ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 532/1315/21
провадження № 61-8086св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 липня 2022 року в складі судді Омельченко І. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Абрамова П. С., Дорош А. І., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача на його користь борг у сумі 100 000,00 доларів США та 3 % річних у сумі 830,14 доларів США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день ухвалення судового рішення, а також проценти за договором позики у розмірі 500 000,00 грн.
Позов мотивований тим, що 20 листопада 2019 року він уклав з ОСОБА_2 договір позики, що підтверджується власноручно написаною відповідачем розпискою, відповідно до якої ОСОБА_2 зобов`язався своєчасно повернути отримані в борг кошти у розмірі 100 000,00 доларів США. В розписці не вказано строк повернення коштів, тому відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України боржник зобов`язаний повернути борг протягом тридцяти днів від дня пред`явлення вимоги. Вимогу про повернення боргу відповідач отримав 22 січня 2021 року, відтак зобов`язання підлягало виконанню до 21 лютого 2021 року включно, однак ОСОБА_2 борг не повернув.
Також 24 листопада 2019 року сторони досягли згоди щодо сплати процентів за договором позики від 20 листопада 2019 року. В розписці від 24 листопада 2019 року ОСОБА_2 підтвердив своє зобов`язання з повернення процентів у розмірі 500 000,00 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 липня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 20 листопада 2019 року в розмірі 100 000,00 доларів США, що еквівалентно 3 656 860,00 грн за курсом НБУ станом на 22 липня 2022 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних за договором позики від 20 листопада 2019 року за період з 22 лютого 2021 року по 02 червня 2021 року в розмірі 830,14 доларів США, що еквівалентно 30 357,00 грн за курсом НБУ станом на 22 липня 2022 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що сторони уклали договір позики, оформлений розпискою відповідача від 20 листопада 2019 року, із зазначенням про отримання грошових коштів у борг у розмірі 100 000,00 доларів США.
Своїм підписом ОСОБА_2 засвідчив, що його волевиявлення є вільним і відповідає його внутрішній волі.
Таким чином факт укладення договору позики і отримання позичальником (відповідачем) коштів за цим договором підтверджено належними доказами.
Проте ОСОБА_2 порушив свої зобов`язання щодо своєчасного повернення грошових коштів у сумі 100 000,00 доларів США, тому наявні підстави для стягнення цих коштів з відповідача на користь ОСОБА_1 в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення судового рішення.
Також наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних на підставі частини другої стаття 625 ЦК України у розмірі 830,14 доларів США, що еквівалентно 30 357,00 грн за курсом НБУ станом на день ухвалення судового рішення.
Вимоги про стягнення з відповідача процентів у розмірі 500 000,00 грн задоволенню не підлягають з огляду на їх недоведеність.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 20 листопада 2019 року в розмірі 100 000,00 доларів США (що еквівалентно 3 656 860,00 грн за курсом НБУ станом на 22 липня 2022 року).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних за договором позики від 20 листопада 2019 року за період з 22 лютого 2021 року по 02 червня 2021 року в розмірі 830,14 доларів США (що еквівалентно 30 357,00 грн за курсом НБУ станом на 22 липня 2022 року).
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявність оригіналу розписки у позивача підтверджує наявність боргу, відповідач належними та достатніми доказами не спростував факт отримання у борг грошових коштів та безгрошовість позики, відтак вимоги ОСОБА_1 про стягнення боргу та трьох процентів річних є законними та обґрунтованими.
Разом з тим, вказана справа була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, однак відповідно до пунктів 5, 6 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних в пунктах 1-5 цієї частини.
Ці обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового судового рішення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2023 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року й направити справу на новий розгляд.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1967цс15, постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц та від 08 квітня 2021 року в справі № 500/1755/17, які застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
20 листопада 2019 рок ОСОБА_1 не надавав йому 100 000,00 доларів США в борг, розписка була написана під тиском позивача внаслідок підрахунку його попередніх боргів. Позивач погрожував йому фізичною розправою та пошкодженням сільськогосподарської техніки.
Суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку доказам у справі, зокрема показанням свідків, не долучив до матеріалів справи докази, які мають значення для її вирішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Кобеляцького районного суду Полтавської області.
14 серпня 2023 року справа № 532/1315/21 надійшла до Верховного Суду.
Оскільки рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 липня 2022 року скасоване постановою Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, воно в касаційному порядку не переглядається.
Постанова апеляційного суду в частині відмовлених позовних вимог в касаційному порядку не оскаржувалась, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України не переглядається.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;