Постанова суду № 2-2082/11 від 31.07.2024 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 2-2082/11

провадження № 61-7865св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів:Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року у складі суддів: Головачова Я. В., Нежури В. А., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року позов задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" кошти у розмірі 377 916,72 грн, державне мито - 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення - 120,00 грн.

Звернено стягнення на земельну ділянку площею 0,1499 га, кадастровий номер 3222484201:01:003:0012; земельну ділянку площею 0,1573 га, кадастровий номер 3222484201:01:003:0013, які знаходяться на АДРЕСА_1 . Визначено спосіб реалізації шляхом продажу заставленого майна з прилюдних торгів та направлення виручених грошових коштів на погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Брокбізнесбанк".

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, наявності кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню на користь банку.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа № 2-2082/11 знищена за закінченням строку зберігання, тому дослідити матеріали справи неможливо, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів поважності неявки в судові засідання. Оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки у судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, то за відсутності зазначених у їх сукупності обставин, немає правових підстав для скасування заочного рішення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року у справі за позовом ПАТ "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернено заявнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріалами справи підтверджується обізнаність ОСОБА_1 з грудня 2013 року про суть заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року, що спростовує його твердження, викладені у заяві про перегляд заочного рішення та апеляційній скарзі, що йому не було відомо про судове рішення до вересня 2021 року. Отже, подання апеляційної скарги на рішення суду через 10 років (за умови, що стороні було відомо про нього заздалегідь) є зловживанням процесуальними правами, що спрямоване виключно на перешкоджання виконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року, яке набрало законної сили і є обов`язковим для виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року, просить її скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень через чотири роки з дати його ухвалення.

Доказів, які б свідчили про факт отримання ним копії оскаржуваного судового рішення від 15 вересня 2011 року, немає.

Суд апеляційної інстанції після відновлення втраченого судового провадження змінив свою позицію та дійшов висновку, що ОСОБА_1 знав про зміст оскаржуваного заочного судового рішення, поклавши в основу ту обставину, що під час вирішення судом першої інстанції питання про відновлення втраченого судового провадження представник ОСОБА_1 подав копію позовної заяви та ОСОБА_1 нібито брав участь у виконавчих діях. Проте суд апеляційної інстанції не врахував те, що надана суду копія позовної заяви була адресована Солом`янському районному суду м. Києва та суд першої інстанції її не відновив.

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 14 червня 2010 року позов ПАТ "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом було залишено без розгляду за заявою представника позивача про залишення позову без розгляду, у зв`язку з вирішенням спору в позасудовому порядку (справа № 2-1425-1/10).

Отже, саме під час розгляду справи Солом`янським районним судом міста Києва Нагорний С. А. отримав копію позовної заяви банку, яка була надана суду разом з додатками під час вирішення питання про відновлення втраченого (знищеного) судового провадження. Ніяких процесуальних документів, в тому числі й копії заочного рішення суду від 15 вересня 2011 року, під час розгляду справи Києво-Святошинським районним судом Київської області він не отримував.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 756/11081/20.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанціїнорм процесуального права, а саме: обмеження його права у доступі до суду, не врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 645/5557/16, провадження № 61-7675св20, від 28 жовтня 2020 року у справі № 2-4036/11, провадження

№ 61-21448св19, від 15 квітня 2020 року у справі № 760/11781/16, провадження № 61-46818св18, від 15 травня 2018 року у справі № 822/3633/17, провадження № К/9901/49254/18, від 15 липня 2019 року у справі № 329/410/18, провадження № К/9901/68635/18, від 06 вересня 2022 року у справі № 160/16980/20, провадження № К/990/13308/22, від 28 січня 2021 року у справі № 260/1888/20, провадження № К/9901/30419/20, від 19 лютого 2021 року у справі № 909/541/19, від 31 березня 2021 року у справі № 240/13092/20, провадження № К/9901/35167/20, від 09 квітня 2021 року у справі № 500/90/19, провадження № К/9901/8023/21, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/1129/19, провадження № 61-17037св19, від 19 травня 2021 року у справі № 910/16033/20.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року.

Не погоджуючись із заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року, 06 вересня 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року витребувано матеріали справи з Києво-Святошинського районного суду Київської області. Вирішення питання про відкриття апеляційного провадження відкладено до отримання судом апеляційної інстанції матеріалів цивільної справи.

10 листопада 2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли матеріали справи № 2-2082/11, в якій є: заява про перегляд заочного рішення; копія заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року; довідка про знищення справи за закінченням терміну зберігання; процесуальні ухвали суду та ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області про відмову у перегляді заочного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано подати заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року.

15 грудня 2022 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання заявника про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року матеріали справи за позовом ПАТ "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року повернено Києво-Святошинському районному суду Київської області для вирішення питання про відновлення знищеного судового провадження.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 квітня 2023 року відновлено втрачене судове провадження у справі № 2-2082/11 за позовом ПАТ "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

20 квітня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли матеріали справи № 2-2082/11, що дає підстави для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право має забезпечуватися справедливими судовими процедурами, оскільки кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки (частина перша статті 44 ЦПК України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до пункту 13 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України 2017 року судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Порядок оскарження рішення суду у справі, що переглядається, визначений пунктом 13 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України 2017 року, є винятком із загального правила та застосовується лише до судових рішень, ухвалених за правилами ЦПК України 2004 року.

ЦПК України встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення (стаття 228 ЦПК України 2004 року), а також загальний порядок - апеляційне оскарження (частина четверта статті 294 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до статті 228 ЦПК України 2004 року заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 231 ЦПК України 2004 року у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах відповідно до процесуального законодавства, яке регулює вирішення відповідних процесуальних питань.

У питанні забезпечення прав учасників процесу на апеляційний перегляд справи заочне провадження не відрізняється від інших проваджень, адже доступ до суду апеляційної інстанції в будь-якому випадку забезпечується учасникам справи лише в разі дотримання ними установлених законом процесуальних вимог. Такий висновок сформований з урахуванням того, що у пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України вказано, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункти 41-42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року, справа № 756/11081/20, провадження № 14-25цс24).

Верховний Суд оцінює доводи касаційної скарги з огляду на те, чи у цій справі обмежене право ОСОБА_1 на доступ до суду та чи дотримано принцип пропорційності як складових елементів принципу верховенства права.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

У рішенні Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016 (справа про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу) Конституційний Суд України вважає, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Відповідно до міжнародного та європейського права з прав людини поняття доступу до правосуддя зобов`язує держави гарантувати право кожної особи на звернення до суду, з метою захисту порушеного чи невизнаного права, яке на думку особи, яка звертається до суду, є порушеним.

Право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" ("Bellet v. France"), заява № 23805/94, пункт 36).

................

Перейти до повного тексту