ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 297/377/18
провадження № 61-7792св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Пророка В. В.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Ветров Олег Михайлович,
заінтересована особа (боржник) - Державне підприємство "Берегівське лісове господарство",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2022 року, постановлену у складі судді Гецко Ю. Ю., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 6 квітня 2023 року, прийняту колегією у складі суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив: визнати незаконними дії та бездіяльність головного державного виконавця Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) (далі - Берегівський ВДВС) Ветрова О. М.; визнати незаконним і скасувати повідомлення від 24 жовтня 2022 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документа № 297/377/18, виданого 9 серпня 2022 року Берегівським районним судом Закарпатської області на виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року про поновлення його ( ОСОБА_1 ) на посаді головного економіста відділу економіки, обліку та звітності Державного підприємства "Берегівське лісове господарство" (далі - ДП "Берегівське ЛГ") з 30 січня 2018 року.
Скарга мотивована тим, що державний виконавець безпідставно повернув виконавчий документ без прийняття до виконання, оскільки рішення суду про його поновлення на роботі боржником не виконано.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2022 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що оскаржувані дії державного виконавця є правомірними, вчинені ним відповідно до вимог закону, а доводи скарги ОСОБА_1 не дають підстав для висновку про наявність порушень його прав.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 6 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2022 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. На виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року роботодавцем винесено наказ від 21 жовтня 2020 року № 57-к, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді головного економіста відділу економіки, обліку та звітності ДП "Берегівське ЛГ" з 30 січня 2018 року, і фактично допущено його до роботи з 21 жовтня 2020 року з відповідним нарахуванням заробітної плати. Наведені обставини дають підстави для висновку, що виданий і пред`явлений до виконання виконавчий
документ № 297/377/18 та рішення суду від 19 жовтня 2020 року про поновлення заявника на роботі фактично виконані. Таким чином, державний виконавець правомірно повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання згідно з пунктом 2 частини третьої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 6 квітня 2023 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і мотивована обставинами, зазначеними в його скарзі на дії, бездіяльність та рішення головного державного виконавця Берегівського ВДВС. У касаційній скарзі заявник також послався на те, що державний виконавець безпідставно повернув виконавчий документ без прийняття до виконання згідно
з пунктом 2 частини третьої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження". Крім цього, він не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи, що є порушенням його права на доступ до правосуддя та ефективний захист.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 4 липня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Берегівського районного суду Закарпатської області.
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 27 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Частиною першою статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 "Апеляційне провадження" розділу V цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частинами першою, другою статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою, шостою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-четвертої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Отже, під час розгляду справи в суді першої інстанції належним доказом вручення судової повістки, надісланої засобами поштового зв`язку, є, зокрема повідомлення про вручення рекомендованого листа.
У частині дев`ятій статті 128 ЦПК України передбачені випадки повідомлення учасників судового процесу за допомогою засобів телефонного чи факсимільного зв`язку та зазначено, що суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.