ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 758/2825/23
провадження № 51-7342 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023100070000104 від 20 січня 2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України,
за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 28 липня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_7 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, а саме закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану, з огляду на таке.
Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року, строк дії якого у подальшому продовжено до 19 лютого 2023.
20 січня 2023 року приблизно о 16:50 ОСОБА_7, перебуваючи в приміщенні магазину " Аврора", який розташований по вул. Вишгородська, 33 у м. Києві, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, підійшов до полиць з продажу непродовольчих товарів, звідки взяв сумку чоловічу міні і клатч чоловічий шкіряний замінник класичний та заховав їх собі під куртку, в яку був одягнений.
В подальшому, маючи при собі неоплачений товар, направився на вихід з приміщення магазину та, усвідомлюючи, що його дії можуть бути викриті, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, почав тікати, тим самим був помічений працівником охорони магазину, при цьому, незважаючи на прохання та вимоги охоронця зупинитися, вибіг з приміщення магазину на вулицю, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівником охорони даного магазину.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 намагався спричинити ТОВ "Вигідна покупка" майнову шкоду на загальну суму 311,50 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор, посилаючись на положення ст. 419 КПК України, вказує, що суд апеляційної інстанції, залишаючи вирок місцевого суду без змін, фактично не надав належної оцінки конкретним доводам апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо безпідставного застосування до ОСОБА_7 положень статей 69, 75 КК України, зокрема, і в частині того, що суд першої інстанції під час застосування до обвинуваченого зазначених положень кримінального закону послався на одні й ті самі пом`якшуючі покарання обставини, що, з огляду на практику Верховного Суду, є неприпустимим.
Крім того, у своїй касаційній скарзі прокурор також стверджує, що суд апеляційної інстанції:
- лише обмежився перерахуванням обставин, на які посилався у вироку місцевий суд, та загальними фразами про обґрунтованість застосування до обвинуваченого положень, передбачених статтями 69, 75 КК України;
- посилаючись на наявність передбачених ст. 66 КК України обставин, не зазначив, чи обґрунтовано їх було визнано такими, що пом`якшують покарання, та яким чином вони істотно знижують тяжкість вчиненого злочину.
З огляду на вказане, прокурор вважає, що під час судового провадження не було встановлено достатніх підстав для можливості застосування до ОСОБА_7 положень, передбачених статтями 69, 75 КК України.
Від учасників провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 та просила її задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України у касаційній скарзі прокурора не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про безпідставне застосування до ОСОБА_7 положень ст. 69 КК України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Зі змісту ст. 50 КК України вбачається, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1 цієї статті). При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 2 цієї статті).
Положеннями ст. 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 цієї статті). При цьому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (ч. 2 цієї статті).
Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який неодружений, працевлаштований, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, не судимий, відсутність скарг за місцем проживання щодо нього та відсутність претензій від потерпілого (майно потерпілому повернуто).
Разом з тим місцевий суд прийняв до уваги і вартість майна, яке ОСОБА_7 намагався викрасти, яка складала 311,50 грн, та позицію потерпілого - заступника адміністратора магазину "Аврора" ОСОБА_9, який у своїй письмовій заяві від 03 березня 2023 року зазначав, що претензій до ОСОБА_7 не має, шкода магазину повністю відшкодована та просив обвинуваченого суворо не карати і не позбавляти волі.