ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2024 року
м. Київ
справа №420/30331/23
провадження № К/990/15921/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 (суддя Марин П.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 (головуючий суддя Кравченко К.В., судді Осіпов Ю.В., Джабурія О.В.)
у справі №420/30331/23
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства освіти і науки України,
третя особа - Одеський державний університет внутрішніх справ МВС України,
про визнання протиправним та скасування протоколу та наказу, визнання недійсним диплому, зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, третя особа - Одеський державний університет внутрішніх справ МВС України, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати протокол засідання спеціалізованої вченої ради ДФ 41.884.017 від 27.07.2021 про визнання та присудження ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звання доктора філософії;
- скасувати протокол за результатами таємного голосування членів спеціалізованої вченої ради ДФ 41.884.017 в Одеському державному університеті внутрішніх справ від 27.07.2021 із захисту дисертації на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 "Право" та присудженню ОСОБА_2 наукового ступеню доктора філософії;
- скасувати наказ Міністерства освіти і науки України за №1017 у частині, якою було затверджено рішення спеціалізованої вченої ради ДФ 41.884.017 про присудження ступеня доктора філософії з галузі знань та за спеціальності "Право", яким ОСОБА_2 і видано диплом за номером ДР 002694;
- визнати недійсним диплом доктора філософії з галузі знань за спеціальності "Право" за номером ДР 002694 на ім`я ОСОБА_2, який виданий ОДУВС 08.10.2021 з порушенням пункту 30 постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №167 "Про присудження ступеня доктора філософії";
- зобов`язати Міністерство освіти і науки України повторно розглянути атестаційну справу та дисертаційну роботу ОСОБА_2 на тему "Кримінологічна характеристика та запобігання злочинності у Збройних Силах України" на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 "Право", із залученням фахівців, які не брали участь у попередній експертизі дисертації, та після усунення недоліків згідно з нормами Постанови.
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2023, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024, позов повернуто.
3. Не погодившись з такими ухвалою та постановою, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку та просив скасувати, натомість направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло. Копію ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 01.05.2024 всі учасники судового процесу отримали через підсистему "Електронний суд".
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Повертаючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивач очевидно був обізнаний про оскаржувані рішення, тобто про можливе порушення прав позивача, і не був позбавлений можливості оскаржити їх протягом встановленого КАС України строку, пред`явивши відповідний позов.
6. Також суди вважали, що зазначені позивачем обставини, з якими він пов`язує час пред`явлення ним позову, не можуть бути визнаними такими, які є об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення або пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Так, з аналізу адміністративного позову, заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, апеляційної скарги та доданих письмових доказів, вбачається та позивачем не заперечується, що позивач був обізнаним про наявність оскаржуваних рішень та видачу диплому третій особі ще у 2021 році.
7. Суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на відсутність у нього доступу до електронної пошти, посилаючись на те, що є незрозумілим навіщо позивач вказував адрес електронної пошти, доступ до якої було загублено, у позовній заяві з якою він звернувся до суду у вересні 2021 року, та чому позивач не повідомив суду про необхідність надсилання документів по справі на фізичну адресу позивача. Вказане, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про його незацікавленість станом розгляду справи не свідчить про добросовісність дій позивача як учасника судового процесу, та не може бути визнаною причиною, яка об`єктивно перешкоджала позивачу у захисті порушених на його думку прав.
8. Колегія суддів відхилила посилання позивача на те, що пропуск строку на звернення до суду пов`язаний з хворобою ОСОБА_1 на COVID-19 восени 2021 року, зважаючи на те, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що він в період з моменту складення оскаржуваних протоколів та наказу по дату звернення до суду з даним позовом находився на лікарняному та мав проблеми зі здоров`ям, в тому числі, але не виключно, у зв`язку із COVID-19, які б об`єктивно унеможливлювали дотримання ним встановленого процесуальним законом строку звернення до суду з цим позовом.
9. Посилання позивача на введення в Україні воєнного стану відхилені судом апеляційної інстанції, з огляду на те, що спірні правовідносини виникли задовго до запровадження в Україні воєнного стану, а сам лише факт введення такого воєнного стану не є самостійною та беззаперечною підставою для визнання причин пропуску строку поважними.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неналежне врахування посилань позивача на те, що володіння позивача персональним комп`ютером та різними програмами, враховуючи електрону пошту, є мінімальними та те, що він втратив доступ до електронної пошти ще наприкінці 2020 року, загубивши записну паперову книжку, в якій був записаний його логін та пароль доступу до електронної пошти. Обов`язок позивача вказувати адресу електронної пошти передбачений нормами чинного законодавства з метою недопущення залишення адміністративного позову без руху та подальше прийняття позову до розгляду. Нормами чинного законодавства не передбачено імперативного обов`язку учасника справи щодо повідомлення суду про необхідність надсилання документів у справі на фізичну адресу позивача. Зважаючи на те, що направлення копії ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021 на електронну адресу ОСОБА_1 відбулося не у спосіб та порядку, встановлені процесуальним законодавством, позивач був позбавлений права вчасно відреагувати на ухвалу про залишення позову у справі №420/16643/21 без розгляду.
11. ОСОБА_1 стверджує, що восени 2021 року захворів коронавірусною хворобою, проте суди не надали цьому належної оцінки. Також при вирішенні питання про дотримання позивачем строку звернення до суду, на думку ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанції не надали належної правової оцінки посиланням щодо введення воєнного стану на території України, погіршенню його стану здоров`я, зокрема, через повітряні тривоги та переїзд до іншого місця проживання.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, керується таким.
13. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
14. Питання строку звернення до адміністративного суду врегульовано приписами статті 122 КАС України, згідно із частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
15. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
16. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, згідно із якою у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
17. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
18. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
19. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
20. За змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
21. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
22. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.02.2021 у справі №800/30/17 (99901/328/18) зауважила, що вжиття конструкції "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
23. У постанові Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 640/8010/20 зроблено загальний висновок про те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
24. У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що у вересні 2020 року на кафедрі галузевого права історико-юридичного факультету Херсонського державного університету здобувачем ОСОБА_2 виконане дисертаційне дослідження на тему: "Кримінологічна характеристика та запобігання злочинності у Збройних Силах України" і подане на здобуття ступеня доктора філософії в галузі знань 08 "Право" за спеціальністю 081 "Право". Науковим керівником дисертації та завідуючим вказаної кафедри був ОСОБА_1
09.09.2020 позивач надав позитивний відгук дисертаційній роботі та як завідувач підписав протокол №2 засідання кафедри, після чого дисертаційне дослідження вважалося закінченим та почалася процедура підготовки та захисту дисертації.