ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня2024 року
м. Київ
справа № 758/9245/22
провадження № 61-7765св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Шаповалов Андрій Миколайович, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року у складі судді Анохіна А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у складі колегії суддів Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування висновку органу опіки і піклування, встановлення графіку місця проживання малолітньої дитини.
Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 2013 до 2019 року. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з матір`ю всупереч волі батька дитини.
Зазначала, що на розгляді у Подільському районному суді міста Києва знаходиться справа № 758/12800/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину та визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
27 вересня 2022 року Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, надала висновок щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір`ю ОСОБА_2 .
На думку позивача, представниками служби у справах дітей під час прийняття висновку не було враховано висновок спеціаліста-психолога щодо психоемоційного стану малолітньої ОСОБА_3, не здійснено перевірку стану здоров`я малолітньої дитини, не враховано необхідність повноправної участі батька для нормального психічного становлення дочки, не прийнято доводи батька дитини ОСОБА_1, викладені в заяві до служби у справах дітей від 27 вересня 2022 року.
Крім того зазначав, що у цьому висновку не міститься належного обґрунтування прийняття комісією відповідного рішення щодо проживання малолітньої дитини з матір`ю та не наведено жодних підстав для відмови у проживанні дитини за графіком, який запропонував позивач.
Отже, Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки і піклування, під час прийняття вказаного висновку, належним чином та в повному обсязі не встановила та не дослідила всі обставини, необхідні для об`єктивного вирішення спору, який виник між батьками малолітньої дитини, що свідчить про невідповідність цього висновку вимогам чинного законодавства.
На підставі викладеного позивач просив суд:
визнати протиправним та скасувати висновок органу опіки і піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 вересня 2022 року щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
встановити графік місця проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 : перший і третій тиждень кожного місяця - проживання разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, а другий і четвертий тиждень кожного місяця - проживання разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Подільський районний суд міста Києва рішенням від 28 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підставі зібраних матеріалів та встановлених обставин справи, з`ясування ставлення дитини до батька, прихильності дитини до батька, з врахуванням саме висновку спеціаліста-психолога щодо психоемоційного стану малолітньої ОСОБА_3 від 24 січня 2022 року, орган опіки та піклування в межах наданих йому законодавством повноважень надав висновок від 27 вересня 2022 року, відповідно до якого вважав за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_2 .
Оскаржувані позивачем дії комісії щодо складання висновку від 27 вересня 2022 року суд першої інстанції вважав такими, що відповідають вимогам закону, оскільки вчинені на виконання ухвали суду.
Не погодившись з рішенням Подільського районного суду міста Києва, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд постановою від 17 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року змінив, виклав його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Змінюючи мотиви, апеляційний суд керувався тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення свого права або інтересу, враховуючи те, що в Подільському районному суді міста Києва розглядається справа № 758/12800/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину та визначення місця проживання дитини, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. ОСОБА_1 мав захищати свій інтерес під час судового розгляду у справі за зазначеними позовними вимогами, а не ініціювати окремий позов про оскарження рішення органу опіки та піклування.
Апеляційний суд зазначив, що законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.
Законодавство передбачає, що батьки можуть вирішити це питання у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду.
У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки частиною третьою статті 159 СК України встановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Шаповалов А. М., просить рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження позивач посилається на:
пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 207/3144/16, від 19 вересня 2018 року у справі № 760/561/14-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18, від 04 березня 2020 року у справі № 356/417/17, від 13 травня 2020 року у справі № 718/2693/17, від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 320/9488/18;
пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 370/408/19, від 28 вересня 2023 року у справі № 754/17038/21, від 21 грудня 2023 року у справі № 754/1498/22;
пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини, що мають значення для справи.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що скаржник надав всі необхідні докази на підтвердження незаконності, недоцільності, неефективності висновку органу опіки та піклування від 27 вересня 2022 року.
Суди першої та апеляційної інстанцій не заслухали думку малолітньої дитини, необґрунтовано не взяли до уваги висновок психолога щодо необхідності повноправної участі батька в житті і вихованні дівчинки, а також того, що відповідач не врахував стан здоров`я малолітньої дитини.
Доводи інших учасників справи
Інший учасник справи не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Шаповалов А. М., у травні 2024 року.
Верховний Суд ухвалою від 17 червня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував цивільну справу з Подільського районного суду міста Києва.
У червні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 2013 до 2019 року. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У Подільському районному суді міста Києва розглядається цивільна справа № 758/12800/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини.
Подільський районний суд міста Києва ухвалами від 06 лютого 2020 року та від 11 серпня 2021 року у справі № 758/12800/19 зобов`язав орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації надати висновок щодо доцільності визначення місця проживання дитини з батьком або з матір`ю.
27 вересня 2022 року Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, надала письмовий висновок щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3, згідно з яким вважала за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_2 Рекомендовано батьку ОСОБА_1 звернутися у встановленому законом порядку із відповідною заявою про визначення способу участі у вихованні малолітньої ОСОБА_3 та спілкуванні з нею. Рекомендовано матері ОСОБА_2 та батьку ОСОБА_1 скористатись процедурою сімейної медіації з метою налагодження конструктивної комунікації між собою для вирішення питань, пов`язаних із вихованням, спілкуванням, утриманням малолітньої дочки ОСОБА_3, враховуючи її потреби та найкращі інтереси, а також виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції (з урахуванням змін за результатами апеляційного перегляду справи) та постановою апеляційного суду, враховуючи таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 зазначено, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі ( для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншій справі.