Постанова
Іменем України
07 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 757/18580/22-ц
провадження № 61-17426св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Коротуна В. М., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року в складі судді: Остапчук Т. В., та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Нежури В. А., Соколової В. В.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до АТ "Українська залізниця" про скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 наказом (розпорядженням) № 681/ос від 03 вересня 2019 року переведена з посади провідного бухгалтера на посаду менеджер відділу казначейства.
21 лютого 2022 року позивачка звернулась з заявою про звільнення за угодою сторін з 09 березня 2022 року з виплатою одноразової грошової допомоги.
03 березня 2022 року ОСОБА_1 звернулася на ім`я в. о. директора філії "Пасажирська компанія" "Укрзалізниця" ОСОБА_5 із заявою про недійсність її заяви про звільнення за угодою сторін від 21 лютого 2022 року в зв`язку з небажанням відповідача виплачувати одноразову грошову допомогу.
ОСОБА_1 просила:
визнати незаконним, протиправним та скасувати наказ про звільнення № 137/ос від 01 березня 2022 року;
поновити позивачку на посаді менеджера відділу казначейства філії;
стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного м. Києва від 29 травня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмолено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
21 лютого 2022 року позивачкою подано заяву про звільнення за угодою сторін з 09 березня 2022 з виплатою одноразової грошової допомоги в розмірі не більше чотирьох посадових окладів згідно пункту 8.9 Положення про оплату праці працівників AT "Укрзалізниця, затвердженого протокольним рішенням засідання правління AT "Укрзалізниця" від 21 грудня 2021 року № Ц-56/143. Наказом № 137/ос від 01 березня 2022 року позивачку звільнено з займаної посади в порядку пункту 1 статті 36 КЗпП з 09 березня 2022 року;
03 березня 2022 року позивачка звернулася на ім`я в.о. директора філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" ОСОБА_5 із заявою про недійсність її заяви про звільнення за угодою сторін від 21 лютого 2022 року;
Однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є угода сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України). У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (стаття 38 цього Кодексу).
у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2020 року по справі № 359/5905/18 (провадження № 61-22851св19) вказано, що: розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору. Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника;
приписами КЗпП для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін. Згідно з усталеною судовою практикою при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Про необхідність наявності взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу та працівника щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України також зазначено у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 759/11508/16-ц (провадження № 61-14807св18), у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19 (провадження № 61-21869св19);
відповідно до пункту 8.9. Положення про оплату праці у разі припинення трудового договору з працівником за угодою сторін, працівникові може бути виплачена одноразова грошова допомога за погодженням з членом правління за функціональною вертикаллю працівника. Розмір одноразової грошової допомоги визначається головою правління та членом правління, відповідальним за напрям діяльності "Людські ресурси", а у разі їх відсутності, членами правління, які виконують їх обов`язки згідно з повноваженнями, але не більше чотирьох посадових окладів (місячних тарифних ставок);
виплата одноразової грошової допомоги є правом, а не обов`язком і вона виплачується або не виплачується при розірванні трудового договору саме за угодою сторін, то відповідно твердження позивачки, про те, що вона виражала декілька істотних умов її звільнення при дотриманні яких вона надала згоду на її звільнення не відповідають статті 36 КЗпП України та пункту 8.9. Положення про оплату праці;
відповідно до наказу філії "Пасажирська компанія" від 24 лютого 2022 року "16/ од "Про деякі питання підписання кадрових документів в апараті управління філії "Пасажирська компанія" AT "Укрзалізниця" на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 рок у№ 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" обов`язки щодо прийняття рішень та підписання документів з кадрових питань (накази про призначення та звільнення, листи, довідки тощо) щодо працівників апарату Управління філії "Пасажирська компанія" AT "Укрзалізниця" покладено на заступника директора філії з управління персоналом ОСОБА_3 . Тому твердженням позивачки, що ОСОБА_3 не мала повноважень на підписання наказу від 01 березня 2022 року № 137/ос є безпідставним;
з урахуванням викладеного та виходячи зі встановлених обставин справи, суд зробив висновок про доведеність існування домовленості між працівником та роботодавцем про звільнення за угодою сторін, при тому, що анулювання такої домовленості може мати місце виключно при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу і працівника. За відсутності належних та допустимих доказів існування такої згоди відповідача, суд приходить до висновку, що звільнення позивача проведено із дотриманням вимог КЗпП на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП, а тому відсутні правові підстави для її поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, підписану представником ОСОБА_2, залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не було допущено порушень трудового законодавства під час звільнення позивачки, з огляду на існування домовленості між працівником та роботодавцем про звільнення за угодою сторін;
пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП і раніше домовлена дата звільнення. Тобто, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав;
чинним законодавством не передбачено обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору. Така угода була оформлена між сторонами шляхом подання позивачем заяви про звільнення за угодою сторін із зазначенням конкретної дати звільнення - 09 березня 2022 року.
у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2020 року по справі № 359/5905/18 (провадження № 61-22851св19) вказано, що: розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору. Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
у справі, що переглядається, встановлено, що між сторонами існувала домовленість про припинення трудового договору за взаємною згодою, що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 21 лютого 2022 року. Наказ про звільнення було видано 01 березня 2022 року, тобто, до моменту подачі 03 березня 2022 року ОСОБА_1 заяви про визнання її попередньої заяви від 21 лютого 2022 року недійсною. Отже, колегія суддів зробила висновок про доведеність факту існування домовленості між працівником та роботодавцем про звільнення за угодою сторін, при тому, що анулювання такої домовленості може мати місце виключно при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу і працівника. За відсутності належних та допустимих доказів існування такої згоди відповідача, висновок суду першої інстанції, що звільнення ОСОБА_1 проведено із дотриманням вимог КЗпП, є обґрунтованим;
в ході перегляду справи було встановлено, що станом на момент складання заяви про звільнення за угодою сторін було наявне відповідне волевиявлення позивача про припинення трудового договору за зазначеною підставою, при цьому, наступна зміна власного рішення позивачки не впливає на чинність досягнутої домовленості з роботодавцем (без його згоди на таку зміну), тим більше, що така зміна рішення позивачки відбулась після видачі наказу про звільнення;
доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні за угодою сторін, що вплинуло на її рішення про відкликання заяви про звільнення, колегія суддів вважає неприйнятними. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що виплата такої допомоги є правом, а не обов`язком роботодавця, така допомога виплачується або не виплачується при розірванні трудового договору саме за угодою сторін, а тому відсутність виплати не може вказувати на порушення трудового законодавства;
посилання скаржника на те, що ОСОБА_3 не мала повноважень на підписання наказу від 01 березня 2022 року № 137/ос не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до наказу філії "Пасажирська компанія" від 24 лютого 2022 року "16/ од "Про деякі питання підписання кадрових документів в апараті управління філії "Пасажирська компанія" AT "Укрзалізниця" на період дії воєнного стану, обов`язки щодо прийняття рішень та підписання документів з кадрових питань (накази про призначення та звільнення, листи, довідки тощо) покладено на заступника директора філії з управління персоналом ОСОБА_3 ;
твердження позивача про те, що наказ про звільнення є правочином, який у відповідності до Статуту АТ "Укрзалізниця" повинен скріплюватись двома підписами є безпідставними, оскільки наказ про звільнення є розпорядчим документом, який підписується відповідальною на те особою. Варто зазначити, що наказ про припинення трудового договору від 01 березня 2022 року містить всі необхідні реквізити, зокрема, дату звільнення, причини та підставу звільнення, а тому доводи скаржника в цій частині також не заслуговують на увагу;
АТ "Українська залізниця" дотрималось порядку припинення трудового договору за угодою сторін, обставин, які б вказували на порушення трудового законодавства щодо ОСОБА_1 судом встановлено не було. Колегія суддів вважала, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Аргументи учасників справи
У грудні 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Печерського районного м. Києва від 29 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року (повне судове рішення складено 02 листопада 2023 року), в якій просила:
оскаржені судові рішення скасувати
прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
при ухваленні рішення районним судом було грубо порушено норми процесуального права. Судове засідання з розгляду справи № 757/18580/22-ц було призначено на 15 травня 2023 року о 12:15 год. В статті 244 ЦПК встановлено, що після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його проголошення.;
в судовому засіданні у справі № 757/18580/22-ц, яке відбувалось 15 травня 2023 року, судом було оголошено про вихід суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Згідно із статтею 245 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи. Аналіз обставин ухвалення рішення від 29 травня 2023 року дозволяє зробити однозначний висновок -про те, що суддя Печерського районного суду міста Києва Остапчук Т. В. перебувала у нарадчій кімнаті до 29 травня 2023 року;
згідно із частинами першою-другою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень;
за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, за час перебування в нарадчій кімнаті для ухвалення рішення від 29 травня 2023 року, тобто з 16 травня 2023 року по 29 травня 2023 року Печерським районним судом міста Києва під головуванням судді Остапчук Т. В., окрім рішення від 29 травня 2023 року, ухвалено ще 14 рішень, а саме: від 16 травня 2023 року у справі № 757А15884/21-ц; від 18 травня 2023 року у справах 757/25208/22-ц, 757/9988/20-ц, 757/4683/20-ц; від 19 травня 2023 року у справах № 757/8480/22-ц, 757/7419/21-ц, 757/8865/23-ц, 757/29678/22-ц; від 23 травня 2023 рок у справах №№ 757/33008/22-ц, 757/24693/22-ц, 757/24957/22-ц; від 24 травня 2023 року у справі № 757/54616/20-ц; від 25 травня 2023 року у справах №№ 757/1551/15-ц, 757/13624/23-ц. Наведене свідчить про порушення Печерським районним судом міста Києва вимог частин першої другої статті 245 ЦПК України. В поданій апеляційній скарзі на Рішення від 29 травня 2023 року було вказано на відповідні порушення, які залишились поза увагою суду апеляційної інстанції. Таке порушення норм процесуального права свідчить про наявність підстав для прийняття апеляційним судом постанови про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення на підставі пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України. Натомість Київським апеляційним судом було проігноровано відповідні доводи апеляційної скарги;
при ухваленні рішення від 29 травня 2023 року Печерським районним судом було грубо порушено вимоги частин першої та другої статті 245 ЦПК України, адже при ухваленні судового рішення судом здійснено розгляд ряду інших справ;
- при прийнятті постанови від 01 листопада 2023 року Київським апеляційним судом було порушено норми пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України, адже не скасовано рішення від 29 травня 2023 року, яке ухвалене з грубим порушенням норм процесуального права. При цьому висновок Верховного Суду щодо дотримання цих норм процесуального права відсутній, що свідчить про наявність підстави для касаційного оскарження рішення від 29 травня 2023 року та постанови від 01 липня 2023 року, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України;
за результатами розгляду цієї касаційної скарги Верховному Суду варто зробити такі висновки щодо застосування до спірних правовідносин норм пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України: звільнення є неправомірним у випадку, якщо роботодавець не повідомив працівника у письмовій формі про досягнення згоди з питань його звільнення за угодою сторін; звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України є неправомірним у випадку недосягнення згоди щодо виплати працівнику грошових сум, передбачених нормами колективного договору та/або внутрішніми актами роботодавця, якщо у пропозиції про звільнення виплата таких грошових коштів зазначається умовою відповідної угоди; якщо працівник відкликав свою заяву про звільнення на підставі угоди сторін до моменту повідомлення його роботодавцем в письмовій формі про досягнення такої угоди з цього питання, то звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України є незаконним та таким, що порушує трудові права працівника;
внутрішні документи АТ "Укрзалізниця" не можуть суперечити Статуту, а ті що йому суперечать - не можуть слугувати підставою для вчинення будь-яких юридично значимих дій. Статут АТ "Укрзалізниця" не містить жодних відомостей про те, що за певних умов допускається відступ від його вимог. Однак судами не надано належної оцінки відповідним доводам Позивача, що свідчить про неправильне застосування до спірних правовідносин пункт 125 Статуту АТ "Укрзалізниця".За результатами розгляду цієї касаційної скарги Верховному Суду варто зробити висновок про те, що підписання наказу про звільнення працівника одним представником АТ "Укрзалізниця" суперечить вимогам пункту 125 Статуту АТ "Укрзалізниця" навіть за умови, коли довіреність представника містить підписи двох осіб.
У березні 2024 року АТ "Укрзалізниця" подало відзив на касаційну скаргу, підписаний представником Сіткевичем Є. П., в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Відзив мотивований тим, що