ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 695/401/21
провадження № 61-19772св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С.,
Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -
Корсунь-Шевченківська державна нотаріальна контора,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду
від 4 листопада 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Бондаренка С. І., Новікова О. М., Сіренка Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Корсунь-Шевченківська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності заповіту, визнання причин пропуску строку для прийняття спадщини поважними та встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтування позову вказувала, що 13 серпня 2004 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Золотоніської державної нотаріальної контори Компанієць О. Г., за яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після якої залишилися спадщина, що складається з двох земельних ділянок та житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .
Вказувала, що про існування заповіту вона дізналася у червні 2020 року, коли переглядала речі ОСОБА_3
11 червня 2020 року звернулася до приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Кравченка С. В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом, яку останній посвідчив та направив до Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори.
В січні 2021 року від Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори позивачу прийшло повідомлення про те, що нотаріальною конторою заведена спадкова справа за заявою дочки спадкодавця ОСОБА_2, яка є спадкоємцем першої черги за законом. Також нотаріус повідомив, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини і заповіт ОСОБА_5 складений на ім`я ОСОБА_1, а згідно з поданими до заяви документами, прізвище заявника - " ОСОБА_6".
Факт складення заповіту на ім`я позивача підтверджується тим, що в заповіті вказано її ім`я та по-батькові, і лише у написанні прізвища допущено описку одній літері. Вказує на її необізнаність про існування заповіту та неповідомлення нотаріусом позивача про його існування, що є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Також причиною пропуску строку вказує те, що особисто звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини вона не мала можливості, оскільки має двох малолітніх дітей, які часто хворіють та залишити їх на інших осіб вона не могла.
За таких обставин просила:
- встановити, що заповіт від 13 серпня 2004 року, посвідчений державним нотаріусом Золотоніської міської державної нотаріальної контори Компанієць О. Г. і зареєстрований за № 1855, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини та встановити ОСОБА_1 додатковий строк - два місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 серпня
2021 року, ухваленим у складі судді Ушакової К. М., позов задоволено.
Встановлено, що заповіт від 13 серпня 2004 року, посвідчений державним нотаріусом Золотоніської міської державної нотаріальної контори Компанієць О. Г., зареєстрований в реєстрі за № 1855, складений на користь ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю два місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в заповіті ОСОБА_3 від 13 серпня 2004 року необхідно розуміти замість неправильного прізвища спадкоємця " ОСОБА_7" правильне " ОСОБА_6", та вказав, що технічні помилки (описки) у заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення.
Задовольняючи позов в частині визначення додаткового строку для прийняття спадщини, місцевий суд врахував, що:
- пропуск ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини є незначним;
- позивач була необізнана про наявність заповіту, а нотаріус не здійснив повідомлення і виклик спадкоємця за заповітом;
- на утриманні позивача перебувають малолітні діти, одна з яких в період
з 4 лютого 2020 року до 15 квітня 2020 року хворіла;
- постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 16 березня 2020 року на території України введено карантин (заборонено з 12 год 18 березня 2020 року до 12 травня 2020 року регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні; обмеження прийому громадян нотаріусами);
- 12 січня 2021 року нотаріус направив позивачу відповідь на її заяву про прийняття спадщини від 11 червня 2020 року.
Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 4 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 серпня 2021 року скасовано в частині вирішення позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судового збору.
Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 є дочкою визнаної померлою ОСОБА_8 (дочки спадкодавця
ОСОБА_3 ), тому незалежно від наявності заповіту на ім`я позивача, вона мала можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом як спадкоємець першої черги за правом представлення.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що незалежно від обізнаності про існування заповіту позивач могла реалізувати своє волевиявлення на прийняття спадщини після ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги за законом шляхом подання відповідної заяви до нотаріуса у встановлений строк, проте таку заяву не подала. Обставини, на які посилалася позивач, за висновком апеляційного суду, не є поважними (пов`язаними з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій) причинами пропуску строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 4 листопада 2021 року і залишити в силі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 серпня 2021 року.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 жовтня 2021 року
у справі № 953/8112/20 (провадження № 61-10272св21) та від 26 жовтня 2021 року у справі № 539/4424/20 (провадження № 61-14149св21), про те, що введення протягом строку для прийняття спадщини жорстких карантинних обмежень, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), в тому числі припинення транспортного сполучення, у сукупності з обставинами незначної тривалості пропуску строку для прийняття спадщини є підставою для поновлення зазначеного строку.
Заявник вказує про неврахування апеляційним судом висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2021 року у справі № 643/13260/19 (провадження № 61-9552св21) та від 17 березня 2021 року у справі № 308/4272/19 (провадження № 61-17072св20), про те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини у такому випадку потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та від 6 вересня 2017 року
у справі № 6-496цс17. З вказаними висновками погодився Верховний
Суд у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17
(провадження № 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19) та від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18 (провадження № 61-14962св19).
На думку заявника, суд апеляційної інстанції помилково застосував у спірних правовідносинах висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 671/308/20 (провадження № 61-16392св20), оскільки у вказаній справі з позовом звернувся спадкоємець першої черги, а у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 є онукою спадкодавця і документи, що підтверджують родинні зв`язки її матері - ОСОБА_8 зі спадкодавцем ОСОБА_3 у позивача відсутні.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 9 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19),
від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18),
від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18),
від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18 (провадження № 61-14962св19),
від 17 березня 2021 року у справі № 308/4272/19 (провадження № 61-17072св20),
від 21 жовтня 2021 року у справі № 643/13260/19 (провадження № 61-9552св21),
від 26 жовтня 2021 року у справі № 539/4424/20 (провадження № 61-14149св21),
від 12 жовтня 2021 року у справі № 953/8112/20 (провадження № 61-10272св21), у постановах Верховного Суду України від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) і ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року провадження у справі поновлено.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заповітом від 13 серпня 2004 року, посвідченим державним нотаріусом Золотоніської міської нотаріальної державної контори Черкаської області Компанієць О. Г., зареєстрованим
за № 1855, ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_1 .
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14 вересня 2001 року суди встановили, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня
2012 року у справі № 2306/2188/12, яке набрало законної сили 11 червня 2012 року, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, оголошено померлою з дня набрання рішенням законної сили (11 червня 2012 року).
Рішенням виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області
від 22 червня 2006 року № 513 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, призначено опікуном над малолітньою онукою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Зі змісту листа Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори Черкаської області від 12 січня 2021 № 9/02-14, адресованого ОСОБА_1, суди встановили, що 25 лютого 2020 року в цій нотаріальній конторі за заявою дочки спадкодавця - ОСОБА_2 яка є спадкоємцем першої черги за законом,
від 19 лютого 2020 року заведено спадкову справу № 22/2020. ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 за заповітом звернулася
11 червня 2020 року, а визначений статтею 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини тривав з ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5. Для оформлення спадщини на спадкове майно за заповітом після ОСОБА_3 позивачу рекомендовано звернутися до суду для продовження строку прийняття спадщини та тлумачення заповіту
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.