ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 144/172/24
провадження № 51-1481 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника Національного Банку України ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника Національного Банку України ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 01 березня 2024 року про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника Національного Банку України на ухвалу слідчого судді Теплицького районного суду Вінницької області від 23 січня 2024 року про арешт майна.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Теплицького районного суду Вінницької області від 23 січня 2024 року було задоволено клопотання представника ПрАТ "Тростянецький м`ясокомбінат" в особі директора ОСОБА_7 та накладено арешт на все майно, яке належне підприємству, а також зупинено торги щодо реалізації на електронних торгах ДП "Сетам" зазначеного майна.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник Національного Банку України (далі - НБУ) ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 березня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника НБУ, з огляду на постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 569/17036/18, закрито на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі представник НБУ ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог представник ОСОБА_6 вказує, що НБУ є іпотекодержателем усього майна, яке належить ПрАТ "Тростянецький м`ясокомбінат" (на яке накладено арешт слідчим суддею) та має легітимне очікування на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 10 травня 2022 року у справі № 902/83/19 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому з огляду на практику Верховного Суду та положення, передбачені ст. 24, ч. 7 ст. 173, п. 9 ч. 1 ст. 309, п. 10 ст. 393 КПК України, НБУ є "іншою особою", прав та інтересів якої стосується ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно та має право на апеляційне оскарження такого рішення.
Крім того, представник ОСОБА_6 за обставин, детально викладених у його касаційній скарзі, фактично вказує про безпідставність ухвали слідчого судді, посилаючись на те, що обтяження у виді арешту на предмет іпотеки створює перешкоди НБУ у реалізації права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно із вищенаведеним рішенням господарського суду.
Від учасників провадження заперечень на касаційну скаргу представника НБУ ОСОБА_6 не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні представник НБУ ОСОБА_6 та прокурор ОСОБА_5 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга представника НБУ підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Положеннями ч. 2 ст. 424 КПК України передбачено, що ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 424 КПК України ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Таким чином, з огляду на вищенаведені положення кримінального процесуального закону, предметом касаційного перегляду в цьому провадженні може бути лише ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, а тому колегія суддів позбавлена можливості перевіряти доводи касаційної скарги представника ОСОБА_6 щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді про арешт майна, яке є предметом іпотеки.
Частиною 1 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися положеннями ст. 412 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
У своїй касаційній скарзі представник НБУ ОСОБА_8, оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, стверджує, що суд, приймаючи рішення про закриття апеляційного провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, істотно обмежив право НБУ на доступ до правосуддя, оскільки ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно ПрАТ "Тростянецький м`ясокомбінат" стосується прав та інтересів апелянта.
Перевіривши матеріали провадження та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як убачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Теплицького районного суду Вінницької області від 23 січня 2024 року було задоволено клопотання представника ПрАТ "Тростянецький м`ясокомбінат" в особі директора ОСОБА_7 та накладено арешт на все майно, яке належне підприємству, а також зупинено торги щодо реалізації на електронних торгах ДП "Сетам" зазначеного майна.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник Національного Банку України (далі - НБУ) ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 березня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника НБУ закрито у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати.
Своє рішення суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що:
- з огляду на положення ч. 1 ст. 64-2, ч. 1 ст. 172, ч. 7 ст. 173, п. 9 ч. 1 ст. 309, п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України суб`єктом права на оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна, з-поміж інших, може бути третя особа, щодо майна якої вирішувалось питання про арешт;