ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 757/38290/18-ц
провадження № 61-11997св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва від
12 березня 2020 року у складі судді Григоренко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у складі колегії суддів:
Невідомої Т. О., Нежури В. А., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів, стягнення коштів, вкладів, процентів та штрафних санкцій.
Позов мотивований тим, що 13 грудня 2013 року між ОСОБА_1 і АТ КБ "ПриватБанк" було укладено депозитний договір зі строком на 366 днів до
13 грудня 2014 року включно, з нарахуванням 10 % річних. Сума вкладу позивача становила 20 000,00 дол. США. На виконання умов договору АТ КБ "ПриватБанк" відкрило позивачу рахунок, на який були внесені кошти.
14 листопада 2013 року між ОСОБА_1 і АТ КБ "ПриватБанк" було укладено депозитний договір зі строком до 14 травня 2014 року включно,
з нарахуванням 17 % річних. Сума вкладу позивача становила 7 000,00 грн. На виконання умов договору АТ КБ "Приватбанк" відкрило позивачу рахунок, на який були внесені кошти.
Навесні 2014 року, у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим та м. Сімферополя, рахунки позивача було безпідставно заблоковано та нарахування відсотків було припинено. З метою отримання належних позивачу коштів та нарахованих відсотків він неодноразово звертався до банку із вимогами поновити йому доступ до рахунків, але вимог позивача банк не виконав. Також позивач письмово звертався до відповідача із заявами про розірвання депозитних договорів та видачу вкладів і відсотків, однак зазначених вимог відповідач також не виконав.
За викладених обставин, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив стягнути: за договором від 13 грудня 2013 року
№ SAMDNWFD0070035113100 суму вкладу в розмірі 20 000,00 дол. США; нараховані, але не виплачені відсотки, у розмірі 497,11 дол. США; ненараховані відсотки за період з 14 березня 2014 року до 01 серпня
2018 року в розмірі 8 778,08 дол. США; ненараховані відсотки за період
з 02 серпня 2018 року до 23 липня 2019 року в розмірі 1,95 дол. США; пеню на підставі частини п?ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів"
у розмірі 3 % за кожен день прострочення за період з 02 серпня 2018 року до 23 липня 2019 року в розмірі 213 600,00 дол. США; 3 % річних за період
з 02 серпня 2018 року до 23 липня 2019 року в розмірі 585,21 дол. США;
а всього - 243 462,35 дол. США; за договором від 14 листопада 2013 року
№ SAMDNWFD0070015451000 суму вкладу в розмірі 7 000,00 грн; нараховані, але невиплачені відсотки, в розмірі 3 130,41 грн; ненараховані відсотки за період з 14 березня 2014 року до 01 серпня 2018 року в розмірі 5 222,96 грн; ненараховані відсотки за період з 02 серпня 2018 року до 23 липня 2019 року
в розмірі 0,68 грн; пеню на підставі частини п?ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 3 % за кожен день прострочення за період з 02 серпня 2018 року до 23 липня 2019 року в розмірі 74 760,00 грн;
3 % річних за період з 02 серпня 2018 року до 23 липня 2019 року в розмірі 204,82 грн; інфляційні втрати за період з 02 серпня 2018 року до 23 липня
2019 року в розмірі 261,80 грн; а всього - 90 580,67 грн; за рахунком
№ НОМЕР_2 - 9,91 грн; за рахунком № НОМЕР_1 - 325,09 грн; за рахунком № НОМЕР_3 - 816,49 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором від
13 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070035113100 суму вкладу в розмірі
20 000,00 дол. США; нараховані, але не виплачені відсотки, в розмірі
497,11 дол. США; ненараховані відсотки за період з 14 березня 2014 року до
01 серпня 2018 року в розмірі 8 778,08 дол. США; ненараховані відсотки за період з 02 серпня 2018 року до 23 липня 2019 року в розмірі 1,95 дол. США; пеню за період з 02 серпня 2018 року до 23 липня 2019 року у розмірі
5 000,00 дол. США; 3 % річних за період з 02 серпня 2018 року до 23 липня
2019 року у розмірі 585,21 дол. США, а всього 34 862,35 дол. США (сума зазначена без відрахування податків та зборів).
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором від
14 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070015451000 суму вкладу в розмірі
7 000,00 грн; нараховані, але не виплачені відсотки, в розмірі 3 130,41 грн; ненараховані відсотки за період з 14 березня 2014 року до 01 серпня
2018 року в розмірі 5 222,96 грн; ненараховані відсотки за період з 02 серпня 2018 року до 23 липня 2019 року в розмірі 0,68 грн, пеню за період з 02 серпня 2018 року до 23 липня 2019 року в розмірі 10 000,00 грн; 3 % річних за період
з 02 серпня 2018 року до 23 липня 2019 року в розмірі 204,82 грн, інфляційні втрати за період з 02 серпня 2018 року до 23 липня 2019 року в розмірі
261,80 грн, а всього - 25 820,67 грн (сума зазначена без відрахування податків та зборів).
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за рахунком № НОМЕР_2 у розмірі 9,91 грн (сума зазначена без відрахування податків та зборів).
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 325,09 грн (сума зазначена без відрахування податків та зборів).
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за рахунком № НОМЕР_3 у розмірі 816,49 грн (сума зазначена без відрахування податків та зборів).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що договори банківського вкладу
є розірваними, а тому позовні вимоги про стягнення з банку суми банківських вкладів за договорами № SAMDNWFD0070035113100
і № SAMDNWFD0070015451000 є обґрунтованими, сума відсотків за вкладами розраховується за умовами договорів, 3 % річних від простроченої суми зобов`язання розраховується за період з дати розірвання договорів до дати, визначеної при зверненні з позовом (23 липня 2019 року), також за договором № SAMDNWFD0070015451000 підлягають стягненню втрати від інфляції за вказаний період. Окрім того, суд, посилаючись на частину п?яту статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", розрахував пеню, однак зменшив її розмір з урахуванням частини третьої статті 551 ЦК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 і АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року
в частині вирішення позовних вимог про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованості за рахунками № НОМЕР_2
у розмірі 9,91 грн, № НОМЕР_1 у розмірі 325,09 грн,
№ НОМЕР_3 у розмірі 816,49 грн та пені за договорами від 13 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070035113100 в розмірі 5 000,00 дол. США і від
14 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070015451000 в розмірі 10 000,00 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову
в позові.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року
в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків і 3 % річних за договорами від 13 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070035113100 і від
14 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070015451000 змінено, зменшено розмір відсотків, які підлягають стягненню з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1, за період з 14 березня 2014 року до 02 серпня 2018 року
з 8 780,03 дол. США до 7 634,52 дол. США та 3 % річних з 585,21 дол. США до 583,66 дол. США, у зв`язку з чим зменшено загальну суму заборгованості за договором від 13 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070035113100
з 34 862,35 дол. США до 28 715,29 дол. США; зменшено розмір відсотків, які підлягають стягненню з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за період
з 14 березня 2014 року до 02 серпня 2018 року, з 5 223,64 грн до 4 980,74 грн,
і 3 % річних з 204,82 грн до 203,01 грн, у зв`язку з чим зменшено загальну суму заборгованості за договором від 14 листопада 2013 року
№ SAMDNWFD0070015451000 з 25 820,67 грн до 15 576,05 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованості за рахунками:
№ НОМЕР_2, № НОМЕР_1 і № НОМЕР_3, апеляційний суд виходив із того, що позивач надав копії банківських карток, які закріплені за рахунками № НОМЕР_1 і № НОМЕР_3, що вказує на наявну можливості користуватись коштами на рахунках. Доказів неможливості використання вказаних карток задля коштів або
ж неможливості зняття вказаних сум в касах банку ОСОБА_1 не надав. Рахунок № НОМЕР_2 є бонусним ("Бонус Плюс"), його використання унормовано умовами надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк", що передбачає отримання бонусів у мережі партнерів програми та їх використання також в межах цієї ж програми, зняття вказаних коштів та використання в інших цілях не передбачено.
З огляду на те що ОСОБА_1 у поданих до АТ КБ "ПриватБанк" заявах одночасно порушив питання про розірвання догорів та повернення коштів за вкладами, банк відповідно до вказаних заяв припинив правовідносини за договором банківського вкладу, то частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" на спірні правовідносини не поширюється,
а тому апеляційний суд ухвалив у цій частині нове рішення про відмову
в задоволенні позову.
Зменшуючи розмір відсотків, які підлягають стягненню з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за період з 14 березня 2014 року до 02 серпня 2018 року за договорами від 13 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070035113100 та від
14 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070015451000, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції помилково задовольнив вимоги про стягнення відсотків з моменту розірвання договорів до 23 липня 2019 року, враховуючи, що правовідносини за договорами банківських вкладів було припинено та, відповідно, нарахування відсотків за їх умовами було неможливе, а 3 % річних згідно статті 625 ЦК України повинні розраховуватись з моменту розірвання договору вкладу до дати, визначеної
в позові (23 липня 2019 року).
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
08 серпня 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що внаслідок укладення 17 листопада
2014 року між АТ КБ "ПриватБанк" і ТОВ "ФК "Фінілон" договору переведення боргу за зобов?язаннями банку щодо виплати коштів за договорами, які
є предметом спору у цій справі, АТ КБ "ПриватБанк" не несе жодних зобов?язань за такими договорами та є неналежним відповідачем у справі,
а ТОВ "ФК "Фінілон" є новим боржником, і тому саме воно є належним відповідачем.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування
в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19,
від 28 вересня 2022 року у справі № 530/1995/18, від 06 жовтня 2021 року
у справі № 263/11275/18, від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
09 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 27 липня
2023 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що ОСОБА_1 не надавав банку згоди на переведення боргу будь-кому, у тому числі ТОВ "ФК "Фінілон". З умовами надання банківських послуг, які розміщені на сайті АТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_1 ознайомлений не був, а тому доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.
Зупинено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва
від 12 березня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду
від 27 червня 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
18 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.