ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 708/1253/15-к
провадження № 51-3802км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалю Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 червня 2022 року залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_6 про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 23 жовтня 2009 року за нововиявленими обставинами.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 02 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишив без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись з ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду з касаційною скаргою у якій порушує питання про перегляд зазначеного рішення, просить його скасувати та призначити новий розгляд у апеляційному суді.
Засуджений зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомляв його про дату проведення судового засідання, не направляв йому ухвалу про відкриття апеляційного провадження, з огляду на що порушено його право на захист, що також негативно вплинуло на підготовку апеляційної скарги та доповнень до неї. ОСОБА_6 зазначає, що він був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами провадження, що перешкодило йому подати доповнення до апеляційної скарги.
Засуджений вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи, викладені у його апеляційній скарзі та, відмовляючи у задоволенні його апеляційної скарги, обґрунтованих відповідей у своєму рішенні не навів.
Так, засуджений стверджує, що апеляційний суд не звернув належної уваги на його доводи щодо незаконного складу суду першої інстанції, про що він вказував у ході розгляду його заяви в місцевому суді, де заявляв відвід головуючого судді.
Заперечує належність оцінки його доводів щодо необґрунтованості ухвал суду першої інстанції від 24 грудня 2021 року та 27 червня 2022 року про видалення його з зали судового засідання та ухвали суду першої інстанції від 24 грудня 2021 року щодо відсутності підстав для відводу головуючого судді ОСОБА_8 .
Вважає, що його заява повинна була розглядатися судом присяжних, на що не звернули належної уваги ні під час розподілу справи, ні під час судового розгляду.
Також стверджує, що в ході розгляду провадження в місцевому суді брав участь прокурор, який не мав права приймати участь у розгляді його заяви, однак, а ні суд першої, а ні апеляційної інстанції, належної уваги на його доводи не звернули.
Не погоджується з висновками судів обох інстанції щодо висновків експертиз, які, на думку ОСОБА_6 свідчать про наявність нововиявлених обставин у провадженні.
Стверджує, що місцевий суд не вручив йому пам`ятку про права та обов`язки у провадженні, і про це він навів доводи в апеляційній скарзі, однак суд апеляційної інстанції не дав їм належної оцінки в аспекті порушення прав засудженого.
Крім того, вказує, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи про здійснення місцевим судом провадження за відсутності потерпілої, належним чином не повідомленої про дату час і місце судового засідання.
У доповненнях до касаційної скарги ОСОБА_6 вказує, що судовий розгляд у апеляційному суді проводився у режимі відеоконференції, в той час коли він заявляв клопотання про проведення судового засідання за його особистої участі. Стверджує, що йому не було повідомлено про мотиви ухваленого рішення щодо проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник підтримали подану касаційну скаргу та доповнення до неї, просили задовольнити вимоги сторони захисту.
Захисник, крім того, просила Суд в порядку ч. 2 ст. 433 КПК ухвалити рішення про скасування як оскарженої ухвали, так і ухвалимісцевого суду, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думки засудженого та захисника, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
За вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими є: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
На переконання касаційного суду, висновок суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості рішення місцевого суду є правильним, а наведені засудженим обставини, як і суди попередніх інстанцій, колегія суддів касаційного суду не вважає нововиявленими.
Місцевий суд за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами перевірив доводи ОСОБА_6 про наявність штучно створених доказів, про порушення норм матеріального та процесуального законодавства під час досудового розслідування та судового розгляду справи, про фальсифікацію експертиз та інших матеріалів кримінальної справи, та вмотивовано відхилив їх як необґрунтовані.
Суд першої інстанції зазначив, що за експертним дослідженням спеціалістів Національного медичного університету ім. О. Богомольця від 07 червня 2017 йдеться про не виявлення 3 локусів ДНК утканинах ребра та наявність кумулятивного показника випадкового збігу виявлених ознак, який становить 1,7х10-5. Вірогідність ідентифікації кісткових решток за результатами ДНК експертизи № 404 від 22 травня 2009 року вказує, що дане поєднання досліджених генетичних ознак зустрічається у 17 осіб на кожний 1000000 населення, а тому неможливо стверджувати, що рештки кісток, які були виявлені 11 лютого 2008 року у помешканні засудженого ОСОБА_6 належать саме ОСОБА_9, батьком якої він є. Отже, основним недоліком експертного висновку від 22 травня 2009 року є необхідність врахування того, що кумулятивний показник випадкового збігу виявлених ознак свідчить про можливу похибку при формулюванні експертного висновку з питання встановлення особи, якій належали рештки губчастої речовини тканини ребра, та визначення коефіцієнту вірогідності правильності встановлення такої особи. Така похибка складає 0,0017% і з огляду на не виявлення 3 локусів ДНК (із можливих 16) дозволяє дійти висновків про неможливість однозначного ствердження про належність матеріалу, наданого на експертизу (губчаста речовина тканини ребра), конкретній особі - ОСОБА_9 .
Водночас, суд першої інстанції звернув увагу, що вади експертного висновку від 22 травня 2009 року, які відображені у висновку спеціалістів від 07 червня 2017 року, не спростовують належності та допустимості такого доказу в цілому, а лише вказують на ознаки, які мають бути взяті до уваги при оцінці достовірності такого висновку з точки зору достатності та взаємозв`язку з іншими доказами по справі для прийняття відповідного процесуального рішення. Системний аналіз змісту таких недоліків свідчить про наявність коефіцієнту похибки, який має бути взятий до уваги при оцінці складеного експертом висновку від 22 травня 2009 року. Проте ступінь значення такої похибки не спростовує загального висновку щодо вірогідності доведеного батьківства ("батьківство практично доведене").
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, та вказав, що висновки експертного дослідження спеціалістів Національного медичного університету ім. О. Богомольця від 07 червня 2017 року, не підтверджують штучне створення або підроблення доказів. Не зазначення у висновку, згідно з сучасними даними, скільки чоловіків могло бути батьком конкретної дитини на відповідну популяцію, недотримання методичних рекомендацій при проведенні вказаної експертизи не є штучним створенням або підробленням цієї експертизи. Окрім того, вказані засудженим обставини, які він уважає нововиявленими, самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами не доводять неправильність вироку, що належить переглянути. Версія засудженого, що його донька ОСОБА_9, за вбивство якої його було засуджено, жива, не підтверджується жодними доказами, тому є надуманою, при тому що за висновками судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, якою встановлено, що ребро, яке вилучено з груби будинку може належати ОСОБА_9, біологічним батьком якої є ОСОБА_6 ; вірогідність підтвердження біологічного батьківства складає 99,9 %.
Колегія суддів не вбачає підстав до спростування висновків судів попередніх інстанцій за оцінкою доводів касаційної скарги, поданої засудженим, та мотивів, наведених ним на обґрунтування процесуальної позиції сторони захисту, які не містять підґрунть уважати, що обставини, на які ОСОБА_6 посилається у відповідній заяві, є нововиявленими в розумінні положень п. 1 ч. 2 ст. 459 КПК.
Під час дослідження матеріалів кримінального провадження встановлено, що в ході перевірки обставин, на які у своїй заяві вказував засуджений, місцевий суд, дотримуючись вимог статей 459, 466, 467 КПК, ретельно перевірив доводи заяви, співставивши їх з матеріалами кримінальної справи, не визнав їх нововиявленими в розумінні ст. 459 КПК та з наведенням докладних мотивів дійшов висновку, що зазначені в заяві обставини не можуть бути підставою для перегляду судового рішення.
Здійснюючи в порядку апеляційної процедури перевірку доводів апеляційної скарги засудженого на ухвалу місцевого суду, апеляційний суд, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону, надав їм відповідну оцінку та вмотивував прийняте рішення.
Нововиявленими обставинами є докази та інші обставини, що не були відомі на час ухвалення судового рішення, а їх урахування під час перегляду судового рішення може призвести до його зміни.
Суди небезпідставно виходили з того, що нововиявленими обставинами в розумінні КПК є юридичні факти, викладені в заяві учасників процесу, які знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмету доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності. При цьому, нововиявленими визнаються такі обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення кримінальної справи, не були та не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.
Стверджуючи про обставини, зазначені в п. 1 ч. 2 ст. 459 КПК, як то штучне створення, підроблення доказів необхідно надати суду відповідні процесуальні рішення, якими такі факти встановлено (вирок суду, що набрав законної сили, постанова про закриття кримінального провадження).
У разі, коли йдеться про обставини, передбачені п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК, необхідно навести відомості про факти, які не були відомі суду. Нововиявлені обставини неможливо виявити в матеріалах кримінального провадження, оскільки вони не відображені в них внаслідок того, що були невідомими суду під час судового розгляду. Такі обставини виявляють уже після набрання судовим рішенням законної сили і тому вони потребують самостійного дослідження. Обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність ухваленого судом рішення по суті.
Тлумачення термінів "нововиявлені обставини", "обставини", що вживаються у ст. 459 КПК, має здійснюватися в системному зв`язку і з іншими положеннями КПК, у першу чергу з положеннями ст. 91 цього Кодексу, яка визначає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
Висновок експертного дослідження спеціалістів Національного медичного університету ім. О. Богомольця від 07 червня 2017 рокуне може вважатися нововиявленою обставиною, оскільки ґрунтується на тих фактичних обставинах, які були відомі сторонам кримінального провадження при судовому розгляді справи, а також були предметом судового дослідження.
Колегія судів враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року в справі № 315/793/16-к (провадження
№ 51-3062км19), неправильність висновку судового експерта як одна з нововиявлених обставин (п. 1 ч. 2 ст. 459 КПК) повинна бути встановлена шляхом: 1) ухвалення та набрання законної сили вироком суду першої інстанції, в якому констатовано умисне перекручення суті проведених експертом дослідів, якщо висновки, яких він дійшов, явно суперечать фактам, встановленим ним же при експертному дослідженні, умисне заперечення встановлених фактів, умисну неправильну оцінку цих фактів, умисне приховування відомостей про факти; 2) постановлення та набрання законної сили ухвалою суду про закриття кримінального провадження і звільнення від кримінальної відповідальності, ухвалою суду про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, за неможливості ухвалення обвинувального вироку; 3) винесення постанови дізнавачем, детективом НАБУ, слідчим, прокурором про закриття кримінального провадження, за неможливості ухвалення обвинувального вироку. Отже, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, разом із відповідною заявою суду необхідно надати належне підтвердження того, що висновки експерта, які покладені в основу вироку, є завідомо неправдиві або неправильні внаслідок допущеної помилки, тобто надати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би були встановлені такі факти. Натомість матеріали справи відповідного підтвердження не містять.
Верховний Суд звертає увагу, що провадження за нововиявленими або виключними обставинами здійснюється з метою виправлення специфічних за своєю природою судових помилок. При цьому, критерії оцінки нового висновку експерта як можливої підстави відкриття провадження за нововиявленими обставинами Верховний Суд визначив у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 1-4/10 (провадження
№ 51-6107км21):
"13. Відповідно до положень статті 459, пунктів 4, 5 статті 462, статті 91 КПК перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, що набрали законної сили, є екстраординарною процедурою. Ця процедура призначена для виняткових випадків, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які:
1) існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі і не могли бути відомі суду та особі, яка вимагає такого перегляду;
2) перебувають в органічному зв`язку з предметом доказування в кримінальному провадженні, тобто можуть мати значення для оцінки обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;
3) мають істотне значення, тобто самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами можуть свідчити про неправильність вироку чи ухвали, про перегляд якої йдеться.
14. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, про які сторона знала або мала знати на момент постановлення рішення, мала можливість представити під час судового розгляду, але цього не зробила.
15. Перегляд за нововиявленими обставинами не може використовуватися як прихована апеляція на судове рішення, яке набрало законної сили, тобто для повторного розгляду справи і отримання нової оцінки її обставин,[1] тому лише можливість існування двох точок зору на обставини справи не може бути підставою для перегляду в екстраординарному порядку.[2]
16. У цій справі захисник вважає нововиявленою обставиною висновок судово-медичної експертизи № 59/к від 27 червня 2018 року, отриманий стороною захисту після набрання вироку законної сили. Відповідно до цього висновку травми, спричинені потерпілій, не могли бути завдані автомобілем, яким керував засуджений.
17. Суд зазначає, що нововиявленими можуть бути саме обставини, а не їх інтерпретація. Розбіжності у оцінці фактів справи і можливість альтернативної думки щодо значення цих фактів не є достатньою підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами. Суд не виключає, що внаслідок розвитку експертних знань застосування нових або удосконалених методів досліджень може призвести до виявлення після засудження особи обставин, які не могли були виявлені під час судового розгляду.
18. Однак у цій справі в експертному висновку, на який посилається сторона захисту, не були використані будь-які методи дослідження, які не були доступні експертам, що склали висновок від 28 березня 2008 року. Як встановив суд першої інстанції, експертний висновок 2018 року ґрунтується на тих самих фактах, які були відомі суду і сторонам під час розгляду справи. Тому не можна сказати, що експертиза 2018 року завдяки новим або вдосконаленим методам дослідження виявила обставини, які було неможливо виявити під час розгляду справи у звичайному порядку.
19. Оскільки для проведення експертизи використовувалися лише дані і методи, відомі під час розгляду справи, сторона захисту мала можливість своєчасно залучити експерта і представити альтернативну експертну думку. Тому спірний висновок експерта не є нововиявленою обставиною також за тим критерієм, що сторона захисту не скористалась можливостю представити альтернативну експертну інтерпретацію фактів під час розгляду справи судами трьох інстанцій".
Правомірною метою визначення в КПК інституту перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень, що набрали законної сили, є забезпечення в ділянці кримінального права справедливого балансу між остаточністю судового рішення (res judicata) як складником принципу юридичної визначеності та справедливістю, що її має бути досягнуто внаслідок здійснення судочинства.
Колегія суддів звертає увагу, що предметом вивчення спеціалістів Національного медичного університету ім. О. Богомольця був сам лише висновок експерта № 404 Одеського обласного бюро СМЕ від 22 травня 2009 року, отже документ із назвою "висновок експертного дослідження спеціалістів в галузі судово-медичної експертизи" від 07 червня 2017 року, по суті, є рецензієювисновку експерта від 22 травня 2009 року (отриманого в межахкримінального провадження), тобто оцінкою висновку експерта іншимиспеціалістами в галузі судово-медичної експертизи, як про те ними зазначено.
Рецензування висновків експерта не є процесуально дією і складений за його результатами документ не має доказового значення. В розумінні кримінального процесуального закону рецензія не є тим засобом, який спростовує висновок експертизи, оскільки інститут рецензування висновків судових експертів є формою внутрішньовідомчого контролю за якістю експертної роботи.
При цьому, експертиза № 404 Одеського обласного бюро СМЕ проведена напідставі матеріалів, дояких спеціалісти в галузі судово-медичної експертизи Національного медичного університету ім. О. Богомольця немали доступу. Їх висновок, який є рецензією на висновок судового експерта, в аспекті приписів ч. 2 ст. 84 КПК не є процесуальним джерелом доказів. Особи, які його склали, не несуть жодної відповідальності за свої міркування щодо оцінки висновку експерта, його правильності й обґрунтованості, за хибність таких тверджень. Вони висловили особисту суб`єктивну думку у спосіб і формі, на підставі якої суд не має права встановлювати наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
До того ж висновок спеціалістів Національного медичного університету ім. О. Богомольця від 07 червня 2017 року не спростовує достовірність висновків експерта № 404 Одеського обласного бюро СМЕвід 22 травня 2009 року про те, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_6 складає 99,9%, що відповідає формулюванню "батьківство практично доведене".
Беручи до уваги все наведене вище, обґрунтованими є висновки суду в оскарженому судовому рішенні про правильність оцінки місцевим судом доводів заяви про перегляд судових рішень за нововиявленим обставинами, які спиралися на висновок експертного дослідження спеціалістів в галузі судово-медичної експертизи від 07 червня 2017 року, який не підтверджує наявності нововиявлених обставин у цьому кримінальному провадженні.
Безпідставними є доводи ОСОБА_6 про залишення поза увагою його посилань на штучне створення біологічного матеріалу для проведення експертизи від 22 травня 2005 року. Ці доводи за своєю суттю є твердженням про підроблення та фальсифікацію доказів, і належним підтвердженням факту наявності вказаних обставин у якості нововиявлених є процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено відповідні факти.
Відповідних рішень у ході здійснення кримінального провадження за заявою ОСОБА_6 про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 23 жовтня 2009 року за нововиявленими обставинами суду надано не було, а тому відсутні підстави стверджувати про залишення поза увагою нововиявлених обставин, які доводять неправильність вироку.