ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 461/1311/20
провадження № 61-1099св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції у Львівській області,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Бойко С. М., Левика Я. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог позову
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства.
В обґрунтування позову посилався на те, що 14 січня 2001 року старшим дізнавачем відділу дізнання Личаківського районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ВД РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області) Смуком Г. В. прийнято постанову про порушення кримінальної справи за фактом того, що 14 січня 2001 року невідомі особи по АДРЕСА_1, увірвавшись в кімнату, вчинили злісне хуліганство щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4, спричинивши останнім тілесні ушкодження.
Зазначає, що постановою Личаківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівської області від 21 березня 2001 року його було притягнуто в якості обвинуваченого за частиною третьою статті 206 КК України (матеріали кримінального провадження №12018140040002941).
02 квітня 2001 року щодо нього складено обвинувальний висновок та направлено кримінальну справу до Личаківського районного суду м. Львова.
Постановою Личаківського районного суду м. Львовавід 11 липня 2001 року кримінальна справа щодо нього повернута прокурору Личаківського районному м. Львова на додаткове розслідування.
Після цього кримінальна справа до Личаківського районного суду не поверталась.
09 квітня 2019 року старшим слідчим слідчого відділу Личаківського ВП ГУНП України у Львівській області Тимкович Г. В. прийнято постанову про закриття кримінального провадження № 12018140040002941 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Позивач вказував, що у зв`язку з незаконними діями працівників органів досудового слідства його позбавлено права та можливості займатися роботою та заробляти гроші звичайним йому способом. При цьому його репутація була зруйнована, оскільки протягом багатьох років його родичі та друзі вважали, що він скоїв злочин.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачів за рахунок Державного бюджету на його користь моральну шкоду у розмірі 1 500 000 грн та витрати за правову допомогу у розмірі 45 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28 жовтня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану діями органів досудового розслідування, у розмірі 100 000 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн.
Судовий збір віднесено за рахунок держави.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розмір відшкодування, наведений у позовній заяві, є необґрунтованим та завищеним. Позивач не обґрунтував та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань саме на суму 1 500 000 грн, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що завдані йому душевні та психічні страждання свідчать про погіршення стану його здоров`я, порушення стосунків з оточуючими людьми, а також суттєве обмеження прав та можливостей, які потребують таких матеріальних затрат. У зв`язку з наведеним, суд вважав, що розмір відшкодування у сумі 100 000 грн відповідатиме вимогам розумності та справедливості та є співмірним завданій моральній шкоді.
Також суд вказав, що визначений стороною позивача розмір відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 45 000 грн є завищеним та підлягає зменшенню до 1 000 грн, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 та Державна казначейська служба України звернулись до суду з апеляційними скаргами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_5 та Державної казначейської служби України задоволено частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану діями органів досудового розслідування, у розмірі 1 447 200 грн.
У задоволенні інших вимог позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000 грн є меншим ніж гарантований державою мінімум.
ОСОБА_1 перебував під слідством з 21 березня 2001 року (дата винесення постанови про притягнення позивача в якості обвинуваченого) по 09 квітня 2019 року (дата винесення постанови про закриття кримінального провадження), тобто 216 місяців.
Мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на момент відшкодування, становить 6 700 грн, отже мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить у даній справі 1 447 200 грн (6 700 грн х 216 міс.).
Урахувавши тривалість перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, взявши за основу установлений законодавством мінімальний розмір заробітної плати на момент розгляду справи, врахувавши при цьому характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих суспільних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, апеляційний суд вважав, що адекватною сатисфакцією моральної шкоди є сума у розмірі 1 447 200 грн.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходив з того, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження таких витрат, зокрема договір про надання правової допомоги, детальний опис виконаних доручень клієнта, акт прийому-передачі виконаних робіт, платіжні доручення на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19 січня 2024 року Головне управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП у Львівській області) в системі "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року.
Уточнивши в подальшому вимоги касаційної скарги, заявник просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішенням у справі, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також без урахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та зупинено виконання оскаржуваної постанови до закінчення касаційного провадження.
26 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 14 січня 2001 року старшим дізнавачем ВД РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області Смуком Г. В. прийнято постанову про порушення кримінальної справи по факту злісного хуліганства відносно ОСОБА_4 за ознаками частини другої статті 206 КК України (матеріали кримінального провадження № 12018140040002941).
Постановою Личаківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівської області від 21 березня 2001 року ОСОБА_1 притягнуто в якості обвинуваченого за частиною третьою статті 206 КК України (матеріали кримінального провадження № 12018140040002941).
02 квітня 2001 року щодо ОСОБА_1 складено обвинувальний висновок та направлено кримінальну справу до Личаківського районного суду м. Львова.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 11 липня 2001 року кримінальна справа щодо ОСОБА_1 повернута прокурору Личаківського району м. Львова на додаткове розслідування.
Постановою старшого слідчого СВ Личаківського відділу поліції ГУНП України у Львівській області Тимкович Г. В. від 09 квітня 2019 року провадження у кримінальному провадженні № 12018140040002941 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постанова Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в касаційному порядку не оскаржена, тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, не є предметом касаційного перегляду.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).