УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2024 року
м. Київ
Справа № 569/52/22
Провадження № 51-6067км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 01 травня 2023 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021181010001688, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чкалове Новотроїцького району Херсонської області, громадянина України, без місця реєстрації та проживання, в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 01 травня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
За вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 25 серпня 2021 року о 15:00 год., будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне позбавлення життя ОСОБА_8 умисно завдав останньому не менше шести (не більше дев`яти) ударів ножем в ліву половину живота та лівого плеча. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий помер.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог КПК України та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок та ухвалу апеляційного суду скасувати і закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.
Вказує, що дії ОСОБА_7 були спрямовані на захист свого життя від озброєного нападника, а тому його дії були в стані необхідної оборони й не можуть тягнути за собою притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 115 КК України.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги показання засудженого про те, що потерпілий перший приставив ножа до його шиї та почав бити ланцюгом з металевим замком по голові й плечах, а наявність тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_7 свідчить про самооборону.
Посилається на те, що судом при кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України не було встановлено, чи становив ніж та металевий замок на ланцюгу реальну загрозу для життя й здоров`я ОСОБА_7 ; чи мав засуджений реальну можливість відбити посягання з боку потерпілого без заподіяння йому шкоди; яке було співвідношення сил між потерпілим та засудженим із урахуванням їх віку та стану здоров`я.
Апеляційний суд указані порушення суду першої інстанції не виправив і належним чином не мотивував свій висновок про залишення вироку без зміни.
Стверджує, що висновок апеляційного суду щодо відсутності доказів, які б стверджували про реальну загрозу життю чи здоров`ю ОСОБА_7 з боку ОСОБА_8, є необґрунтованим, оскільки ніж за своїми параметрами є небезпечним знаряддям і становить реальну можливість заподіяння ним будь-яких ушкоджень.
Захисник посилається на позицію Верховного Суду у постанові від 26 квітня 2018 року (справа № 342/538/14-к, провадження № 51-646км18), відповідно до якої закон передбачає винятки із загального правила про те, що при необхідній обороні особа, яка захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду нападнику.
Цими винятками є: напад озброєної особи, напад групи осіб або протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення. У таких випадках шкода, заподіяна особі, яка посягає, не обмежена жодними межами, аж до позбавлення її життя, а тому із урахуванням практики Верховного Суду вважає, що у діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення через його перебування в стані необхідної оборони.