ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 120/15621/23
адміністративне провадження № К/990/14503/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Єзерова А.А.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року
у справі № 120/15621/23
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління ДПС у Вінницькій області,
про визнання протиправною та скасування постанови.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - Управління Держпраці, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, третя особа) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 06.09.2023 № ЦЗ-91/ВІ/а-2.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є підприємцем та перебуває та обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області.
3. 11.07.2023 на підставі наказу від 28.06.2023 № 1863к посадові особи Головного управління ДПС у Вінницькій області у відповідності до направлень на перевірку від 17.07.2023 №3174, №3175 провели фактичну перевірку бару-магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, суб`єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .
4. За результатами перевірки 20.07.2023 щодо позивача складено акт №12395/02-32-24-05/ НОМЕР_1, в якому зафіксовано використання праці найманого працівника без оформлення трудових відносин. Встановлено, що ОСОБА_2 здійснювала продаж підакцизних товарів, належних ФОП ОСОБА_1, за відсутності права на такий продаж, адже основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 є роздрібна торгівля продуктами харчування без права торгівлі підакцизними товарами. У зв`язку з цим перевіряючі дійшли висновку, що наданий до перевірки договір про здійснення спільної діяльності, укладений між згаданим особами, не підтверджує оформлення трудових відносин.
5. Акт перевірки підписано продавцем ОСОБА_3 та надано письмові пояснення, що остання 11.07.2023 здійснювала продаж підакцизної продукції, який належить ФОП ОСОБА_1 .
6. Отже, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 2, 3, 21, 24 Кодексів законів про працю України (далі - КЗпП України) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення ДПС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладання гіг-контракту" (далі - Постанова №413), оскільки позивач не подавав повідомлення про прийняття працівника на роботу та не уклав трудовий договір та повідомлення про прийняття на роботу.
7. Акт перевірки від 20.07.2023 № 12395/02-32-24-05/3566609305 ГУ ДПС у Вінницькій області спрямовано до Центрально-західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці.
8. На підставі Довідки (Акта) фактичної перевірки від 20.07.2023 № 12395/02-32-24-05/3566609305, 06.09.2023 заступник начальника Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці виніс постанову № ЦЗ-91/ВІ/а-2 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 67000 грн, за порушення вимог законодавства про працю, в частині фактичного допуску одного працівника до роботи без належного оформлення із ним трудових відносин.
9. Позивач з постановою не погодився, звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. Позивач вважає, що постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 06.09.2023 №ЦЗ-91/ВІ/а-2 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки її винесено на підставі незаконного акта перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області від 20.07.2023 №12395/02-32-24-05/356660905, у зв`язку з безпідставністю перевірки, відсутності факту допуску працівника до роботи без оформлення відповідних трудових відносин.
Крім того, у позовній заяві ФОП ОСОБА_1 зазначає, що спірна постанова прийнята на підставі акту фактичної перевірки, проведеної податковим органом. Однак п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509) був змінений, і на час прийняття такої постанови, чинною була редакція, яка не передбачала право Державної служби з питань праці приймати спірну постанову на підставі акту фактичної перевірки податкового органу.
Позивач вказував, що відповідач, одержавши копію акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20.07.2023 № 12395/02-32-24-05/3566609305, в порушення приписів Порядку № 509 не повідомив його про це.
Відповідач провів розгляд справи поза межами адміністративного приміщенням відповідача ( АДРЕСА_2 ), не вживши при цьому жодних заходів з повідомлення про час та місце розгляду справи, чим позбавив позивача права на захист (висловлення заперечень, надання доказів, тощо) під час безпосереднього проведення розгляду справи.
11. Відповідач проти позову заперечив. Зауважив на правомірності оскаржуваної у цій справі постанови, як такої, що винесена у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Порядком № 509.
Акт перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області від 20.07.2023 № 12395/02-32-24-05/356660905 є документом, на підставі якого прийняте спірне рішення. В акті встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допустила працівника ( ОСОБА_2 ) до роботи без трудового договору та до повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Актом фактичної перевірки встановлено порушення вимог статей 2, 3, 21, 24 КЗпП України та постанови КМ України № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття".
Уповноважена особа Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 27.07.2023 в телефонному режимі, а 02.08.2023 - шляхом надіслання на електронну пошту повідомила позивача про розгляд справи про накладення штрафу, запропоновано надати відповідні пояснення, а 09.08.2023 позивач подала відповідачу письмові пояснення-заперечення.
За наслідками розгляду матеріалів перевірки 06.09.2023 до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф, передбачений абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.01.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024, позов задоволено.
13. Суди попередніх інстанцій зазначили, що визнання нечинною з 14.09.2021 в судовому порядку постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" (далі - Постанова №823) впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин (розгляду справи про накладення штрафу і винесення спірної постанови про накладення штрафу) відповідні норми постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 не підлягали застосуванню. Отже, Порядок № 509 підлягав застосуванню в редакції, чинній до внесення в нього змін постановою № 823.
Пунктом 2 Порядку №509 у відповідній редакції передбачалося можливість накладення штрафу на підставі акта лише документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а не акта фактичної перевірки, що має місце в даному спорі.
Таким чином, прийняття відповідачем постанови від 06.09.2023 №ЦЗ-91/ВІ/а-2 про накладення штрафу на підставі акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Вінницькій області є протиправним, як наслідок оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. 15.04.2024 відповідач через підсистему "Електронний Суд" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.01.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
15. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що касаційна скарга може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а відсутність єдиної позиції щодо застосування Порядку №509, призводить до юридичної невизначеності при прийнятті рішення про накладення штрафу, тому розгляд цієї справи судом касаційної інстанції має виняткове значення для Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та становить значний інтерес для Держпраці, її територіальних органів та суб`єктів господарювання.
16. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що Порядок №509 підлягав застосуванню в редакції, чинній до внесення в нього змін постановою №823, яка визнана нечинною у судовому порядку; пунктом 2 Порядку №509 у відповідній редакції передбачалося можливість накладення штрафу на підставі акту лише документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а не акту фактичної перевірки, що має місце в спірних правовідносинах, скаржник вважає помилковими, оскільки скасування судом постанови №823 не відновлює попередню редакцію Порядку №509.
17. Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування Порядку №509 після визнання постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 у справі №640/17424/19 протиправною та нечинною постанови №823, внесено зміни до Порядку №509, в тому числі в частині можливості накладати штрафи на підставі акту перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а також порядку розгляду справи про накладення штрафу.
18. Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2024 відкрито касаційне провадження.
19. Відзив від позивача надійшов 06.05.2024. ФОП ОСОБА_4 покликається на правомірність рішень судів попередніх інстанцій. ГУ ДПС у Вінницькій області при проведенні фактичної перевірки не з`ясували (в акті не описано) жодних обставин, пов`язаних з веденням позивачем обліку роботи, виконаної будь-якою особою, обставин обліку витрат на оплату праці будь-якій особі, відомостей про оплату праці будь-якій особі.
ОСОБА_1 не забезпечує ОСОБА_2 роботою, відповідно не є для неї роботодавцем, трудові відносини відсутні.
На площах бар-магазину ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 реалізовують свою здатність до праці шляхом самостійної діяльності у статусі фізичних осіб-підприємців.
Ані в акті фактичної перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області, ані в оскаржуваній постанові не наведено жодних доказів, на яких ґрунтується твердження, що нібито позивач допустив до роботи ОСОБА_2, зокрема:
- інспектори ГУ ДПС у Вінницькій області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не були свідками-очевидцями допуску до роботи ОСОБА_2 зі сторони позивача;
- ОСОБА_2 не інформувала, що її до роботи допустив позивач;
- позивач не інформував, що допускав до роботи ОСОБА_2 ;
- в бар-магазині за здійснюють торгівлю дві особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які мають статус фізичних осіб-підприємців та не є працівниками одна в одної;
- ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 не потребують дозволу на допуск до торгівлі, оскільки вправі самі вирішувати коли їм здійснювати торгівлю;
- ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 не можуть обмежувати конституційне право на здійснення підприємницької діяльність, шляхом не допуску одна одної до торгівлі в бар-магазині за адресою: АДРЕСА_1 .
20. Позивачка вважає доведеними обставини неправомірності дій ГУ ДПС у Вінницькій області при призначенні фактичної перевірки позивача в частині дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) з підстав, передбачених підпункт 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, оскільки податковий орган жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення такої перевірки, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення.