ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 826/11684/16
адміністративне провадження № К/9901/14791/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Компанія "Агро-Люкс" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів Федотова І. В. (суддя-доповідач), Ганечко О. М., Сорочка Є. О., у справі № 826/11684/16 за позовом Приватного підприємства "Компанія "Агро-Люкс" до Головного управління ДПС у м Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство "Компанія "Агро-Люкс" (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві; далі - відповідач, контролюючий орган), в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 квітня 2016 року:
- № 0001521402, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 4884588,00 грн та застосовано штрафні санкції на суму 1221147,00 грн;
- № 0001531402, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 5610042,00 грн та застосовано штрафні санкції на суму 1340260,00 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначив, що при оформленні первинної документації по операціях з продажу абсорбенту (газового конденсату) було допущено технічні помилки у номенклатурі товару, у зв`язку з чим такі операції були некоректно відображені у бухгалтерському та податковому обліку як продаж дизельного палива. Проте помилки у первинних документах, на думку позивача, не свідчать про нереальність господарських операцій за умови фактичного руху активів та не є підставою для позбавлення права на формування податкового кредиту та витрат за результатами таких господарських операцій.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 06 вересня 2018 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив, що надані в ході перевірки документи належним чином підтверджують факт реалізації абсорбенту, а не дизельного палива, що дозволяє дійти висновку про те, що позивач дійсно допустив помилку у визначенні номенклатури товару у первинних документах.
Суд першої інстанції звернув увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою, а тому операція має обліковуватися відповідно до її сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми, а тому допущена позивачем помилка не впливає на правильність визначення податкового кредиту та витрат, що зумовлює висновок суду про відсутність ознак податкових правопорушень.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 травня 2019 року скасував зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Уважаючи правомірними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що із наданих позивачем документів неможливо встановити факт того, що при реалізації абсорбенту (газового конденсату) допущено помилку у визначенні номенклатури товару. Позивач не надав жодних документів на підтвердження обставин стосовно помилки технічного (комп`ютерного) забезпечення операцій з первинними документами у спірному періоді, а також вчинення підприємством дій за наслідками виявлення помилки.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:
Головне управління ДФС у місті Києві провело документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року.
За результатами перевірки складено акт від 28 березня 2016 року № 106/26-15-14-02-03/35964834, в якому вказано на порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 4884588,00 грн, а також пункту 44.1 статті 44, пункту 198.3, абзацу "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 5361040,61 грн.
На підставі виявлених під час перевірки порушень контролюючий орган 13 квітня 2016 року прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які є предметом розгляду цієї справи.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Приватне підприємство "Компанія "Агро-Люкс", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі.
У касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою факт того, що кількісні показники придбаного абсорбенту співпадають з кількістю реалізованого у подальшому дизельного пального, що підтверджує, що фактично об`єктом господарських операцій був саме абсорбент, а зазначена у первинних документах інформація про продаж дизельного палива є помилкою, яка є формальністю та не може впливати на формування податкового кредиту та витрат за умови підтвердження фактичного руху товару.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, уважаючи їх безпідставними, а постанову суду апеляційної інстанції - обґрунтованою та законною.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.