Постанова
Іменем України
07 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 759/153/20
провадження № 61-18454св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Виробничий підрозділ Київської дистанції електропостачання Регіональної філії "Південно-Західна залізниця",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виробничого підрозділу Київської дистанції електропостачання регіональної філії "Південно-Західна залізниця", третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, компенсацію середньомісячної заробітної плати за час вимушених прогулів, зарахування безперервного трудового стажу та вислуги років з моменту звільнення до дня поновлення на роботі
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2021 року у складі судді Петренко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у складі колегії суддів:Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила поновити її на роботі на посаді розподілювача робіт; зарахувати безперервний трудовий стаж та вислугу років за час вимушеного прогулу з 20 червня 2019 року до дня поновлення на роботі у Виробничому підрозділі Київської дистанції електропостачання Регіональної філії "Південно-Західна залізниця"; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 червня 2019 року до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становить 138 260,00 грн.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що наказом відповідача від 24 липня 2018 року № 118/ос її переведено за погодженням сторін на заміщення посади тимчасово відсутнього працівника (на період відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною після трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 до дня фактичного виходу на роботу).
20 червня 2019 року її було повідомлено про те, що ОСОБА_3 має намір достроково приступити до роботи та запропоновано посаду прибиральниці, від якої вона відмовилася внаслідок травми, отриманої нею на роботі 24 грудня 2018 року.
Зазначала, що як особа з інвалідністю ІІІ групи вона десять років сумлінно працювала на посаді розпорядника робіт виробничого підрозділу Київської дистанції електропостачання Регіональної філії "Південно-Західна залізниця", з 20 вересня 2019 року і до подання позову не працює з вини відповідача, який не видав їй трудової книжки із записом про звільнення.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 10 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване дотриманням відповідачем норм трудового законодавства при звільненні позивача із займаної посади за закінченням строку дії трудового договору.Оскільки стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зарахування стажу є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі, ці позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Київський апеляційний суд постановою від 15 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивованатим, що, встановивши дотримання відповідачем норм КЗпП України при звільненні позивача із займаної посади, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правих підстав для задоволення позову.
Верховний Суд постановою від 23 грудня 2022 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що заявник не була належним чином повідомлена про розгляд справи в апеляційному порядку, що є обов`язковою підставою для скасування рішення апеляційного суду.
Київський апеляційний суд постановою від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 201/11430/19, від 12 вересня 2018 року у справі № 205/6983/16-ц.
На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Суди не взяли до уваги те, що в наказі про переведення її на іншу роботу зазначено: "Перевести на роботу з 24.07.2018 тимчасово", тобто в наказі зафіксований характер переведення - тимчасовий, що означає необхідність переведення працівника, який тимчасово обіймав декретну посаду після виходу основного працівника з такої відпустки, на свою посаду, яку вона займала до цього переведення. Працівникові писати заяву про зворотне переведення не потрібно - достатньо наказу, який роботодавець має видати у день, що передує фактичному виходу на роботу працівника, який перебував у відпустці для догляду за дитиною. Водночас її замість переведення на попереднє місце роботи незаконно звільнено.
Крім цього, її було звільнено в період тимчасової непрацездатності, що є незаконним і таким, що порушує її конституційні права.
У результаті отриманої на підприємстві травми вона вимушена була ходити в корсеті та постійно лікуватися, з особи з інвалідністю ІІІ групи вона стала особою з інвалідністю ІІ групи, а відповідач замість надання їй допомоги звільнив її.
У травні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив виробничий підрозділ Київської дистанції електропостачання Регіональної філії "Південно-Західна Залізниця" на касаційну скаргу, мотивований дотриманням норм трудового законодавства при звільненні позивача із займаної посади.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
11 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом відповідача (розпорядженням) від 14 вересня 2009 року № 154/ОС ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду розподілювача робіт 4 розряду Виробничого підрозділу Київської дистанції електропостачання Регіональної філії "Південно-Західна залізниця".
Наказом від 24 липня 2018 року № 118/ос ОСОБА_1 переведено за погодженням сторін на заміщення тимчасово відсутнього працівника (на період відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною після трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 ) до дня фактичного виходу на роботу.
20 червня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено, що ОСОБА_3, на місці якої вона працювала на умовах строкового трудового договору, має намір приступити до роботи після виходу з відпустки по догляду за дитиною після трирічного віку з 21 червня 2019 року.
Наказом (розпорядженням) від 20 червня 2019 року № 81/ос ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Згідно з наказом відповідача від 21 червня 2019 року № 82/ос ОСОБА_3 21 червня 2019 року приступила до роботи після відпустки по догляду за дитиною.