ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 160/2900/19
адміністративне провадження № К/990/25046/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія-К" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів Сафронової С. В., Чепурнова Д. В., Мельника В. В., у справі № 160/2900/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія-К" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Дніпровська міська рада, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Гільдія-К" (далі - позивач, скаржник) з позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області; далі - відповідач, контролюючий орган), в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2018 року № 0035441404, яким збільшено суму грошового зобов`язання по орендній платі на суму 269 596,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що не погоджується з нарахуванням відповідачем орендної плати за 2017 рік на підставі витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, оскільки такий документ був сформований у червні 2018 року, після закінчення відповідного податкового (звітного) періоду та після того як позивач самостійно обчислив та сплатив суму податку.
Позивач зауважив, що подані ним у 2017 році податкові декларації з орендної плати містили коректні дані, а суми грошового зобов`язання були обчислені з урахуванням чинних на той момент документів, які підтверджували розмір нормативної грошової оцінки. Натомість використані відповідачем документи були виготовлені вже у 2018 році, а тому не можуть бути використані як підстава для донарахування грошового зобов`язання.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 10 лютого 2020 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач здійснив обчислення розміру орендної плати у відповідності до відомостей, наданих органом Держгеокадастру, чинних на час такого обчислення. Водночас відповідач під час перевірки правомірності розрахунку та сплати земельного податку позивачем застосував відомості, надані органом Держгеокадастру у 2018 році за попередні роки.
На думку суду першої інстанції, платник податків не міг передбачити зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2018 році під час розрахунку та сплати земельного податку в 2017 році на підставі належним чином отриманих даних Держгеокадастру.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Уважаючи правомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що коефіцієнт функціонального використання земельних ділянок і цільового їх призначення (2,5) залишався та залишається без змін протягом тривалого часу (як до, так і після 2017 року), а тому позивач, зменшуючи такий коефіцієнт з показника 2,5 на показник 2,0 діяв усупереч нормам законодавства, а також положенням договору оренди землі.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області провело документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія-К" з питань повноти нарахування плати за землю за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
За результатами перевірки складено акт від 23 листопада 2018 року № 67636/04-36-14-04/25535021, за висновками якого встановлено порушення позивачем підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пунктів 286.1, 286.2 статті 286, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Шевченківського району, на загальну суму 289 327,23 грн.
На підставі виявлених під час перевірки порушень контролюючий орган 19 лютого 2018 року прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке є предметом розгляду цієї справи.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гільдія-К", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі.
Скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у подібних правовідносинах у постанові від 01 квітня 2021 року у справі № 160/8847/19.
Відповідач та третя особа Дніпровська міська рада у відзивах на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечили, уважаючи їх безпідставними, а постанову суду апеляційної інстанції - обґрунтованою та законною.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Особливості справляння орендної плати визначено у статті 288 ПК України.
Згідно з пунктом 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Відповідно до пунктів 288.2, 288.3, 288.4, 288.5 статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
У пункті 288.7 статті 288 ПК України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Статтею 285 ПК України визначено базовий податковий (звітний) період для плати за землю, яким є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Отже, визначення платниками суми орендної плати проводиться на підставі даних Державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оцінку земель" від 11 грудня 2003 року № 1378-IV (далі - Закон № 1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема земельного податку.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07 липня 2011 року № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI) передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.