Постанова
Іменем України
07 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 348/1074/23
провадження № 61-6649св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Орган опіки та піклування Надвірнянської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Надвірнянської міської ради, про позбавлення батьківських прав
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 січня 2024 року у складі судді Максименко О. Ю. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Луганської В. М., Мальцевої Є. Є.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 відповідно до рішення Надвірнянського районного суду від 02 жовтня 2014 року, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000,00 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття; позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона перебувала з відповідачем у шлюбі, який розірвано рішенням Надвірнянського районного суду від 13 січня 2015 року, в якому в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . На підставі рішення Надвірнянського районного суду від 02 жовтня 2014 року з відповідача стягуються аліменти на утримання дитини в розмірі 600,00 грн щомісяця до досягнення повноліття.
Вказувала, що після розірвання шлюбу відповідач, дізнавшись про діагноз сина: Легкий когнітивний розлад з елементами аутизму та соціальною дезадаптацією, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання, утримання та лікування дитини. Протягом усього часу відповідач життям сина не цікавився, не телефонує та не виявляє бажання спілкуватися з ним, ставиться до сина як до сторонньої особи, тільки частково фінансово допомагає утримувати дитину.
У січні 2024 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про відмову від позовної вимоги про збільшення розміру аліментів та просила продовжити розгляд справи тільки в частині позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав щодо неповнолітнього сина.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області ухвалою від 18 січня 2024 року прийняв відмову ОСОБА_1 від позовної вимоги про збільшення розміру аліментів.
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 18 січня 2024 року в задоволенні позову відмовив. Поклав на орган опіки та піклування Надвірнянської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позбавлення відповідача батьківських прав не відповідає якнайкращим інтересам дитини.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 04 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду від 18 січня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. Суд першої інстанції з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідача брати участь у вихованні сина та спілкуванні з ним та з огляду на відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, дійшов правильного висновку про відмову в позові. Той факт, що на час розгляду справи дитина проживає окремо від батька, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь в її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 січня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19, від 25 грудня 2023 року у справі № 168/297/23, від 28 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідач не цікавиться дитиною, не бере участі в її вихованні. ОСОБА_2 сам визнав, що, крім фінансової допомоги (яка становить 10 % потреб дитини), він ніяких обов`язків батька не виконує і не хоче виконувати, однак позов повністю не визнав і не бажає, щоб його позбавили батьківських прав. Ні суд, ні служба у справах дітей жодного разу не запитали відповідача, чому він не хоче бачити свою дитину, спілкуватись із сином, дати належне матеріальне забезпечення протягом майже 10 років, а з 2019 року не бачив дитини жодного разу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
14 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 і ОСОБА_1, які перебували в шлюбі, що розірваний рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2015 року.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2014 року зі ОСОБА_2 стягнено аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі по 600,00 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття.
Малолітній ОСОБА_3 є дитиною-інвалідом із діагнозом: Легкий когнітивний розлад з елементами аутизму. Обстеженням та призначеним лікуванням займається мама дитини ОСОБА_1 . Дитина відвідує корекційно-реабілітаційні заняття з жовтня 2019 року, які проводяться на базі громадської організації "Світанок ІФ" та оплачуються мамою, навчається в Івано-Франківській спеціальній школі Івано-Франківської обласної ради з вересня 2019 року, заяву про зарахування учня до школи подавала мама дитини, і вона проходила медичний огляд із сином ОСОБА_3 . Мама дитини приділяє багато уваги сину, спілкується з педагогами, підтримує зв`язок з вчителями-предметниками, вчителями-логопедами, практичним психологом та цікавиться шкільним життям, навчанням дитини, піклується про фізичний і моральний розвиток сина. Батько ОСОБА_2 за весь період навчання в закладі освіти сина в школу не приводив, контакту з вчителем початкових класів, класним керівником, вихователем ОСОБА_3, вчителями-предметниками не підтримував.
ОСОБА_2 сплачує аліменти в більшому розмірі, ніж призначено за рішенням суду. З виписки про рух коштів видно, що за період із січня 2022 року до квітня 2023 року він сплатив позивачці 41 470,00 грн, аліменти відповідач сплачує не щомісяця.
Батьки ОСОБА_3 були присутні на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Надвірнянської міської ради 14 червня 2023 року, за результатами якого комісія вирішила вважати за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_3, і ОСОБА_2 надано термін один місяць для налагодження контакту з дитиною для участі у її вихованні.
Висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав рішенням виконавчого комітету затверджено не було.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;