ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 489/1313/21
провадження № 61-2318св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: Миколаївська міська рада, ОСОБА_4,
третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сірякова Олена Вікторівна,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2023 року у складі судді Рум`янцевої Н. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 січня 2024 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Коломієць В. В., Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сірякова О. В., про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивачів - ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Заповіт ОСОБА_5 не складала.
Спадкоємцями померлої ОСОБА_5 за правом представлення є її рідні племінники ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
ОСОБА_5 мала рідну сестру ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Донькою ОСОБА_6 є позивачка ОСОБА_1
ОСОБА_5 також мала рідного брата ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_7 .
У встановлений законом строк після смерті ОСОБА_5 позивачі звернулись до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Сірякової О. В. із заявами про прийняття спадщини. Однак, нотаріусом було винесено постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій з посиланням на те, що позивачами не було подано документів, які підтверджують родинні відносини з померлою, документи, які підтверджують право власності на майно, що належало померлій, та звіт про оцінку спадкового майна.
В подальшому позивачі дізналися, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулась також її сусідка - ОСОБА_4, яка зазначала, що вона має право на спадщину, оскільки постійно проживала протягом останніх п`яти років зі спадкодавцем.
Посилаючись на наведене, позивачі просили суд:
- встановити факт родинних відносин між померлою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та померлою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, як рідними сестрами та, відповідно, між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 як рідною тіткою та племінницею;
- встановити факт родинних відносин між померлою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та померлим ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, як рідними сестрою та братом, та, відповідно, між померлою ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ОСОБА_2 як рідними тіткою та племінниками;
- визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1/3 частки за кожним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
РішеннямЛенінського районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2023 року позов задоволено.
Встановлено факт родинних відносин між померлою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та померлою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, як рідними сестрами.
Встановлено факт родинних відносин між померлою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та померлим ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, як рідними сестрою та братом.
Встановлено факт родинних відносин між померлою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, як рідною тіткою та племінниками.
Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, по 1/3 частині за кожним.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції,ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2023 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не довела факту смерті її матері ОСОБА_6, що є необхідним для спадкування за правом представлення.
У зв`язку з цим, на думку суду, визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 є неможливим.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16 лютого 2024 року ОСОБА_4 в системі "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргоюна рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 січня 2024 року.
В касаційній скарзі заявниця просила суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зокрема, ОСОБА_4 посилалася на те, що необхідність встановлення факту родинних відносин для отримання спадщини саме по собі не свідчить про наявність спору. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про прийняття спадщини пов`язана суто з неможливістю встановлення факту родинних відносин між заявником та спадкодавцем з відповідних державних реєстрів.
Отже висновок судів попередніх інстанцій про наявність спору про право, який має розглядатись у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
12 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 14 серпня 2020 року місцем народження ОСОБА_5 є с. Новополтавка Новобузького району Миколаївської області.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1, яка належала останній на підставі дублікату свідоцтва про право власності від 23 грудня 1997 року та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2018 року, виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Середою О. О., зареєстрованого в реєстрі за №1047.
До укладення шлюбу у 1960 році ОСОБА_5 мала дошлюбне прізвище ОСОБА_8 .
Згідно з довідками з державного архіву Миколаївської області від 29 вересня 2020 року за вих. № Б-693/03-06 та від 06 жовтня 2020 року за вих. № Б-722/03-06, у книгах підвідділів РАЦС сільських Рад Привільнянського району Миколаївської області із записами про народження за 1937 рік, які здані на зберігання до держархіву області не в повному обсязі, відомостей народження ОСОБА_9 немає. Книги підвідділів РАЦС сільських Рад Привільнянського району Миколаївської області із записами про народження за 1936 рік до архіву на зберігання не надходили. У книгах підвідділів РАЦС сільських Рад Баштанського району Миколаївської області із записами про народження за 1936-1937 роки, які здані на зберігання до держархіву області не в повному обсязі, відомостей про народження ОСОБА_9 у селах Новопавлівка та Новополтавка немає.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану від 14 серпня 2020 року інформація щодо актового запису про народження ОСОБА_5 відсутня.
Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_6, яка до одруження мала прізвище ОСОБА_8, та ОСОБА_11, що доводять свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 06 травня 1949 року та свідоцтво про одруження серії НОМЕР_3 від 01 липня 1965 року.
Відповідно до довідки державного архіву Миколаївської області від 29 вересня 2020 року за вих. № Б-1179/03-05, книги підвідділів РАЦС сільських Рад Привільнянського району Миколаївської області із записами про народження за 1927-1928 роки до архіву на зберігання не надходили, тому підтвердити факт народження ОСОБА_12 неможливо.
Згідно з інформацією Центрального районного у м. Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 18 березня 2021 року у архіві відділу відсутній актовий запис про смерть ОСОБА_6, яка за словами ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Перевірка була проведена по першим та другим примірникам первинних та поновлених актових записів про смерть по Новобузькому району Миколаївської області (період з 10 лютого 1957 року до 10 лютого 1964 року - по первинним та поновленим актовим записам, з 11 лютого 1961 року до 18 березня 2021 року - по поновленим актовим записам).
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_13, що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_4 від 03 листопада 1961 року та серії НОМЕР_5 від 09 квітня 1957 року .
Згідно з свідоцтвом про народження ОСОБА_7, його батьками є ОСОБА_14 та ОСОБА_15, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 22 грудня 1953 року. Місцем реєстрації його народження є м. Новий Буг Миколаївської області.
Відповідно до свідоцтва про смерть від 02 лютого 1983 року серії НОМЕР_7 ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до архівних довідок від 10 лютого 1994 року, ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_15 та її донька ОСОБА_9 перебували на примусових роботах у Німеччині з 1943 р. до травня 1945 р.
Позивачі та відповідач ОСОБА_4 у передбачений законом строк звернулися до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Сірякової О. В. з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5
16 лютого 2021 року та 01 березня 2021 року постановами приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Сірякової О. В. ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що неможливо встановити родинні відносини зі спадкодавцем та визначити склад спадкового майна.
У повідомленні від 04 вересня 2020 року за вих. № 288/01-16 приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Сірякова О. В. повідомила ОСОБА_4 про те, що право на спадкування за законом у четверту чергу має бути підтверджено рішенням суду про встановлення факту проживання ОСОБА_4 зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2021 року заяву ОСОБА_4, заінтересовані особи - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Сірякова О. В. та ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини залишено без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право.
На підтвердження факту родинних відносин батьків позивачів із спадкодавцем до позовної заяви додані фотознімки, які долучені до матеріалів справи. Одна з фотографій, яка за словами позивачів була подарована ОСОБА_5 її батькам, має напис: "На пам`ять татові та мамі від доньки ОСОБА_16 . Під час відрядження до м.Києва 05.12.1957 р. м.Київ". Друга фотографія, яка за словами позивачів зображує ОСОБА_5, її сестру ОСОБА_17 та позивача ОСОБА_1, має напис: "На пам`ять кумов`ям від кумушек та племінниці. 22.12.1957 р.". Третя фотографія, яка за словами позивачів зображує ОСОБА_5 з її чоловіком ОСОБА_18, має напис: "На довгу пам`ять дорогим татові, мамі, ОСОБА_19, ОСОБА_20 і ОСОБА_21 від ОСОБА_22 та ОСОБА_16 . ІНФОРМАЦІЯ_12, м.Миколаїв". Інші фото, які зі слів позивачів, зображують їх родину, а саме бабусю ОСОБА_15, дідуся ОСОБА_14, тітку ОСОБА_5, дядька та батька ОСОБА_7, тітку та матір ОСОБА_6, її чоловіка, племінницю ОСОБА_1, чоловіка спадкодавиці ОСОБА_10, синів позивача ОСОБА_1 . ОСОБА_23 та ОСОБА_24, двоюрідних сестер спадкодавиці ОСОБА_25 та ОСОБА_26, написів не мають.
З пояснень свідка ОСОБА_27 випливає, що позивач ОСОБА_1 є його сусідкою, знає її все життя. У неї була тітка ОСОБА_28, він знав її. Часто бачив ОСОБА_29 у церкві на вул.Лягіна м.Миколаєва. Йому відомо, що вони між собою родички. Він дружив з ОСОБА_23, який є сином ОСОБА_30 . ОСОБА_31 завжди називав ОСОБА_29 бабусею. Багато років поспіль він ходив з ОСОБА_32 до церкви та вона казала, що вона є бабусею ОСОБА_23 . Вони з ОСОБА_33 мешкають у будинку, де загальний двір, тому коли він гуляв, він бачив її сім`ю, у тому числі і ОСОБА_29 .
З пояснень свідка ОСОБА_34 вбачається, що вона знає позивача ОСОБА_1 з 1982 року, була знайома з її рідною тіткою, яку звали ОСОБА_28 . ОСОБА_35 з чоловіком дядею ОСОБА_36 часто приходила до ОСОБА_37, майже кожного дня. Віра ходила до церкви на АДРЕСА_2, працювала там. Людмила завжди називала Віру тіткою. Віра жила за ринком "Колос", Людмила часто відвідувала її. Також вона знає родичів з ОСОБА_38 .
У суді першої інстанції обом свідкам були надані для огляду фотографії, які були приєднані до матеріалів справи. Вони впізнали на них позивача ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_39 також впізнала на всіх фотографіях ОСОБА_5 . Свідок ОСОБА_27 впізнав ОСОБА_5 на одному фото.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.