ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2024 року
м. Київ
справа № 756/13821/21
провадження № 61-5960св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, Київська міська рада, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 березня 2024 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Музичко С. Г., Болотова Є. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради, ОСОБА_2, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
У червні 2023 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, в якій просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_3, посвідчений 03 грудня 2013 року державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Кравцем Я. М. за № 6-741.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Оболонський районний суд міста Києва ухвалою від 19 червня 2023 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним визнав неподаним та повернув заявнику разом із доданими до нього додатками.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Київський апеляційний суд ухвалою від 14 липня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року повернув особі, яка її подала.
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року про повернення зустрічної позовної заяви, суд апеляційної інстанції керувався тим, що приписами статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не передбачено оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічного позову окремо від рішення суду.
Верховний Суд постановою від 24 січня 2024 рокукасаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Ухвалу Київського апеляційного суду від 14 липня 2023 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції мотивував постанову тим, що, керуючись змістом положень частини шостої статті 185, частин другої, третьої статті 194, пункту 15.10 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви підлягає апеляційному оскарженню відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України.
Із урахуванням наведеного висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року про повернення зустрічної позовної заяви є необґрунтованим.
Київський апеляційний суд ухвалою від 19 лютого 2024 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року залишив без руху та надав п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно було подати до суду копії апеляційних скарг та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Київський апеляційний суд ухвалою від 20 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року визнав неподаною і повернув заявнику.
Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції керувався тим, що, отримавши 01 березня 2024 року копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заявник не виконала у наданий строк зазначені в ній вимоги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 20 березня 2024 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 подала на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України і мотивувала тим, що вона не отримувала копію ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.
ЦПК України не зобов`язує заявника двічі подавати до суду копії апеляційних скарг та доданих письмових матеріалів.
Стверджує, що вона долучала до апеляційної скарги копії апеляційних скарг та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, що підтверджується описом вкладення до цінного листа, а тому суд апеляційної інстанції залишив без руху та повернув її апеляційну скаргу за відсутності будь-яких недоліків цієї скарги, що є порушенням вимог статей 356, 357 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 29 травня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Оболонського районного суду міста Києва.
12 червня 2024 року справа № 756/13821/21 надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 03 липня 2024 року призначив справу до судового розгляду.
Фактичні обставини, з`ясовані судами
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради, ОСОБА_2, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 1-8).
У червні 2023 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, в якій просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_3, посвідчений 03 грудня 2013 року державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Кравцем Я. М. за № 6-741 (том 1, а. с. 184-189).
Оболонський районний суд міста Києва ухвалою від 19 червня 2023 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним визнав неподаним та повернув заявнику разом із доданими до нього додатками (том 1, а. с. 193, 194).
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви, ОСОБА_2 у липні 2023 року подала апеляційну скаргу (том 1, а. с. 196-199).
Київський апеляційний суд ухвалою від 14 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року повернув особі, яка її подала (том 1, а. с. 203, 204).
Верховний Суд постановою від 24 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Ухвалу Київського апеляційного суду від 14 липня 2023 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (том 2, а. с. 37-39).
Київський апеляційний суд ухвалою від 19 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року залишив без руху та надав п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно було подати до суду копії апеляційних скарг та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи (том 2, а. с. 42).
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0600093016359, копію ухвали Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року заявник отримала 01 березня 2024 року (том 2, а. с. 44).
Київський апеляційний суд ухвалою від 20 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року визнав неподаною і повернув заявнику (том 2, а. с. 45).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.