ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 212/1761/21
провадження № 51-2175 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілої (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2023 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2024 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040230001789 від 11 листопада 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпро, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням ч. 1 ст.69 КК України у виді 2 роківобмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено питання щодо цивільного позову та процесуальних витрат.
За встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку,10 листопада 2020 року близько 19:30 ОСОБА_8, керуючи технічно справним автомобілем "ГАЗ 2410", реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. Ватутіна, з боку кільця 129 кварталу в напрямку вул. Грибоєдова в м. Кривий Ріг, рухаючись з перевищенням дозволеної на цій ділянці швидкості, порушив вимоги дорожнього знаку 3.29, пунктів 1.5; 2.3 (б); 12.9 (б); 18.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9, яка у цей час перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході, внаслідок чого потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Дніпровський апеляційний суд вироком від 21 лютого 2024 рокуапеляційні скарги захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_7 залишив без задоволення, апеляційну скаргу прокуроразадовольнив, вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2023 року скасував в частині призначеногопокарання та ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_8 призначив покарання у виді позбавлення воліна строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги й доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить вирок апеляційного суду змінити і на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням.
Обґрунтовуючи доводи, викладені ним в касаційній скарзі, зазначає, що апеляційний суд, призначаючи покарання, належним чином не врахував, що вчинений ОСОБА_8 злочин є неумисним, а також те, що останній до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується за місцем проживання, на його утриманні перебувають хворі батьки, непрацююча сестра тамалолітня племінниця. Стверджує, що цей суд також не звернув увагу на наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття збоку ОСОБА_8, активне сприяння ним розкриттю злочину, молодий вік останнього, часткове добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілій. Наголошує, що засуджений має намір і надалі відшкодовувати завдану потерпілій шкоду. Звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про неможливість застосування до ОСОБА_8 приписів ст. 75 КК України. На думку захисника, призначене останньому додаткове покарання у вигляді позбавленням права керувати транспортними засобами є необхідним та достатнім для його виправлення. Зауважує, що вирок апеляційного суду є невмотивованим та не відповідає приписам ст. 370 КПК України.
Заперечень на касаційну скаргу до Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу, просили звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України.
Прокурор та представник потерпілої вважали доводи касаційної скарги необґрунтованими, просили оскаржуване судове рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, кваліфікація дій засудженого, а також вид та розмір призначеного йому покарання в касаційному порядку не оспорюються. Зі змісту поданої касаційної скарги убачається, що сторона захисту фактично порушує питання про недотримання судом апеляційної інстанцій визначених законом вимог при вирішенні питання про можливість звільнення останнього від відбування основного покарання з випробуванням.
Приписами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Статтею 65 КК України встановлено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.