ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2024 року
м. Київ
справа № 204/1988/22
провадження № 61-18617св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: держава Україна в особі Дніпропетровської обласної прокуратури, держава Україна в особі Офісу Генерального прокурора, держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Дніпропетровська обласна прокуратура, Офіс Генерального прокурора,
треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 12 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., Красвітної Т. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Дніпропетровської обласної прокуратури, держави Україна в особі Офісу Генерального прокурора, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України, про стягнення матеріальної шкоди,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 28 083, 41 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 11 березня 2021 року у справі № 804/8909/16 його позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії прокуратури Дніпропетровської області при наданні ОСОБА_1 відповідей-довідок від 13 червня 2016 року № 18-199 та
від 07 листопада 2016 року № 18-265 у частині зазначення надбавки за вислугу років у розмірі 40 %, зобов`язав Дніпропетровську обласну прокуратуру надати
ОСОБА_1 відповідь-довідку із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50 % відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року
№ 1090, у редакціях, що діяли на час звернень ОСОБА_1 до прокуратури
у 2016 році.
14 липня 2021 року Дніпропетровська окружна прокуратура видала позивачу нову інформацію за № 21-287вих21 із зазначенням правильної надбавки за вислугу років - 50 % відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року
№ 1090 у редакції, яка діяла у 2016 році.
Вказує, що оскільки орган прокуратури зазначив та розрахував недостовірний розмір заробітної плати прокурора, позивачу була заподіяна матеріальна шкода.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 07 листопада 2023 року під головуванням судді Покопцевої Д. О позов задовольнив частково.
Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 28 083, 41 грн компенсації матеріальної шкоди.
Відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про стягнення матеріальної шкоди за період з 09 липня 2019 року по 30 листопада 2020 року.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Державна казначейська служба України звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2023 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 07 листопада 2023 року, яка підписана Гулько М. С., повернув особі, яка її подала.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга підписана особою, яка не мала права її підписувати, у зв`язку з чим вона підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2023 року представник Державної казначейської служби України
Гулько М. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року в якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а у справі ухвали нове судове рішення, яким зобов`язати суд апеляційної інстанції прийняти до розгляду апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 07 листопада 2023 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржену ухвалу суд апеляційної інстанції постановив з порушенням норм процесуального права та без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах 22 квітня 2020 року у справі
№ 911/933/19, від 28 квітня 2020 року у справі № 910/10553/18, від 09 червня
2020 року у справі № 904/92/20, від 17 вересня 2020 року у справі № 910/3850/19,
від 08 грудня 2020 року у справі № 905/2488/15.
Також постановлення оскаржуваної ухвали відбулось без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи, оскільки апеляційний суд не звернув уваги на те, що в Єдиному державному реєстрі містилися обмеження щодо повноважень Гулько М. С. в частині відмови, зміни, відкликання, визнання позову, відмови від апеляційних, касаційних, скарг, укладення мирової угоди, проте обмеження у подачі апеляційної скарги не зазначено.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 06 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу.
29 квітня 2024 року цивільна справа № 204/1988/22 надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 03 липня 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Оскаржувана ухвала постановлена у справі про стягнення матеріальної шкоди, де ціна позову менше 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, проте колегія суддів Верховного Суду враховує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а доводи касаційної скарги спрямовані на забезпечення гарантованого Конституцією України права на апеляційний перегляд справи.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.