ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2024 року
м. Київ
справа № № 750/6205/19
провадження № 51-1887 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 травня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 16 січня 2024 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Рогощи Чернігівського району Чернігівської області, проживаючої у АДРЕСА_1 ),
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 травня 2021 року ОСОБА_8 було засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин. На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання, у зв`язку із закінченням строків давності.
2. Ухвалено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди - 15 000 грн.
3. Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 16 січня 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 залишив без зміни.
4. За обставин, детально викладених у вироку, 23 жовтня 2015 року близько 08 год ОСОБА_8, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 на АДРЕСА_2, умисно, на ґрунті тривалих неприязних відносин, нанесла рукою та тупим предметом декілька ударів в ділянку голови ОСОБА_9, чим заподіяла останній тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин лівої тім`яної ділянки, які згідно висновку експерта № 975 від 26 жовтня 2015 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я.
5. Таким чином, ОСОБА_8 вчинила дії спрямовані на умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
6. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрити, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення. На обґрунтування своїх доводів захисник вказує на недоведеність обвинувачення поза розумним сумнівом. Зазначає, що місцевим судом порушено положення ст. 94 КПК щодо всебічного повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження. Акцентує увагу на висновку експерта № 975 від 26 жовтня 2015 року, який, на думку сторони захисту, не містить відповідей на поставлені перед експертом запитання і не міг бути покладений в основу обвинувального вироку, а також вказує на розбіжності у показаннях свідків. Стверджує про порушення права ОСОБА_8 на кваліфікований захист через пасивну поведінку захисників та неналежне виконання ними професійних обов`язків. Крім того, захисник вважає, що суд неправильно вирішив цивільний позов, а саме визначив розмір моральної шкоди, який нічим не обґрунтований.
7. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення, не перевірив усіх доводів апеляційної скарги та не дав на них вичерпних відповідей. Вказує на процесуальні порушення цим судом під час розгляду клопотань сторони захисту про повторне дослідження доказів. Зазначає про невідповідність судових рішень вимогам статей 370, 419 КПК.
8. На адресу Суду від представника потерпілої надійшли заперечення на касаційну скаргу захисника, у яких він, наводячи відповідні аргументи просить касаційну скаргу сторони захисту залишити без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
9. Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор та представник потерпілої заперечували проти задоволення касаційних вимог захисника та просили судові рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
10. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
11. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
12. У поданій касаційній скарзі захисник, зокрема, не погоджується по суті з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, зазначає про неповноту судового розгляду, заперечує достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка відповідно до ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції не належить.
13. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
14. Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише у випадку, коли вина обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом.
15. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння або пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
16. Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.
17. Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні :
- потерпілої ОСОБА_9, яка розповіла про наявність конфлікту із ОСОБА_8 та обставини, за яких остання нанесла їй удари. Зокрема зазначила, що на першому поверсі біля їдальні школи їй назустріч йшла ОСОБА_8 разом з сином. В руках у неї був пакет з чимось важким та мабуть портфель сина. ОСОБА_8 подивилася на неї, але потерпіла відвела погляд. В цей час ОСОБА_8 вдарила її по голові пакетом з чимось в середині. Вона присіла, закриваючись руками, і стала кричати, що б`ють при свідках, бо в цей час батьки вели своїх дітей до класу. ОСОБА_8 смикала у неї на голові волосся. Почувши її крики, ОСОБА_8 припинила побиття;
- свідка ОСОБА_10, який в судовому засіданні пояснив суду, що в жовтні 2015 року близько 08 години він, зайшовши до школи, почув жіночий крик, звернув увагу, як біля столової одна жінка вдарила іншу жінку пакетом, в якому щось було;
- свідка ОСОБА_11, який пояснив суду, що в жовтні 2015 року в приміщенні шкоди, коли він спускався з другого поверху, побачив, як обвинувачена накинулася на потерпілу, вдарила останню пакетом по голові. Потерпіла присіла, закривалася руками і кричала, що б`ють при свідках, але ОСОБА_8 продовжила наносити удари руками;
- свідка ОСОБА_12, який вказав, що 23 жовтня 2015 року зранку коли спускався з другого поверху на вихід зі школи, то побачив двох жінок, обвинувачена тримала за волосся потерпілу, а та щось крикнула. Початку і кінця конфлікту він не бачив.
18. Крім того, винуватість ОСОБА_8 підтверджується фактичними даними, які містяться у заяві ОСОБА_9 від 23 жовтня 2015 року; висновку експерта № 975 від 26 жовтня 2015 року, згідно якого у ОСОБА_9 виявлене тілесне ушкодження, яке утворилося 23 жовтня 2015 року від дії тупого предмету за механізмом удару та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров`я; протоколі проведення слідчого експерименту від 10 червня 2016 року з фототаблицею, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 показав на місці, як 23 жовтня 2015 року близько 08 години, ОСОБА_8 наносила удари ОСОБА_9 . Зміст письмових доказів детально викладено у вироку.
19. Також місцевий суд допитав обвинувачену ОСОБА_8, яка свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнала, та наполягала на тому, що тілесних ушкоджень ОСОБА_9 вона не наносила, вказала, що це вигадки потерпілої, з якою у неї тривалі неприязні стосунки.
20. Разом із тим, місцевий суд визнав показання обвинуваченої такими, що не відповідають встановленим фактичним обставинам, розцінивши їх як спосіб захисту, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
21. Таким чином, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1