК № 2 позивачці згідно акту огляду МСЕК від 11 лютого 1998 року № 31 встановлена ІІ група інвалідності загальне захворювання. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі № 523/14909/15-а, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо неправомірної зміни статусу інвалідності ОСОБА_1 з "інваліда з дитинства ІІ групи" на "інваліда ІІ групи загального захворювання"; визнано протиправною бездіяльність КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо не проведення службового розслідування за скаргою від 18 травня 2015 року; зобов`язано КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" внести виправлення в акт огляду МСЕК від 18 лютого 2004 року ОСОБА_1 та у медичні документи, видані на підставі акту МСЕК від 18 лютого 2004 року ОСОБА_1, змінивши статус інвалідності з "інваліда ІІ групи загального захворювання" на "інваліда з дитинства ІІ групи" у відповідності до пункту 43 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157/о "Акт № ___ огляду медико-соціальною експертною комісією", яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30 липня 2012 року № 577.
Проте, до теперішнього часу ані в актах огляду МСЕК, ані в довідках та витягах з акту огляду МСЕК відповідачем не зроблені виправлення, зазначені в рішенні суду у справі № 523/14909/15-а, а видані нові витяги з довідками є незаконними, оскільки таке виправлення помилок в медичній документації не передбачено нормами законодавства.
Крім того, позивачка вважає, що з відповідача судом має бути стягнута завдана позивачу матеріальна і моральна шкода у визначеному розмірі.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 з 1987 року перебуває на "Д" обліку в КУ "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 18".
23 січня 1996 року ОСОБА_1 у зв`язку з необхідністю оформлення інвалідності оглянута Ленінською районною МСЕК та за результатами огляду позивачку визнано інвалідом ІІ групи з дитинства строком до 01 лютого 1997 року, з приводу цукрового діабету І типу тяжкої форми інсулінозалежний, що підтверджується довідкою серії 2-18 АГ № 137384, актом огляду МСЕК та відповіддю відповідача від 03 грудня 2015 року № 413.
При черговому огляді 29 січня 1997 року позивачці також встановлена ІІ група інвалідності з дитинства на строк до 01 лютого 1998 року.
11 лютого 1998 року при черговому переогляді в обласній МСЕК № 2 ОСОБА_1 згідно акту № 31 огляду МСЕК від 11 лютого 1998 року встановлена ІІ група інвалідності загальне захворювання на строк до 01 березня 2000 року.
У період з 17 лютого 2000 року по 28 лютого 2000 року позивачкою пройдено черговий переогляд в обласній МСЕК № 2 та ОСОБА_1 установлена ІІ група інвалідності - загальне захворювання.
У подальшому, 27 лютого 2002 року згідно акту огляду № 73 обласної МСЕК позивачці знову встановлено ІІ групу інвалідності - загальне захворювання, а 18 лютого 2004 року за наслідками повторного огляду позивачці встановлено ІІ групу інвалідності безстроково.
Управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Одеси у зв`язку з наданням позивачкою документів, що містять недостовірні відомості МСЕК № 092700, прийнято рішення про утримання розміру виплачених сум пенсій від 25 лютого 2015 року № 107.
Не погоджуючись із даним рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду міста Одеси із відповідним позовом (справа № 523/6003/15), у рамках якого проведено судово-технічну експертизу та згідно з висновком від 04 серпня 2016 року № 279/03 установлено, що наданий на експертизу бланк "Витягу із акту огляду у МСЕК" серії 2-18 ОБ № 092700 від 18 лютого 2004 року відповідає за способом виготовлення аналогічним бланкам "Витягу із акту огляду у МСЕК", наданим до порівняльного дослідження, відтиск печатки "Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи", який розміщений у наданому на експертизу Витязі із акту огляду МСЕК серії 2-18 ОБ № 092700 від 18 лютого 2004 року нанесений печаткою "Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи", зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.
Таким чином, в судовому засіданні під час розгляду справи № 523/6003/15 установлено, що "Витяг із акту огляду у МСЕК" серії № 2-18 ОБ № 092700 від 18 лютого 2004 року відповідає аналогічним бланкам, які видавались Одеським обласним центром медико-соціальної експертизи, а також саме печатка даного центру розміщена на ньому.
Постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 23 листопада 2016 року у справі № 523/6003/15, яка набрала законної сили 11 січня 2017 року, зокрема: визнано противоправним та скасовано рішення УПФУ в Суворовському районі міста Одеси від 25 лютого 2015 року № 107 про утримання надміру виплачених сум щодо ОСОБА_1 ; визнано противоправним та скасовано рішення УПФУ в Суворовському районі міста Одеси від 27 березня 2015 року № 35 про припинення виплати пенсії щодо ОСОБА_1 ; зобов`язано Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі поновити ОСОБА_1 виплати пенсії по інвалідності 2 групи з дитинства шляхом повернення призначеного належного розрахунку розміру пенсії по інвалідності ІІ групи; зобов`язано Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі повернути ОСОБА_1 всі безпідставно утримані кошти, згідно рішення УПФУ в Суворовському районі міста Одеси від 25 лютого 2015 року № 107 та рішення УПФУ в Суворовському районі міста Одеси від 27 березня 2015 року № 35, відповідно до вимог частини третьої статті 107 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України у триденний строк з дати набуття рішенням законної сили.
Відповідно до акту проведення службової перевірки від 12 серпня 2015 року, причина інвалідності - загальне захворювання встановлене ОСОБА_1 лікарем ОСОБА_2 помилково, проте заходи впливу на дану особу застосувати неможливо у зв`язку з її звільненням, за результатами перевірки прийнято рішення про внесення змін до медико-експертної справи щодо зміни причини інвалідності позивачки, а щодо витягу з акту огляду МСЕК № 2 від 18 лютого 2004 року серії 2-18 ОБ№ 092700, зазначено, що він ОСОБА_1 взагалі не видавався.
Також даний акт перевірки містить посилання щодо прийняття рішення про внесення змін до медико-експертної справи щодо зміни причини інвалідності з помилково вказаного "загальне захворювання" на вірне "інвалід з дитинства".
З метою внесення змін до документів суворої звітності, в яких відповідачем допущено вказані помилки та на підставі яких управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Одеси прийнято рішення про утримання розміру виплачених сум пенсій від 25 лютого 2015 року № 107, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом (справа № 523/14909/15).
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі № 523/14909/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо неправомірної зміни статусу інвалідності ОСОБА_1 з "інваліда з дитинства ІІ групи" на "інваліда ІІ групи загального захворювання"; визнано протиправною бездіяльність КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо не проведення службового розслідування за скаргою від 18 травня 2015 року та зобов`язано КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" внести виправлення в актах огляду МСЕК від 11 лютого 1998 року, від 17 лютого 2000 року, від 27 лютого 2002 року, які містяться в медичній справі інваліда ОСОБА_1 та у медичних документах, виданих на підставі актів огляду МСЕК від 11 лютого 1998 року, від 17 лютого 2000 року, від 27 лютого 2002 року. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
На виконання вказаного судового рішення відповідач видав витяги з довідками за 2000 рік серія 12ААА за № 296384 та за 2002 рік серія 12ААА за № 296385 на нових бланках з виправленими даними.
Однак, позивач не погоджується з правомірністю таких виправлень, оскільки вони здійснені не у відповідності до положень законодавства.
Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неналежному виконанні рішення суду у справі № 523/14909/15-а, 18 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.
Водночас, у подальшому, постановою Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 523/14909/15 частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 . Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі № 523/14909/15, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо неправомірної зміни статусу інвалідності ОСОБА_1 з "інваліда з дитинства ІІ групи" на "інваліда ІІ групи загального захворювання". Визнано протиправною бездіяльність КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо непроведення службового розслідування за скаргою від 18 травня 2015 року. Зобов`язано КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" внести виправлення в акт огляду МСЕК від 18 лютого 2004 року ОСОБА_1 та у медичні документи, видані на підставі акту МСЕК від 18 лютого 2004 року ОСОБА_1, змінивши статус інвалідності ОСОБА_1 з "інваліда ІІ групи загального захворювання" на "інваліда з дитинства ІІ групи" у відповідності до пункту 43 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157/о "Акт № ___ огляду медико-соціальною експертною комісією", яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30 липня 2012 року № 577.
Відповідач на підтвердження виконання вищевказаного рішення надав до суду, зокрема, копію витягу із акту огляду у МСЕК серії 2-18ОБ №092700 з датою огляду 18 лютого 2004 року, в якому внесено виправлення із зазначенням причини інвалідності - з дитинства та вказано, що їх здійснено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі № 523/14909/15.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про встановлення факту, що в період з 23 січня 1996 року по теперішній час ОСОБА_1 має один єдиний статус інвалідності - інвалід з дитинства ІІ групи, установлений у акті огляду МСЕК від 23 січня 1996 року № 108 органами МСЕК № 2, правонаступником якої є - КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи". Роз`яснено позивачу, що з позовними вимогами про встановлення факту він може звернутися до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Поряд з цим, в іншій частині позовних вимог рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо неналежного виконання рішення суду у справі № 523/14909/15. Визнано Виписку з Довідкою за 2000 рік серія 12ААА за № 296384, Виписку з Довідкою за 2002 рік серія 12ААА за № 296385 незаконними. Стягнуто з КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що нормами законодавства України передбачено порядок внесення виправлень в існуючу документацію та не передбачено видачу нових довідок та витягів, що і зобов`язаний був зробити відповідач за рішенням суду у справі № 523/14909/15. Суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність Виписки з Довідкою за 2000 рік серія 12ААА за № 296384, Виписки з Довідкою за 2002 рік серія 12ААА за № 296385. Однак, Одеський окружний адміністративний суд не вбачав підстав для задоволення позову в частині бездіяльності відповідача з відновлення статусу позивача - інваліда з дитинства ІІ групи, оскільки ця вимога фактично є наслідком внесення виправлень в медичну документацію, у разі належного виконання рішення суду у справі № 523/14909/15-а, тобто, в цій частині фактично бездіяльністю є невиконання зазначеного рішення суду.
Крім того, суд першої інстанції вважає, що не підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобов`язання КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" надати ОСОБА_1 довідку форми № 157-1/о оформлену належним чином, з зазначенням законного статусу ОСОБА_1 - інвалід з дитинства ІІ групи, оскільки ця вимога стосується подальших дій відповідача після внесення відповідних виправлень в медичну документацію, а також позивачка не наполягає на її задоволенні враховуючи, що ця вимога була заявлена разом з вимогою про встановлення факту, у відкритті провадження по якій судом відмовлено.
У подальшому, постановою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року у частині відмови у відкритті провадження у справі та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі № 815/6693/17 - скасовано, а справу у цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Верховний Суд зазначив, що зі змісту позовних вимог вбачається оскарження ОСОБА_1 бездіяльності відповідача, причиною якої є фактичне невизнання її статусу інваліда з дитинства ІІ групи. Тобто, є спір між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень під час виконання ним управлінських функцій щодо відновлення статусу позивача як інваліда з дитинства ІІ групи. Позивачка просить зобов`язати КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" підтвердити цей статус - надати ОСОБА_1 довідку форми
№ 157-1/о, оформлену належним чином, з зазначенням законного статусу ОСОБА_1 - інвалід з дитинства ІІ групи. На думку колегії суддів Верховного Суду, зазначена вимога щодо встановлення факту є взаємопов`язаною із іншими позовними вимогами та за приписами частини першої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Також Верховний Суд наголосив, що встановивши, що позовні вимоги сформульовано некоректно, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" про встановлення факту, що в період з 23 січня 1996 року та по теперішній час ОСОБА_1 має один єдиний статус інвалідності - інвалід з дитинства ІІ групи, встановлений у акті огляду в МСЕК від 23 січня 1996 року № 108 органами МСЕК № 2, правонаступником якої є - КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи"- відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача щодо невірного оформлення медико-експертної документації, неналежного виконання рішення суду у справі № 523/14909/15 не може бути підставою для встановлення факту в цій справі та ці питання мають вирішуватися в межах виконання рішення суду у справі № 523/14909/15. Формулювання позивачем позовних вимог щодо встановлення факту зводиться до відновлення статусу позивача як інваліда з дитинства ІІ групи та підтвердження її статусу.
При цьому, суд першої інстанції наголосив на тому, що як встановлено рішенням у справі № 523/14909/15, та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 у період з 23 січня 1996 року та по теперішній час має один єдиний статус інвалідності - інвалід з дитинства ІІ групи, встановлений у акті огляду в МСЕК від 23 січня 1996 року № 108 органами МСЕК № 2, правонаступником якої є - КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" та будь-якого спору з приводу статусу позивача не має, а неможливість виходу за межі позовних вимог щодо вимоги позивача про встановлення факту обумовлена наявністю рішення суду в цьому ж складі щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача з відновлення статусу позивачки - інваліда з дитинства ІІ групи та зобов`язання КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" надати ОСОБА_1 довідку форми № 157-1/о, оформлену належним чином, з зазначенням законного статусу ОСОБА_1 - інвалід з дитинства ІІ групи, яке наразі переглядається апеляційним судом.
Водночас, суд першої інстанції зазначив, що дійсно суд може вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав позивачки, як це зауважено Верховним Судом, однак у цій справі вже прийнято рішення від 10 травня 2018 року, яке наразі переглядається апеляційним судом та позивачці у задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача з відновлення статусу позивача - інваліда з дитинства ІІ групи, відмовлено, що позбавляє можливості суд повторно розглянути таку вимогу, а встановлення саме юридичного факту статусу позивача як інваліда з дитинства ІІ групи не може бути здійснено в межах адміністративного судочинства.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі № 815/6693/17 в частині визнання неправомірною бездіяльність КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо неналежного виконання рішення суду у справі № 523/14909/15-а та стягнення з КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн скасовано із прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року залишено без змін. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі № 815/6693/17 залишено без змін.
У частині оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що з урахуванням положень законодавства України та меж, в яких відповідач здійснює оскарження рішення від 10 травня 2018 року, суду необхідно надати оцінку можливості встановлення неправомірної бездіяльності КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо неналежного виконання рішення суду у справі № 523/14909/15, а також можливості стягнення на користь позивачки моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн. При цьому, позивачка не оскаржує рішення суду першої інстанції від 10 травня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а тому рішення суду в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядалося.
П`ятий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що якщо позивачка вважала, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі № 523/14909/15 порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона повинна була звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов з вимогами щодо визнання такої бездіяльності неправомірною. Крім того, судова колегія врахувала, що на момент розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі № 523/14909/15 скасована постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, що свідчить про відсутність необхідності встановлення бездіяльності відповідача щодо її виконання.
Також, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, моральних або фізичних страждань внаслідок протиправної поведінки відповідача, не зазначено, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується; не підтвердила наявність причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача. За таких умов, сформовані судом першої інстанції висновки щодо наявності підстав стягнення на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн є необґрунтованими.
У частині оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції вірно зауважено, що в рішенні від 10 травня 2018 року у справі № 815/6693/17 у задоволенні позовних вимог, з якими Верховний Суд пов`язує можливість розгляду вимоги про встановлення факту позивачці, відмовлено.