ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 902/1084/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітеком"
на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.02.2024 (суддя Нешик О. С.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 (судді: Бучинська Г. Б. - головуючий, Олексюк Г. Є., Гудак А. В.)
та касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024
у справі за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави
до: 1) Вінницької міської ради; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітеком"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Агроінвест"
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними договорів купівлі-продажу землі, витребування земельних ділянок,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заяви про забезпечення позову
1.1. У жовтні 2022 року заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави (далі - прокурор) звернувся до Вінницької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітеком" (далі - ТОВ "Вітеком") та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Агроінвест" (далі - ТОВ "АВМ Агроінвест") про визнання незаконним та скасування рішення Вінницької міської ради від 27.12.2013 № 1558, визнання недійсними договорів купівлі-продажу землі від 19.03.2014 № 604 та від 19.03.2014 № 605, а також витребування земельних ділянок площею 0,2307 га кадастровий номер 0510100000:03:002:0155 та площею 0,2175 га кадастровий номер 0510100000:03:002:0156 (далі - спірні земельні ділянки), обґрунтовуючи позовні вимоги неправомірним відчуженням земельних ділянок поза конкурентних засад.
1.2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 10.04.2023, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2023, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2023 рішення Господарського суду Вінницької області від 10.04.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
1.3. Під час нового розгляду справи заступник керівника Вінницької окружної прокуратури подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі, в якій просив:
- накласти арешт на спірні земельні ділянки на просп. Коцюбинського, 13-Б в м. Вінниці;
- заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну власника предмету іпотеки за іпотечним договором від 20.12.2023, укладеним із ТОВ "АВМ Агроінвест", у тому числі: заборонити звертати стягнення шляхом набуття права власності на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку", відчужувати предмет іпотеки третім особам на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку", відступати на користь третіх осіб права іпотекодержателя за договором іпотеки від 20.12.2023;
- заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які дії, зокрема реєстраційні, щодо спірних земельних ділянок, у тому числі спрямовані на зміну власника майна;
- заборонити ТОВ "АВМ Агроінвест" здійснювати будь-які дії із земельними ділянками, спрямовані на їх поділ, об`єднання чи відчуження.
Прокурор вказував на те, що після ухвалення Верховним Судом 07.11.2023 постанови про передачу справи № 902/1084/22 на новий розгляд, 20.12.2023 між ТОВ "АВМ Агроінвест" та громадянином ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є спірні земельні ділянки, у зв`язку з чим прокурор вважав, що є реальна загроза передачі предмету іпотеки третім особам. У фактичного власника існує можливість поділити чи об`єднати спірні ділянки, а також в подальшому вчинити дії, спрямовані на їх відчуження, що може утруднити повернення спірних земельних ділянок і призведе до неможливості ефективного захисту інтересів держави.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.02.2024 заяву прокурора про забезпечення позову задоволено частково, а саме вжито заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на спірні земельні ділянки, що знаходяться на АДРЕСА_1 ;
- заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну власника предмету іпотеки за іпотечним договором від 20.12.2023, укладеним з ТОВ "АВМ Агроінвест", у тому числі: заборонено звертати стягнення шляхом набуття права власності на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку", відчуження предмет іпотеки третім особам на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку", відступлення на користь третіх осіб права іпотекодержателя за договором іпотеки від 20.12.2023;
- заборонено державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які дії, зокрема реєстраційні, щодо майна - спірних земельних ділянок, у тому числі спрямовані на зміну власника майна.
В решті вимог заяви щодо заборони ТОВ "АВМ Агроінвест" здійснювати будь-які дії зі спірними земельними ділянками, які спрямовані на їх поділ, об`єднання чи відчуження, відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції встановив, що з наданих до заяви про забезпечення позову документів вбачається, що відповідач - ТОВ "АВМ Агроінвест" до вирішення справи по суті вживає заходи з розпорядження спірними ділянками, які є предметом спору у справі, а укладення іпотечного договору робить спірні земельні ділянки засобом забезпечення виконання основного зобов`язання боржника - ТОВ "АВМ Агроінвест" перед кредитором за договором позики.
Також, суд установив, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ "АВМ Агроінвест" зареєстровано право приватної власності на спірні земельні ділянки.
Отже, суд вказав на те, що враховуючи укладення іпотечного договору, предметом якого є спірні земельні ділянки, існує реальна загроза передачі предмету іпотеки третім особам, можливість фактичного власника спірних ділянок поділити чи об`єднати їх, а також в подальшому вчинити дії, спрямовані на відчуження земельних ділянок, що може утруднити повернення землі, і призведе до неможливості ефективного захисту інтересів держави, а тому застосування заходів забезпечення позову є необхідним для можливості подальшого виконання рішення суду.
Разом з цим, суд дійшов висновку, що прокурор не підтвердив наявність підстав для вжиття таких заходів забезпечення позову як заборона ТОВ "АВМ Агроінвест" здійснювати будь-які дії зі спірними земельними ділянками, що спрямовані на їх поділ, об`єднання чи відчуження.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.02.2024 скасовано в частині вжиття заходів забезпечення позову про заборону ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну власника предмету іпотеки за іпотечним договором від 20.12.2023, укладеним із ТОВ "АВМ Агроінвест". В цій частині відмовлено у задоволенні заяви прокурора.
У решті ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.02.2024 залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що накладення арешту на нерухоме майно має прямий зв`язок між обраним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути в комунальну власність спірні земельні ділянки, оскільки накладення арешту має стосуватися лише майна, що є предметом спору, а тому запропонований прокурором захід забезпечення позову не порушує та не обмежує права будь-яких осіб, у тому числі відповідачів, а лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.
Водночас суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок місцевого суду щодо вжиття заходу забезпечення позову у виді заборони ОСОБА_1 як іпотекодержателю, вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну власника предмету іпотеки за іпотечним договором від 20.12.2023, укладеним з ТОВ "АВМ Агроінвест", вказавши на те, що суд не врахував, що забороняючи фізичній особі, яка не є стороною у справі виконувати договір іпотеки від 20.12.2023 фактично поставив під сумнів правомірність укладення оспорюваного правочину та спонукав сторін до невиконання умов договору.
3. Короткий зміст касаційних скарг і заперечень
3.1. Не погоджуючись із висновком судів попередніх інстанцій, ТОВ "Вітеком" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.02.2024 в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які дії, зокрема, реєстраційні, щодо земельних ділянок та скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 в частині залишення ухвали суду першої інстанції без змін та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову.
Скаржник вказує на те, що судові рішення в частині задоволення заяви прокурора про забезпечення позову є необґрунтованими, вважаючи, що прокурор не навів достатніх переконливих та мотивованих підстав, які свідчать про реальну імовірність ускладення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав за захистом порушених прав за захистом яких прокурор звернувся до суду в межах цієї справи, у разі задоволення позову.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. Накладення арешт на майно завдає шкоди та збитків відповідачу, оскільки останній з підстав накладення арешту на нерухоме майно не може отримати в Державній інспекції архітектури та містобудування дозволу на початок будівництва, що, в свою чергу, є перешкодою господарській діяльності підприємства.
Крім того, посилаючись на правові висновки, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 373/326/17, скаржник вказує на те, що будь-яке розпорядження майном не має сенсу, оскільки воно буде витребувано зацікавленою особою навіть у добросовісного набувача.
3.2. Прокурор також подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову щодо заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну власника предмету іпотеки за іпотечним договором від 20.12.2023, укладеним із ТОВ "АВМ Агроінвест", а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.02.2024 залишити в силі.
Так, прокурор вказує на те, що статтею 137 Господарського процесуального кодексу України передбачений такий захід забезпечення як заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Тобто процесуальне законодавство дозволяє суду застосувати такий захід забезпечення позову не тільки для сторін у справі.
Прокурор вважає, що укладення 20.12.2023 після ухвалення Верховним Судом постанови від 07.11.2023 у цій справі, іпотечного договору між ТОВ "АВМ Агроінвест" та громадянином ОСОБА_1, свідчить про те, що відповідач до вирішення справи по суті вжив активних дій щодо розпорядження спірними земельними ділянками, які є предметом спору.
Прокурор вказує на те, що на час укладення договору іпотеки 20.12.2023 набрали законної сили рішення у справах № 902/407/23 та № 902/408/23 за позовами ТОВ "Вітеком" до ТОВ "АВМ Агроінвест" про розірвання договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок у зв`язку із порушенням істотних умов договорів щодо сплати коштів.
Відповідно до умов договору іпотеки від 20.12.2023 іпотекодержатель може в позасудовому порядку незалежно від термінів виконання зобов`язань звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання зобов`язань зі іпотечним договором, а також неповідомлення про вимоги інших осіб щодо предмету іпотеки.
Отже, прокурор вважає, що ТОВ "АВМ Агроінвест" не повідомивши ОСОБА_1 про вимоги інших осіб щодо предмету іпотеки, не виконало свої обов`язки за іпотечним договором, що надає право іпотекодержателю в позасудовому порядку звернути стягнення на земельні ділянки, що є предметом спору у справі та ускладнить їх повернення у разі задоволення позову прокурора.
3.3. Вінницька міська рада подала до суду заяву про визнання касаційної скарги ТОВ "Вітеком", яку просить задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу прокурора Вінницька міська рада просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, вказуючи на необґрунтованість та недоведеність доводів скаржника та ненадання доказів наявності ризиків невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за договором іпотеки від 20.12.2023.
3.4. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її задоволення вказуючи на безпідставність доводів скаржника.
4. Розгляд касаційних скарг та позиція Верховного Суду
4.1. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.0.2024 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами прокурора та ТОВ "Вітеком" в порядку письмового провадження; витребувано з Господарського суду Вінницької області/Північно-західного апеляційного господарського суду справу № 902/1084/22.
Згідно з інформацією автоматизованої бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" справа № 902/1084/22 надійшла до Верховного Суду 09.07.2024, у зв`язку з чим справу розглянуто у розумні строки після надходження матеріалів справи на запит до суду касаційної інстанції.
4.2. Переглянувши оскаржені у справі судові рішення, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційних скарг немає з огляду на таке.
4.3. Предметом касаційного оскарження є судові рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, які є предметом спору у цій справі, та заборони вчиняти дії щодо майна.
4.4. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.