ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 727/12297/23
провадження № 61-6575св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Олійник А. С.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Никифорака Володимира Михайловича на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 січня 2024 року в складі судді Танасійчук Н. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 квітня 2024 року в складі колегії суддів Височанської Н. К., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.
в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Імперіал Буд" про захист прав споживача, стягнення пені за прострочення виконання договірних зобов`язань та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Імперіал Буд" (далі - ТОВ "МС Імперіал Буд"), у якому просила стягнути пеню за прострочення виконання зобов`язання за попереднім договором від 21 жовтня 2016 року № А_142 за період з 01 жовтня 2020 року до 01 жовтня 2022 року в сумі 19 566 867,06 грн.
Вказувала, що 21 жовтня 2016 року між нею та відповідачем укладено попередній договір №А_142, за умовами якого відповідач зобов`язався їй продати, а вона зобов`язалася придбати в термін до І кварталу 2018 року квартиру з обумовленим строком прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію - кінець 4-го кварталу 2017 року.
Зазначала, що на забезпечення виконання зобов`язань сплатила відповідачу 892 242,00 грн забезпечувального платежу, що становив 100 % орієнтовної вартості об`єкта нерухомості, визначеної сторонами в попередньому договорі. Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором в повному обсязі не виконав, не здав в експлуатацію об`єкт будівництва.
Уважала, що на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон про споживачів) у зв`язку з порушенням умов договору про виконання робіт (надання послуг) відповідач повинен відшкодувати їй як споживачеві за кожен день прострочення пеню у розмірі 3 % вартості роботи (послуги).
Короткий зміст судових рішень
23 січня 2024 року рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців
від 09 квітня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
09 квітня 2024 року постановою Чернівецького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 січня 2024 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судовий витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що між сторонами укладено попередній договір про наміри укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна. Попередній договір від 21 жовтня 2016 року не містить елементів договору підряду чи договору про надання послуг.У розрізі наявних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, відповідач не може вважатися ані виконавцем, ані виробником, оскільки відповідач внаслідок укладення попереднього договору прийняв на себе лише одне зобов`язання - укласти основний договір, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин Закону про споживачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
06 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Никифорак В. М. через систему "Електронний суд" надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 січня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 04 лютого 2021 року в справі № 607/1579/19 (провадження № 61-13761св20), від 20 травня 2021 року в справі № 607/1569/19 (провадження № 61-5516св20), від 18 травня 2023 року в справі № 910/7975/21, про те, що правовідносини між будівельною компанією та замовником необхідно кваліфікувати як угоду про будівництво житла, до таких правовідносин застосовуються положення частини п`ятої статті 10 Закону про споживачів.
Суди неправильно кваліфікували спірні правовідносини. Відповідач зобов`язувався збудувати об`єкт будівництва та здати його в експлуатацію. Укладений між сторонами договір є угодою про послугу з будівництва житла, тому позивач має право нараховувати передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону про споживачів пеню за прострочення відповідачем виконання зобов`язання.
Позиція ТОВ "МС Імперіал Буд"
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що сторони уклали попередній договір купівлі-продажу квартири, а не договір підряду чи виконання робіт. Передумовою укладення основного договору було отримання відповідачем у майбутньому права власності на об`єкт будівництва, а не саме будівництво об`єкта відповідачем. Сплачені позивачкою кошти є забезпечувальним платежем, а не коштами за виконані роботи, надані послуги чи за майно. Відповідач не міг бути виконавцем будівельних робіт, адже не мав відповідної ліцензії.
Висновки Верховного Суду, на які посилається заявниця, стосуються договорів будівництва житла, а між сторонами укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна. Частина п`ята статті 10 Закону про споживачів не поширюється на спірні правовідносини.
Відповідач заявив попередній розмір витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн, зазначивши, що докази понесення таких витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 жовтня 2016 року між ТОВ "МС Імперіал Буд" (сторона-1) та ОСОБА_1 (сторона-2) було укладено попередній договір № А_142, який засвідчено нотаріально, відповідно до умов якого ТОВ "МС Імперіал Буд" зобов`язалося продати ОСОБА_1, а ОСОБА_1 зобов`язалася купити в термін до кінця І кварталу 2018 року квартиру АДРЕСА_1 - будівельна адреса за місцем знаходження земельної ділянки (далі - об`єкт нерухомості), з урахуванням того, що в майбутньому присвоєна поштова адреса об`єкту будівництва може відрізнятись від будівельної, загальною площею 72,54 кв. м, житловою площею 35,82 кв. м, згідно умов, що визначені попереднім договором та укладеним у майбутньому договором купівлі-продажу. Зазначені площі квартири є проєктними та уточняться після інвентаризації. Строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію - до кінця IV кварталу 2017 року. Сторона-1 має право в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також в односторонньому порядку змінити термін прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва на строк до трьох місяців, цей факт не буде вважатися порушенням умов договору.
Пунктом 1.1. вказаного договору визначено, що сторона-1 зобов`язується оформити на своє ім`я правовстановлюючі документи та зареєструвати право власності на об`єкт нерухомості до моменту укладення договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості.
Сторони домовилися про істотні умови основного договору купівлі-продажу квартири: об`єкт продажу - квартира АДРЕСА_1, загальною площею 72,54 кв. м. Загальна проектна площа об`єкта нерухомості є орієнтовною та підлягає уточненню згідно даних суб`єктів господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію, та інших документів під час укладення основного договору (пункт 2). ОСОБА_1 зобов`язується сплатити стороні-1 на момент підписання основного договору, до моменту його нотаріального посвідчення, повну вартість об`єкта нерухомості, яка орієнтовно складає 892 242 грн.
Забезпечувальний платіж не є авансом чи поворотною фінансовою допомогою. Сторони встановили, що передбаченні в цьому пункті забезпечувальні платежі є іншим видом забезпечення виконання зобов`язання та не є неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно пунктів 10-12 попереднього договору сторонами обумовлено відповідальність за невиконання умов договору.
Пунктом 16 зазначеного договору передбачено, що для ухвалення основного договору сторона-2 зобов`язується особисто з`явитися за адресою та в час, повідомлений стороною-1, надати всі документи, необхідні для нотаріального посвідчення основного договору (у разі потреби - згоду подружжя). У випадку, якщо підписання основного договору від імені сторони-2 буде проводитись представником, сторона-2 зобов`язується надати представнику оригінал належним чином оформленої довіреності на представництво його (їх) інтересів та укладення основного договору.
Пунктом 23 попереднього договору передбачено, що цей договір закріплює зобов`язання сторін укласти основний договір та не є правовстановлюючим документом на об`єкт нерухомості та не підтверджує право власності сторони-2 на такий об`єкт нерухомості.
У пунктах 21, 22 договору сторони погодили, що зобов`язання сторін щодо підписання основного договору, встановлені цим попереднім договором, припиняються у випадку, якщо основний договір не укладено протягом терміну, встановленого попереднім договором. Цей договір є попереднім договором, закріплює зобов`язання сторін укласти основний договір та не є правовстановлюючим документом на об`єкт нерухомості та не підтверджує право власності ОСОБА_1 на такий об`єкт.
Згідно з платіжним дорученням від 24 жовтня 2016 року № 2, платіжним дорученням від 28 жовтня 2016 року № 1 та довідки, виданої ТОВ "МС Імперіал буд", ОСОБА_1 внесла на рахунок відповідача 892 242 грн.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву на неї та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626
ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).