ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 161/19349/23
провадження № 61-5559св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальний заклад загальної середньої освіти "Луцький ліцей № 26 Луцької міської ради",
третя особа- Департамент освіти Луцької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник - адвокат Усаченко Максим Олегович, на постанову Волинського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу загальної середньої освіти "Луцький ліцей № 26 Луцької міської ради" (далі - КЗ ЗСО "Луцький ліцей № 26") про зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що він з 15 серпня 1994 року працює у КЗ ЗСО "Луцький ліцей № 26" на посаді вчителя фізичної культури та предмету "Захист України".
26 лютого 2022 року він був призваний по мобілізації, зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Згідно наказу директора закладу освіти від 10 березня 2022 року № 30-к "Про увільнення від роботи ОСОБА_1 у зв`язку з призовом по мобілізації" був увільнений від роботи у зв`язку із мобілізацією із збереженням місця роботи та середнього заробітку на період проходження військової служби.
Зазначає, що з моменту мобілізації регулярно отримував середній заробіток по місцю основної роботи, проте з 19 липня 2022 року вказані виплати були припиненіу зв`язку із змінами в трудовому законодавстві.
Вважає припинення нарахування та виплати заробітної плати неправомірним.
На думку позивача, оскільки він працює на посаді вчителя КЗ ЗСО "Луцький ліцей № 26", тому на нього поширюється дія Закону України "Про освіту", який є спеціальним законом і саме цей закон підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Разом із тим, у відповідності до частини другої статті 57, статті 57-1 Закону України "Про освіту", які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, у разі проходження педагогічним чи науково-педагогічним працівником військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток.
Враховуючи наведене, просив суд зобов`язати КЗ ЗСО "Луцький ліцей № 26" поновити нарахування і виплату середнього заробітку ОСОБА_1, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з моменту припинення таких виплат, а саме з 19 липня 2022 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його необґрунтованості.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2023 року в даній справі скасовано.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до КЗ ЗСО "Луцький ліцей № 26 Луцької міської ради", третя особа - Департамент освіти Луцької міської ради, про зобов`язання вчинити дії закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у справі № 161/2550/23 та у цій справі сторони,предмет позову (тобто матеріально-правові вимоги до відповідача, стосовно яких позивач просив ухвалити судове рішення), а також правові підстави позову є тотожними, тому провадження у справі необхідно закрити відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12 квітня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Усаченка М. О. через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Волинського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд вказану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена судом апеляційної інстанціїз порушенням норм цивільного процесуального права.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 10 травня 2024 року КЗ ЗСО "Луцький ліцей № 26" просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу від 16 травня 2024 року Департамент освіти Луцької міської ради просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
06 травня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 27 червня 2023 року, у справі № 161/2550/23 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до КЗ ЗСО "Луцький ліцей № 26", третя особа - Департамент освіти Луцької міської ради, про стягнення заробітної плати.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Бурда Д. П., на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у цивільній справі № 161/2550/23, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Вказаними судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено обставини щодо відсутності правових підстав для збереження середнього заробітку за ОСОБА_1 як працівником, призваним на військову службу, за період з 19 липня 2022 року.
В цивільній справі № 161/2550/23 позивач ОСОБА_1 як на підставу свого позову посилався на те, що відповідно до частини другої статті 57, статті 57-1 Закону України "Про освіту" у разі проходження педагогічним чи науково-педагогічним працівником військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток, а тому дії відповідача щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку є неправомірними. У зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток в розмірі 171 940,32 грн.
Звертаючись із позовом в даній справі, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток, як такому, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Вказував, що з 19 липня 2022 року у зв`язку із змінами в законодавстві, нарахування йому середнього заробітку було припинено, хоча, у відповідності до частини другої статті 57, статті 57-1 Закону України "Про освіту", які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, у разі проходження педагогічним чи науково-педагогічним працівником військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.