ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 721/1188/21
провадження № 61-12997св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 16 травня 2023 року у складі судді Проскурняка С. П. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю., Одинака О. О.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що станом на 15 квітня 1991 року спірне домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, складається з житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, сараю В, криниці № 1 відноситься до категорії колгоспних дворів, членами якого були її батько ОСОБА_7 - голова двору (1/3 частка), її мати ОСОБА_13 (1/3 частка) та її брат ОСОБА_14 (1/3 частка).
Державної реєстрації права власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами по даний час проведено не було. Однак, домоволодіння збудоване до 1992 року, а тому здачі в експлуатацію не підлягає.
Після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилась спадщина на 1/3 частку вказаного домоволодіння, спадкоємцями якого за законом першої черги є: дружина ОСОБА_13, діти ОСОБА_14, ОСОБА_1, ОСОБА_15, онука за правом представлення ОСОБА_3, оскільки її батько ОСОБА_14 був сином спадкодавця і помер в 1981 році.
Вважала, що спадщину прийняли в порядку статті 549 ЦК УРСР, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, наступні особи: дружина ОСОБА_13, донька (позивач) ОСОБА_1, син ОСОБА_14 та син ОСОБА_16 .
Позивач зазначила, що прийняла спадщину після смерті батька, оскільки протягом шести місяців з дня його смерті вчиняла різні дії по управлінню, розпорядженню і користуванню спадщиною, а саме: зробила дрібний косметичний ремонт в будинку, проживала в літній період, має ключі від будинку, тобто фактично вступила у володіння та управління спадковим майном.
ОСОБА_17 після смерті батька спадщину не прийняла, оскільки не вступила у володіння та управління спадковим майном.
Право власності на 1/3 частку спадкового майна після смерті батька прийнята спадкоємцями ОСОБА_13, ОСОБА_1, ОСОБА_14 та ОСОБА_16 в розмірі по 1/12 частці (1/3 частка поділена між чотирма спадкоємцями).
Спадкова справа після смерті ОСОБА_7 не заводилась, свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям нотаріусом не видавались.
Після смерті матері позивача ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилась спадщина на належні їй 5/12 частки (1/3 + 1/12) спірного домоволодіння, спадкоємцями якої за законом першої черги є: діти ОСОБА_14, ОСОБА_1, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та онука за правом представлення ОСОБА_3, оскільки її батько ОСОБА_14 був сином спадкодавця і помер в 1981 році.
Позивач вважала, що прийняла спадщину після смерті матері, оскільки протягом шести місяців з дня її смерті вчиняла різні дії по управлінню, розпорядженню і користуванню спадщиною, а саме: роздала всі особисті речі покійної, зробила ремонт в будинку (побілила стіни, стелю, забетонувала доріжку від будинку до кухні), перенесла в сарай частину старих меблів, обробляла город, проживала в літній період, здійснювала оплату за електроенергію та має оригінали абонентської книжки по розрахунках за електроенергію.
ОСОБА_17 після смерті матері спадщину не прийняла, оскільки не вступила у володіння та управління спадковим майном.
Право власності на 5/12 частки спадкового майна після смерті матері прийнято наступними трьома спадкоємцями: ОСОБА_1 - 1/3 частка від 5/12, що складає 5/36 часток, ОСОБА_14 - 1/3 частка від 5/12, що складає 5/36 часток, ОСОБА_16 - 1/3 частка від 5/12, що складає 5/36 часток.
Спадкоємцями після смерті батька та матері, які прийняли спадщину є: син ОСОБА_14 в розмірі 5/9 частки домоволодіння, ОСОБА_1 - 2/9 частки та ОСОБА_16 - 2/9 частки.
Після смерті ОСОБА_14, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилась спадщина на належні йому 5/9 часток домоволодіння по АДРЕСА_1, спадкоємцями першої черги якої є: дружина ОСОБА_9, діти ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_6 .
Позивач зазначила, що вказані особи прийняли спадщину в порядку статті 1268 ЦК України, оскільки проживали зі спадкодавцем на день його смерті.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_14 не заводилась.
Після смерті ОСОБА_16, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, відкрилась спадщина на належні йому 2/9 частки домоволодіння по АДРЕСА_1, спадкоємцями за законом першої черги яких є діти: ОСОБА_12, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Після смерті ОСОБА_16 була заведена спадкова справа.
Позивач просила:
встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та матері ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/9 частки спадкового майна, яке складається з житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, сараю В, криниці № 1, що знаходяться в АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 16 травня 2023 року, яке залишено без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 09 серпня 2023 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 понесенні витрати на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем та її представником не надано суду беззаперечних і достатніх доказів з приводу того, що після смерті батьків вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.
Суди вказали, що:
надані позивачем копії декількох сторінок абонентської книжки по розрахункам за електроенергію, не можуть бути доказом, який свідчить про фактичний вступ нею в управління або володіння спадковим майном. З абонкнижки слідує, що особовий рахунок відкрито на батька позивача ОСОБА_14, квитанції підтверджують оплату за електроенергію за деякі місяці з 1993 по 1996 роки. Шість з цих квитанцій підтверджують оплату в період проживання батьків позивача, і тільки три - після їх смерті. В жодній квитанції не вказано, що оплату за електроенергію здійснює саме ОСОБА_1 . Додана квитанція за період з 11 липня 2012 року по 09 вересня 2012 року не має будь-якого відношення до періоду прийняття спадщини. Сам факт наявності оригіналу абонкнижки у ОСОБА_1, який суду для огляду не надавався, не може свідчити про факт оплати саме нею вартості спожитої електроенергії по АДРЕСА_1, як підстави для встановлення факту прийняття спадщини;
поданий позивачем акт обстеження житлово-побутових умов проживання від 20 жовтня 2021 року, не є достатнім доказом, який би "поза розумним сумнівом" доводив факт вступу позивача в управління та володіння спадковим майном. Так, акт підписаний трьома мешканцями с. Яблуниця Вижницького району Чернівецької області, один з яких - ОСОБА_19, даючи показання як свідок у справі, чітко вказала, що акт в такому вигляді, який знаходиться в матеріалах справи, вона не підписувала, їй було надано для підпису незаповнений бланк і усно роз`яснено, що це необхідно для встановлення обставин проживання померлих ОСОБА_20 . Жодних відомостей у акті щодо обставин вступу ОСОБА_1 в управління чи володіння спадковим майном на момент підпису ОСОБА_19 не було. У зв`язку із цим свідок відкликала свій підпис з вказаного акта.
Суд апеляційної інстанції також вказав, що доказів щодо вступу в управління та володіння майном (довідок державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що позивачем після відкриття спадщини сплачувались податки, зокрема, земельний, чи оформлювались договори на отримання комунальних послуг, та доказів їх оплати із зазначенням конкретного часу), матеріали справи не містять. Позивач до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталась, доказів, які б свідчили, що вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, позивач не надала.
Суд першої інстанції критично поставився до показів у судовому засіданні ОСОБА_1 в якості свідка та свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 про те, що після смерті ОСОБА_27 в 1994 році та ОСОБА_28 в 1995 році, їх донька ОСОБА_1 тривалий час (декілька місяців) після смерті кожного проживала в спірному будинку. Суд вказав, що ОСОБА_1 в 1976 році переїхала постійно проживати в м. Чернівці та працювала на Чернівецькій взуттєвій фабриці, в рік смерті батька позивач перебувала у відпустці з 30 травня 1994 року по 20 червня 1994 року, тобто після дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач постійно знаходилась на роботі до наступної відпустки 19 червня 1995 року, а тому не могла проживати зі спадкодавцем. В рік смерті матері позивач перебувала у відпустці з 19 червня 1995 року по 14 липня 1995 року, тобто, на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 не могла з нею проживати.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги покази свідків позивача, згідно яких після смерті кожного з батьків позивач проводила ремонт спірного будинку, оскільки ці покази різняться між показами свідків позивача та відповідача, внаслідок чого судом не можливо достовірно встановити з цих показів обставини, які мають значення для справи.
При цьому як встановлено судом свідки зі сторони відповідачки ОСОБА_10, які є старожилами с. Яблуниця, пояснили суду, що за християнськими традиціями, які сповідуються споконвіків жителями цієї гірської місцевості, в тому числі с. Яблуниця, категорично заборонено протягом одного року робити будь-які дії щодо майна померлих, в тому числі - ремонт житла. Тому будь-якого ремонту будинку позивач не здійснювала і не могла здійснювати впродовж року ні після смерті батька, ні матері. Це узгоджується з тим, що позивач не надала суду жодних письмових доказів, які б свідчили про закупівлю нею будівельних матеріалів, оплату робіт майстрів тощо.
Суд апеляційної інстанції щодо показів свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_24, ОСОБА_23, ОСОБА_21, вказав, що ці свідки пояснили суду, що позивач протягом півроку після смерті батьків розпорядилася особистими речами покійних, вивезла з будинку старі меблі та завезла нові, робила ремонт в будинку, має ключі від нього та періодично проживала в ньому в літній час. Проте, ці свідчення не підтверджено жодними доказами (розрахунковими документами, які б свідчили про купівлю таких меблів, закупівлю будівельних матеріалів для проведення ремонту тощо) і вони прямо суперечать свідченням інших свідків ( ОСОБА_19, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_29 ).
До об`єктивності пояснень свідків ОСОБА_24, ОСОБА_23, ОСОБА_21 суд апеляційної інстанції поставився критично, оскільки всі вони проживають в м. Чернівцях, ніколи не були мешканцями с. Яблуниця Вижницького району Чернівецької області, де проживали спадкодавці, тим більше в період 1994-1995 років, а відтак, не можуть достеменно знати про реальні обставини проживання сім`ї ОСОБА_7 та ОСОБА_13 та обставин прийняття ким-небудь спадщини після їх смерті.
Пояснення інших свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26, які є мешканцями с. Яблуниця не є достатніми доказами прийняття спадщини позивачем, оскільки вони вказали, що вдома в спадкодавців ОСОБА_20 в 1994-1995 роках не були, а джерелом своїх свідчень вказали слова самої ОСОБА_1 .
За таких обставин, пояснення свідків позивача суд апеляційної інстанції не визнав як достатній доказ для встановлення факту прийняття нею спадщини, шляхом вступу в управління спадковим майном після смерті своїх батьків.
Аргументи учасників справи
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 16 травня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 серпня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
суди першої та апеляційної інстанцій помилково вважали акт Кокятнянської сільської ради від 20 жовтня 2021 року неналежним доказом на підтвердження вступу в управління, спадковим майном, оскільки одна з трьох осіб, акт в такому вигляді не підписувала. Суди не дослідили та не надали належної правової оцінки тій обставини, що цей акт складений та підписаний старостою та діловодом села Яблуниця;
пославшись на акт № 155 від 19 березня 2019 року, підписаний шістьома сусідами спадкодавців, відповідно до якого позивач за адресою своїх батьків не проживала та відповідно до якого після смерті спадкодавців в їх будинку залишилися проживати син ОСОБА_16 та його-доньки ОСОБА_30 та ОСОБА_31, суди не дослідили Погосподарську книгу № 3 за 1991 -1995 роки, у якій зазначено що за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровані та проживали: ОСОБА_16, ОСОБА_32 та ОСОБА_33, що спростовує викладене в акті № 155 від 19 березня 2019 року;
суди не дослідили та не надали належної правової оцінки тому, що факт прийняття спадщини позивачем не заперечувався відповідачем ОСОБА_4, яка адресувала суду заяву від 09 березня 2023 року, підпис в якій засвідчений старостою Яблуницького старостинського округу, показанням свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_24, ОСОБА_23, ОСОБА_21, ОСОБА_19, ОСОБА_34, свідкам зі сторони відповідача ОСОБА_10 Суди всупереч правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 204/1972/18 залишили поза увагою, що розпорядження речами покійних та догляд за спадковим майном, є діями, які свідчать про прийняття спадщини;
суди не дослідили та не надали належної оцінки тому, що факт сплати позивачем за послуги з електроенергії, визнаний відповідачем ОСОБА_35 та підтверджується свідченнями свідка ОСОБА_26 .
У листопаді 2023 року ОСОБА_10 та ОСОБА_2 подали відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_36, в якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що ОСОБА_4, яка як зазначає позивач позов визнала, не була присутня в судовому засіданні, не надавала пояснень як сторона у справі, не допитувалась як свідок, а тому її твердження в заяві від 09 березня 2022 року не можуть розцінюватись як достатній і належний доказ прийняття позивачем спадщини. Більше того, ОСОБА_4 не проживала із спадкодавцями, не перебувала в їх господарстві після їх смерті, а тому не може бути свідком тих обставин, про які нею вказано в заяві. Вважали, що позивач не довела факта вступу в управління і володіння спадковим майном, що є визначальним для прийняття спадщини в порядку статті 549 ЦК УРСР.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 721/1188/21, витребувано справу з суду першої інстанції.
У листопаді 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 13 жовтня 2023 рокузазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 204/1972/18, від 08 червня 2022 року у справі № 715/2172/17, від 12 липня 2021 року у справі № 571/1411/17, від 17 травня 2023 року у справі № 388/383/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_7, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_13 .
Станом на 15 квітня 1991 року домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 складається з житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, сараю В, криниці № 1, відносилося до категорії колгоспних дворів, членами якого були: батько позивача ОСОБА_7 (голова двору), її мати ОСОБА_13 та її брат ОСОБА_14 .
ОСОБА_1 з 1976 року постійно проживала в м. Чернівці та працювала на Чернівецькій взуттєвій фабриці, куди її було прийнято наказом № 222 від 11 серпня 1976 року, а звільнено - наказом № 120-З від 22 квітня 2002 року.
В кінці 1970-х років позивач знялася з реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1 та в подальшому з 05 вересня 1986 року зареєструвала своє місце проживання в належній їй квартирі АДРЕСА_3, де продовжує проживати по даний час.
Відповідно до особової картки ОСОБА_1, як працівника Чернівецької взуттєвої фабрики, в рік смерті батька вона перебувала у відпустці з 30 травня1994 року по 20 червня 1994 року, тобто після дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач постійно знаходилась на роботі до наступної відпустки 19 червня 1995 року, а тому не могла проживати зі спадкодавцем.
В матеріалах справи наявний акт № 155 від 19 березня 2019 року, підписаний шістьома сусідами спадкодавців ОСОБА_7 та ОСОБА_13, депутатом Конятинської сільської ради, справжність підписів яких засвідчено головою Конятинської сільської ради, з якого слідує, що ОСОБА_1 за адресою своїх батьків не проживала, не вела з ними спільного побуту чи господарства, а приїжджала до них в гості декілька разів на рік. Відповідно до цього акта після смерті спадкодавців в їх будинку залишився проживати син ОСОБА_16 і його доньки ОСОБА_30 та ОСОБА_31, які здійснювали догляд за господарством, користувались та володіли спадковим майном.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_1 (позивач) підтвердила обставини, що викладені в позовній заяві. Також суду пояснила, що з 1976 року вона переїхала проживати в м. Чернівці, де працювала на ОСОБА_37 взуттєвій фабриці. Весь час приїжджала в село до своїх батьків. Батько ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї на руках, перед смертю часто хворів. Коли помер батько в будинку проживав також брат ОСОБА_38 . Вважає, що спадщину прийняла тільки вона. Після смерті ОСОБА_27, вона з матір`ю робили ремонт, завезла нові меблі, купила килими. Їй інколи допомагали її друзі з міста. З роботи вона відпрошувалась, інколи брала відпустку за власний рахунок. ОСОБА_39 проживав в будинку до січня 1995 року, в подальшому мати сама проживала. Після смерті матері ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2, спадщину прийняла вона та її брат ОСОБА_38 . Обряд поховання та поминок робила вона. Після смерті матері корову вона віддала братові ОСОБА_40, порося зарізали. Також в подальшому вона зробила ремонт в будинку, робітникам допомагали її друзі з м. Чернівці, зробила підмостку біля будинку, внутрішню побілку в будинку. Ключі від спірного будинку в неї. Сестра ОСОБА_20 ( ОСОБА_41 ) Параска після смерті матері проживала в селі близько місяця в будинку батьків. Коли померла мати спадщину прийняла вона та її брат ОСОБА_38 . Брат ОСОБА_42 в 1976 році побудував власний будинок та перейшов до нього проживати, в подальшому його діти також там проживали, інколи навідували померлих ОСОБА_28 та ОСОБА_43 . ОСОБА_44 ніколи не цікавився життям батьків та будинком, проживав окремо.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, допитані за заявою позивача, пояснили, що вони зареєстровані та постійно проживають в м. Чернівці, є колегами ОСОБА_1 Дійсно вони з позивачем їздили в село до її батьків, де допомагали їм по господарству, після їх смерті позивач також їздила в с. Яблуниця для догляду за будинком, де робився косметичний ремонт одразу після смерті батьків, привозились меблі, оброблявся город. Також вказали, що після смерті батьків ОСОБА_1 тривалий час (декілька місяців) після смерті кожного проживала в спірному будинку.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_25, ОСОБА_26 пояснили, що ОСОБА_1 робила похорон батькам, привозила меблі в будинок, робила ремонт, сплачувала за електроенергію. Також вказали, що після смерті батьків ОСОБА_1 тривалий час (декілька місяців) після смерті кожного проживала в спірному будинку.
Свідок ОСОБА_11 (відповідач), пояснила суду, що вона є внучкою померлих ОСОБА_7 та ОСОБА_13, її батьком є ОСОБА_16 . З часу смерті її матері ОСОБА_45 в 1987 році вона зі своєю сестрою ОСОБА_10 переїхали жити до дідуся з бабусею по АДРЕСА_1 . З даного будинку ходили в школу. Батько ОСОБА_16 вступив в управління майно після смерті дідуся і бабусі, оскільки постійно проживав в будинку і за ним доглядав. В свою чергу, ОСОБА_1 приїжджала до будинку дуже рідко, як правило на великі свята, в господарстві не проживала і догляду за ним не здійснювала - не робила ремонт, не обробляла город, не завозила будь-яких меблів. Більше того, за християнськими традиціями, яких дотримуються мешканці цієї гірської місцевості, в т.ч. с. Яблуниця, до одного року з дня смерті людини не можна вчиняти будь-яких дій з майном покійного. Тому вважає, що твердження позивача, що вона робила ремонт в спадковому будинку в період шести місяців з дня смерті батьків є безпідставним і не відповідає дійсності, оскільки такого не було й не могло бути в силу заборони. Жодних претензій до спадщини в ОСОБА_1 не було, до того моменту поки не помер її батько ОСОБА_16 .
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надала аналогічні покази.
Свідки ОСОБА_46, ОСОБА_19, ОСОБА_19, ОСОБА_47 суду пояснили що після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_13 в їхньому господарстві проживав їх син ОСОБА_16 (брат позивача) разом із своїми двома доньками. Фактично він доглядав за будинком і в ньому господарював. ОСОБА_1 бачили час від часу, вона приїжджала в гості на свята, постійно в будинку не проживала. Постійне місце її проживання - м. Чернівці, куди вона виїхала ще в 1970-х роках. Будь-яких ремонтів після смерті спадкодавців, та будь-яких дій (ремонт будинку, роздача особистих речей тощо) з їхнім майном протягом року після їх смерті не проводилось і не могло проводитись, оскільки це суперечить християнськими традиціям, яких дотримуються мешканці цієї гірської місцевості, в тому числі с. Яблуниця Вижницького району Чернівецької області.
Також свідок ОСОБА_19 додатково пояснила, що акт обстеження житлово-побутових умов проживання від 20 жовтня 2021 року в якому наявний її підпис в такому вигляді, який він має на даний час вона не підписувала, їй було для підпису надано незаповнений бланк і усно роз`яснено, що це необхідно для встановлення обставин проживання померлих ОСОБА_20 . Жодних відомостей у акті щодо обставин вступу ОСОБА_1 в управління чи володіння спадковим майном на момент підпису не було. У зв`язку із цим зазначила, що вона відкликає свій підпис з вказаного акта.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).