ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 206/390/24
провадження № 61-7637св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Сердюка В. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенка Олександра Анатолійовича на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року в складі колегії суддів Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.
у справі за заявою Комунального підприємства "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу для надання психіатричної допомоги та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У січні 2024 року Комунальне підприємство "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради (далі - КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги") звернулося до суду з заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу для надання психіатричної допомоги.
Заявник вказував, що 15 січня 2024 року ОСОБА_1 було госпіталізовано до психіатричного стаціонару. Підставою для госпіталізації стало її самостійне звернення. Комісія лікарів виснувала про необхідність примусової госпіталізації хворої у зв`язку з тим, що вона становить небезпеку для себе та оточуючих.
Короткий зміст судових рішень
29 січня 2024 року рішенням Самарського районного суду
м. Дніпропетровська заяву КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" задоволено. Госпіталізовано ОСОБА_1 до КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" для надання психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди.
Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 виявляє ознаки тяжкого психічного розладу, тому суд вважає за необхідне госпіталізувати її до психіатричного закладу в примусовому порядку, оскільки існують підстави, передбачені статтею 14 Закону України від 22 лютого 2000 року № 1489-III "Про психіатричну допомогу" (далі - Закон № 1489-III), для її госпіталізації до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди.
23 квітня 2024 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Апеляційний суд керувався тим, що рішення суду першої інстанції ґрунтується виключно на висновку комісії лікарів-психіатрів щодо обґрунтування необхідності госпіталізації до КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_1 від 26 січня 2024 року, інших обставин стосовно поведінки та потенційної небезпечності ОСОБА_1 суд не досліджував, її заперечення та заперечення її представника до уваги не взяв та не надав їм жодної належної правової оцінки.Суд першої інстанції не навів посилання на обставини, що свідчать про вчинення ОСОБА_1 чи виявлення нею наміру вчинити дії, які становлять безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або те, що вона неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, що вона страждає на такий психічний розлад, вид і ступінь якого можуть бути підставою для примусової її госпіталізації до психіатричної лікарні, й обстеження та лікування можливі лише в умовах психіатричного стаціонару. Матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй достатності та взаємозв`язку свідчили або підтверджували, що стан ОСОБА_1 дозволяє виснувати про наявність безумовних підстав, встановлених законом, для надання їй психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27 травня 2024 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенко О. А. надіслав через систему "Електронний суд" до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, в якій просить її скасувати, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2024 року залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 13 червня
2018 року в справі № 206/5657/17 (провадження № 61-168св18), від 12 лютого 2020 року в справі № 592/12704/19 (провадження № 61-20274св19), про те, що будь-яка особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в примусовому порядку у випадку, якщо за висновком кваліфікованого фахівця в галузі психіатрії вона страждає на психічне захворювання, внаслідок якого існує реальна загроза заподіяння безпосередньої або неминучої шкоди цій особі чи оточуючим; під час вирішення питання про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку до компетенції суду відноситься перевірка законності дій уповноважених державних органів у контексті статей 14, 16 Закону 1489-III в поєднанні з вимогами ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції не дав оцінки доказам щодо можливих реальних намірів ОСОБА_1 вчинити дії, що становлять безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих. КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" зазначало про можливість надання суду документів, які містять лікарську таємницю, щодо наявності в ОСОБА_1 психічних захворювань та її перебування на лікуванні в 2019 році, в разі витребування їх судом. Однак апеляційний суд не витребував указані докази та не дослідив їх.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 січня 2024 року було госпіталізовано ОСОБА_1 до психіатричного стаціонару. Підставою для госпіталізації було самозвернення ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю в неї тяжкого психічного захворювання (діагноз): гострого поліморфного психотичного розладу з симптомами шизофренії, який обумовлює її небезпеку для себе та оточуючих.
Згідно з висновком комісії лікарів-психіатрів щодо обґрунтування необхідності госпіталізації до КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" хвора ОСОБА_1 виявляє ознаки тяжкого психічного захворювання, у зв?язку з чим вона: збуджена, гнівлива, кричить на оточуючих, мова прискорена, плутається в судженнях. Заявляє, що знає свої права, що їй відомо все з "декларації ООН", що буде виписуватись та їхати "писати скарги", "доводити свою правоту". Конфліктує з матір?ю телефоном, нецензурно лається, заявляє, що "вона в мене ще отримає...", стверджує, що мати "хоче відібрати в мене дитину". Також стверджує, що до госпіталізації була побита поліцейськими, зазначає: "де б я не була - всюди сварюсь, мене б?ють, а я знову доводжу своє, я виступаю за справедливість". Настрій знижений, дисфоричний. Фіксована на хворобливих переживаннях. Повідомляє, що "тут зі всіма треба розбиратись", погрожує оточуючим. В бесіді швидко переходить на крик, плаче. Маячні ідеї відносин звучать на адресу оточуючих, матері. Галюцінаторної симптоматики не виявляє. Пам`ять не порушена. Увага недостатньо концентрована. Мислення прискорене, різнопланове, паралогічне. Суїцидальні думки заперечує. Критика до свого стану формальна. Відмовляється від лікування.
Хворій поставлено діагноз: гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії F 23.1.
У заяві про госпіталізацію до КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" ОСОБА_1 в примусовому порядку зазначено про необхідність її госпіталізації до психіатричного закладу для лікування у зв`язку із наявністю в неї тяжкого психічного розладу (діагноз): гострий поліморфний психотичний розлад, який обумовлює її небезпеку для себе та оточуючих.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.
Відповідно до пункту 1 принципу 15 Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги (затверджені Розолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1991 року № 46/119) коли особа потребує лікування в психіатричному закладі, необхідно докладати всіх зусиль, щоб уникнути примусової госпіталізації.
Відповідно до пункту 1 принципу 16 "Примусова госпіталізація" Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги, будь-яка особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу як пацієнт в примусовому порядку або вже була госпіталізована як пацієнт у добровільному порядку можуть утримувати як пацієнта в психіатричному закладі в примусовому порядку, тоді і лише тоді, коли уповноважений для цієї мети відповідно до закону кваліфікований фахівець, що працює в області психіатрії, встановить відповідно до принципу 4 (діагноз про те, що особа страждає на психічне захворювання, встановлюється відповідно до міжнародних визнаних медичних стандартів), що ця особа страждає на психічне захворювання, і визначить:
а) що внаслідок цього психічного захворювання існує серйозна загроза заподіяння безпосередньої або неминучої шкоди цій особі або іншим особам; або
b) що в разі особа, чиє психічне захворювання є важким, а розумові здібності - ослабленими, відмова від госпіталізації або утримання даної особи в психіатричному закладі може привести до серйозного погіршення її здоров`я або унеможливить застосування належного лікування, яке може бути проведено за умови госпіталізації до психіатричного закладу у відповідності до принципу найменш обмежувальної альтернативи. У випадку, зазначеному в підпункті b), необхідно, за можливості, проконсультуватися з другим таким фахівцем, що працює в області психіатрії. У разі проведення такої консультації госпіталізація до психіатричного закладу або утримання в ньому у примусовому порядку можуть мати місце лише за згодою другого фахівця, який працює в області психіатрії.