ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2024 року
справа № 278/3134/17
провадження № 51-2578 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017060020003841 від 15 липня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 14 березня 2023 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 02 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_7 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 14 березня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Задоволено частково цивільний позов потерпілої ОСОБА_8, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у сумі 13 100 грн та моральну шкоду в сумі 400 000 грн.
За обставин, детально встановлених у вироку, ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні зазначеного злочину.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_7 10 липня 2017 року у період часу з 11 год 00 хв до 18 год 00 хв знаходився поблизу приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованого в будинку АДРЕСА_2, де розпивав спиртні напої разом із ОСОБА_9 . Під час вживання алкоголю між останніми сталася словесна суперечка, яка переросла у бійку, у ході якої ОСОБА_7 зі шкіряного ременю виготовив петлю та прикладаючи значну фізичну силу, затягнув її на шиї ОСОБА_9, таким чином умисно спричинивши смерть останньому, яка настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї.
Потерпілому ОСОБА_9 були заподіяні наступні тілесні ушкодження: замкнену странгуляційну борозну з крововиливами в тканини шиї та в тверду оболонку спинного мозку в проекції странгуляційної борозни з переломом під`язикової кістки та хрящів гортані, які входять в механізм механічної асфіксії та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.
Вироком Вінницького апеляційного суду від 02 серпня 2023 року вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 14 березня 2023 року стосовно ОСОБА_7 скасовано в частині призначеного покарання, ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 14 березня 2023 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 02 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що:
- стороною обвинувачення не доведена поза розумним сумнівом вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення;
- засудження не має ґрунтуватися ні виключно, ні переважно на анонімних заявах (пункти 54, 55 рішення Європейського суду з прав людини "Ван Мехелен та інші проти Нідерландів");
- показання легендованої особи ОСОБА_10, надані в судовому засіданні, є неправдивими, нелогічними, непослідовими, відмінними від тих, що були надані під час досудового розслідування, при цьому спростовуються іншими дослідженими доказами, однак суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 86 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), прийняв такі показання та обґрунтував ними вирок;
- місцевий суд порушив вимоги ч. 6 ст. 97 КПК України, оскільки фактично показання ОСОБА_10 є показаннями з чужих слів, проте ОСОБА_7 заперечує факт спілкування з будь-якою особою щодо обставин інкримінованого кримінального правопорушення;
- відповідно до показань ОСОБА_10, ОСОБА_7 наніс потерпілому удар палицею, однак згідно з висновками судово-медичної експертизи № 646 від 17 липня 2017 року на тілі потерпілого не виявлено тілесних ушкоджень, які б могли настати від удару палицею;
- сторона обвинувачення не вказала передбачених Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" підстав для застосування заходів безпеки щодо легендування свідка;
- в порушення ч. 2 ст. 9 КПК України орган досудового розслідування та прокурор не перевіряли причетність інших осіб до вчинення вказаного кримінального правопорушення, оскільки при призначенні молекулярно-генетичних експертиз не ставилося питання про наявність на знарядді вчинення злочину чи під нігтями потерпілого слідів ДНК інших осіб, що свідчить про виключно обвинувальний ухил розслідування справи;
- суд першої інстанції дійшов хибних висновків про те, що висновки експертів, на які посилалась сторона захисту, не спростовують, а навпаки підтверджують висунуте ОСОБА_7 обвинувачення та правдивість показань свідка ОСОБА_10, оскільки, як зазначає захисник, неможливо знищити одні сліди ДНК та залишити інші;
- висновки судово молекулярно-генетичних експертиз № 19/10-1/429-СЕ/17 та № 19/10-1/430-СЕ/17 від 08 та 09 листопада 2017 року відповідно, спростовують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Також захисник посилається на те, що суд апеляційної інстанції:
- в порушення ч. 4 ст. 95 КПК України безпосередньо не допитав свідків, а у судових засіданнях не проводив прослуховування їх показань, які містяться на дисках фіксації судових засідань в суді першої інстанції;
- прийняв як доказ показання ОСОБА_10, безпідставно відхиливши доводи сторони захисту щодо недопустимості вказаного доказу;
- дійшов хибних висновків про те, що сторона захисту не піддавала критиці показання ОСОБА_10 та не наводила заперечень щодо підстав застосування заходів безпеки щодо нього, оскільки, як зазначає захисник, захист заперечував щодо допиту вказаної особи, а будь-які постанови щодо необхідності застосування заходів безпеки не надавались.
- безпосередньо дослідивши, невірно відобразив у вироку висновок судово молекулярно-генетичної експертизи № 19/10-1/430-СЕ/17, згідно з яким, на думку захисника, на тілі потерпілого не виявлено генетичних зразків ОСОБА_7 ;
- не мотивував, у зв`язку з чим не прийняв до уваги висновки судових молекулярно-генетичних експертиз як докази невинуватості ОСОБА_7 ;
- не перевірив усі доводи апеляційної скарги сторони захисту, не надав їм належної оцінки, не вмотивував підстави відхилення доказів, які, на думку захисника, виправдовують ОСОБА_7, та за наявності підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, не закрив кримінальне провадження щодо нього.
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити;
- прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Від потерпілої ОСОБА_8 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, при цьому у своїй заяві потерпіла заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника та просила вирок Вінницького апеляційного суду від 02 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПКУкраїни підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 КПК України.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Згідно з ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд.
Однак, на переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури, суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону не дотримався.