Постанова
Іменем України
07 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 752/17605/22
провадження № 61-3974св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київська міська рада,
особа, яка не брала участі в розгляді справи, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року у складі колегії суддів:Олійника В. І., Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 37,7 кв. м, житловою площею 17,3 кв. м.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина, яку позивач як спадкоємець за заповітом прийняв у встановлений законом строк. Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом немає, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру у зв`язку з відсутністю оригіналу документа, що посвідчує право власності на спірну квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Голосіївський районний суд м. Києва рішенням від 27 листопада 2023 року позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю позивачем заявлених вимог. Позивач як спадкоємець ОСОБА_3 за заповітом у встановлений законом строк прийняв спадщину, однак не має можливості оформити в установленому законом порядку спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлювального документа на спірну квартиру.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі у справі, звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд ухвалою від 12 березня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року закрив.
Ухвала апеляційного суду мотивованатим, що суд першої інстанції не ухвалював судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 як особи, яка не була залучена до участі у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_2 зазначає про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Київська міська рада є неналежним відповідачем у цій справі. Власником спірної квартири станом на момент подання касаційної скарги безперервно з 2011 року є ОСОБА_2 . Окрім того, право користування спірною квартирою мають донька заявника та малолітня онука. Спірна квартира - єдине житло заявника, її доньки та онуки. Також заявник після придбання спірної квартири у 2011 році вже двічі здійснила ремонт житла.
Таким чином, рішення суду першої інстанції, ухвалене у цій справі, порушує право заявника володіти, користуватися та розпоряджатися нерухомим майном, а також права на користування цим майном доньки заявника та малолітньої онуки. Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження, порушив право заявника на доступ до правосуддя. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують, що спадкодавцю ОСОБА_3 за життя належала спірна квартира і вона повинна входити до спадкової маси.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
24 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з копією свідоцтва про право власності квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .
У справі № 2-639/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леонтьєв Г. О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Отрок Н. В., про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу та виселення, суди встановили, що 25 січня 2011 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Отрок Н. В. посвідчив довіреність, якою ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 бути його представником у будь-яких державних та інших підприємствах, організаціях, установах з усіх питань, пов`язаних з управлінням, розпорядженням та експлуатацією (за ціною та на умовах за її власним розсудом) належною йому квартирою АДРЕСА_1 та зняттям його з реєстраційного обліку з адреси цієї квартири. 11 лютого 2011 року ОСОБА_4, яка діяла на підставі зазначеної довіреності, від імені та в інтересах ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г. О.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2015 року у справі № 2-639/12 апеляційну скаргу ОСОБА_5 як представника ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2012 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсними довіреність, посвідчену 25 січня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Отрок Н. В., якою ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 бути його представником у будь-яких державних та інших підприємствах, організаціях, установах з усіх питань, пов`язаних з управлінням, розпорядженням та експлуатацією (за цінною та на умовах за її власним розсудом) належної йому квартири АДРЕСА_1 та зняттям його з реєстраційного обліку з адреси вказаної квартири;
договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 11 лютого 2011 року між ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності від 25 січня 2011 року від імені та в інтересах ОСОБА_3, та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г. О. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Апеляційний суд м. Києва у справі № 2-639/12 встановив, що ОСОБА_3 25 січня 2011 року не підписував зазначеної довіреності, а тому немає підстав уважати, що він мав волевиявлення на відчуження спірної квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина.
Згідно із заповітом, складеним 17 серпня 2011 року, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, за яким все своє майно рухоме та нерухоме, де б воно не було і з чого б воно не складалось заповів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся позивач ОСОБА_1 .
Згідно з витягом із Спадкового реєстру Дванадцята київська державна нотаріальна контора завела спадкову справу, номер у реєстрі 57445906, спадкодавець ОСОБА_3, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доказів того, що з відповідними заявами звертались інші особи щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, матеріали справи не містять.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання її добросовісним набувачем та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 (справа № 752/12872/15-ц).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.