ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 674/1677/21
провадження № 61-3580св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" (далі - ТОВ "Енселко Агро", товариство) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди.
В обґрунтування позову посилалась на те, що вона є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,05 га, кадастровий номер 6821888400:03008:0076.
01 серпня 2012 року між позивачкою та ТОВ "Енселко Агро" було підписано договір оренди землі б/н щодо земельної ділянки, площею 2,05 га, кадастровий номер 6821888400:03008:0076, строком на 5 років. Відповідно до пункту 14.1 вказаний договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Проте, 26 лютого 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби у Дунаєвецькому районі на підставі договору оренди землі б/н від 01 серпня 2012 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки, площею 2,0496 га, кадастровий номер 6821888400:03:008:0076, строком до 26 лютого 2019 року, номер запису про інше речове право 4828715.
26 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Енселко Агро" було підписано додаткову угоду до договору оренду землі б/н від 01 серпня 2012 року, якою збільшено строк оренди до 26 лютого 2029 року.
Позивачка вказувала, що ТОВ "Енселко Агро" не виконало обов`язок щодо державної реєстрації договору оренди згідно з вимогами статті 210 Цивільного кодексу України, статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка була чинною на дату виникнення спірних правовідносин, а тому такий договір є неукладеним, проведення державної реєстрації речового права оренди не може підмінити реєстрацію самого договору.
Оскільки додаткова угода від 22 червня 2015 року вносить зміни до договору оренди землі № б/н від 01 серпня 2021 року та є невід`ємною частиною спірного договору, а основний договір чинності не набрав, то не набрала чинності й додаткова угода.
У зв`язку з наведеним позивачка вважає, що належна їй на праві власності земельна ділянка знаходиться у володінні відповідача за відсутності вчиненого правочину.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,0496 га, кадастровий номер 6821888400:03:008:0076, шляхом витребування її з незаконного володіння ТОВ "Енселко Агро" та скасувати державну реєстрацію іншого речового права ТОВ "Енселко Агро" щодо вказаної земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 12 липня 2022 року позов задоволено.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,0496 га, кадастровий номер 6821888400:03:008:0076, шляхом витребування її з незаконного володіння ТОВ "Енселко Агро".
Скасовано державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ "Енселко Агро" щодо земельної ділянки площею 2,0496 га, кадастровий номер 6821888400:03:008:0076, що зареєстроване 26 лютого 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 4828715.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що проведення державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі спірного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року.
Отже, оскільки ТОВ "Енселко Агро" не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав, не набрала чинності додаткова угода, а товариство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі.
Тому наявні підстави для скасування державної реєстрації права оренди відповідача та усунення перешкод ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою шляхом її витребування з незаконного володіння відповідача.
Додатковим рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2022 року стягнуто з ТОВ "Енселко Агро" на користь ОСОБА_1 15 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Енселко Агро" звернулось до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року апеляційну скаргу ТОВ "Енселко Агро" задоволено.
Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 12 липня 2022 року та додаткове рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на підставі договору оренди землі від 01 серпня 2012 року момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації.
При цьому сторони не розподілили обов`язок зареєструвати договір, відтак відповідні дії могли виконати як орендар, так і орендодавець ОСОБА_1 .
З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України "Про оренду землі" були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01 січня 2013 року товариство об`єктивно не могло зареєструвати договір оренди землі.
Отже, державній реєстрації відповідно до закону (частина п`ята статті 6 Закону № 161-XIV у редакції від 01 січня 2013 року) підлягало право оренди земельної ділянки.
Після скасування законодавчої вимоги про реєстрацію договору оренди та введення вимоги реєструвати право оренди орендар ТОВ "Енселко Агро" 26 лютого 2014 року відповідне право зареєстрував.
Апеляційний суд зауважив, що до пред`явлення позову сторони виконували досягнуті між ними домовленості, зафіксовані в договорі оренди землі та додатковій угоді до нього, зокрема, відповідач користувався земельною ділянкою та сплачував за неї позивачці орендну плату.
Між сторонами склалися довготривалі правовідносини щодо оренди земельної ділянки, при цьому позивачка після проведення державної реєстрації права оренди товариства того ж дня, 26 лютого 2014 року, за актом приймання-передачі земельної ділянки передала, а орендар ТОВ "Енселко Агро" прийняв в оренду земельну ділянку.
Крім цього, 22 червня 2015 року сторони уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 01 серпня 2012 року, якою збільшено розмір орендної плати та продовжено строк дії договору оренди до 26 лютого 2029 року.
Вказані дії ОСОБА_1 як орендодавця (підписання договору оренди, передача ділянки в натурі, укладення додаткової угоди з орендарем, отримання орендної плати, відсутність протягом тривалого часу заперечень щодо користування орендарем земельною ділянкою) підтверджують фактичне визнання і виконання нею договору оренди.
При цьому суд дійшов висновку, що дії позивачки щодо пред`явлення позову про витребування земельної ділянки, твердження про неукладеність договору оренди з очевидністю суперечать її попередній поведінці, а отже є недобросовісними.
У зв`язку з наведеним, апеляційний суд вважав, що висновки суду першої інстанції про те, що ТОВ "Енселко Агро" не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі, у зв`язку із чим наявні підстави для витребування земельної ділянки на користь позивачки та скасування державної реєстрації права оренди, є помилковими.
Апеляційний суд зазначив, що у зв`язку з відмовою в позові відсутні й підстави для стягнення на користь позивачки понесених витрат на правову допомогу, тому додаткове рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2022 року підлягає скасуванню.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
04 березня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року.
В касаційній скарзі заявниця просить скасувати оскаржувану постанову та залишщити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
22 квітня 2024 року ТОВ"Енселко Агро" подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року відкрито провадження у справі за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
05 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 2,05 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6821888400:03:008:0076, розташованої на території Ставищанської сільської ради.
01 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Енселко Агро" укладено договір оренди землі № б/н, згідно з яким позивачка передала товариству в оренду зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 6821888400:03:008:0076, загальною площею 2,05 га.
Відповідно до пунктів 3.1, 14.1 договір укладено на 5 років, починаючи з дня набрання ним чинності; цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Згідно з пунктом 9.4 договору орендар земельної ділянки зобов`язаний приступити до її використання в строки, встановлені договором, зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Пунктами 4.1 та 4.2 визначено, що за користування земельною ділянкою сплачується орендна плата, шляхом видачі готівки через касу орендаря або в натуральній формі.
26 лютого 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Дунаєвецького районного управління юстиції Севастьяновою А. М., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11287594 від 28 лютого 2014 року, зареєстровано право оренди земельної ділянки, підстава - договір оренди землі № б/н від 01 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Енселко Агро". Строк дії: до 26 лютого 2019 року.
Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 26 лютого 2014 року орендодавець ОСОБА_1 передала, а орендар ТОВ "Енселко Агро" прийняв в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 6821888400:03:008:0076, на підставі договору оренди землі № б/н від 01 серпня 2012 року.
Згідно з додатковою угодою від 22 червня 2015 року до договору оренди землі № б/н від 01 серпня 2012 року, викладено договір оренди землі у новій редакції, у тому числі, збільшено розмір орендної плати та продовжено строк дії договору оренди до 26 лютого 2029 року, починаючи з дня набрання чинності цим договором з моменту державної реєстрації права оренди.
Відповідні відомості щодо строку дії оренди до 26 лютого 2029 року на підставі додаткової угоди від 22 червня 2015 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.