ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/1246/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 31.07.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Корпорації "Альтіс-Холдинг"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024
у справі № 910/1246/21
за заявою Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паттера Україна"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/1246/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Паттера Україна".
2. У межах зазначеної справи 12.03.2021 Корпорація "Альтіс-Холдинг" (далі - Кредитор) подала заяву з грошовими вимогами до Боржника на суму 45870292,93 грн (далі - Заява).
2.1. Заяву мотивовано наявністю заборгованості Боржника перед Кредитором за договором підряду №ТРЦХ-01-АХ від 30.04.2013 (далі - Договір-1) у розмірі 3845409,48 грн; за договором субпідряду №ТД-29 від 27.12.2013 (далі - Договір-2) у розмірі 5791509,64 грн; за договором підряду №ДЛМ-14 від 27.07.2009 (далі - Договір-3), з урахуванням договору про переведення боргу №АХ/А від 31.05.2013 (далі - Договір переведення боргу), у розмірі 36233373,81 грн.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій:
-Датою останнього платежу за Договором-1 є 15.10.2014.
-На підтвердження наявності боргу за Договором-1 Кредитор надав акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2019. Проміжні акти звіряння взаєморозрахунків чи первинні документи на підтвердження факту наявності заборгованості станом на дату відкриття справи про банкрутство Боржника не надано.
-Натомість згідно з актом звіряння взаєморозрахунків станом на 31.12.2020 заборгованість Боржника перед Кредитором погашена повністю.
-Датою останнього платежу за Договором-2 є 18.12.2014.
-На підтвердження наявності боргу за Договором-2 Кредитор надав акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2019. Проміжні акти звіряння взаєморозрахунків чи первинні документи на підтвердження факту наявності заборгованості станом на дату відкриття справи про банкрутство Боржника не надано.
-Договором про переведення боргу встановлена позовна давність у 15 років.
-На підтвердження наявності боргу за Договором-3 Кредитор надав акт звіряння взаєморозрахунків станом на 31.12.2019. Інформація щодо наявності боргу станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника відсутня.
-Відповідно до пункту 3.1 Договору-3 договірна вартість робіт є твердою (обумовлена незмінною вартістю етапів робіт відповідно до зведеного кошторису (додаток №1)) і становить 3647202,72 грн, крім того ПДВ (20%) - 729440,56 грн. Усього з ПДВ - 40376643,26 грн згідно з переліком робіт за зведеним кошторисом.
-Зведеного кошторису Кредитор не надав. Водночас сума всього з ПДВ, вказана у Договорі-3, є помилковою та не відповідає результату математичного додавання вартості робіт і ПДВ (3647202,72 + 729440,54 = 4376643,26 (грн)).
-Відповідно до банківських виписок Кредитор перерахував грошові кошти на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіс" на загальну суму 36959536,33 грн.
-У додатках до договору переведення боргу зазначено, що станом на 01.05.2013 заборгованість ТОВ "Альтіс" перед кредитором за договором підряду №ДЛМ-14 від 27.07.2009 складає 38944082,30 грн. 31.05.2013 проведено операцію переведення боргу на загальну суму 2710708,49 грн. Заборгованість ТОВ "Альтіс" перед Кредитором станом на 31.05.2013 складає 36233373,81 грн.
-Також до Договору-3 додано довідку про вартість виконаних робіт за жовтень 2009 року на загальну суму 1399759,81 грн.
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 серед іншого, визнано кредитором у справі № 910/1246/21 по відношенню до боржника: - корпорацію "Альтіс-Холдинг" на суму 270 714,96 грн, з яких: 4 540, 00 грн - вимоги першої черги, а 266 174, 96 грн - вимоги четвертої черги. Відмовлено корпорації "Альтіс-Холдинг" у визнанні кредитором до боржника на суму 45 604 117,97 грн.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 апеляційну скаргу Корпорації "Альтіс-Холдинг" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 в частині грошових вимог Корпорації "Альтіс-Холдинг" у справі № 910/1246/21 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 в частині грошових вимог Корпорації "Альтіс-Холдинг" у справі № 910/1246/21 залишено без змін.
6. Судові рішення мотивовано тим, що за вимогами в сумі 9636919,12 грн, заявленими на підставі Договору-1 і Договору-2, спливла позовна давність, тому вони відхилені на підставі статей 256, 257 Цивільного кодексу України. А грошові вимоги в сумі 35967198,85,85 грн за Договором-3 відхилені через відсутність документів на їх підтвердження.
7. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2023 касаційну скаргу Корпорації "Альтіс-Холдинг" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі №910/1246/21 скасовано в частині відмови Корпорації "Альтіс-Холдинг" у визнанні кредитором до боржника на суму 9636919,12 грн. Справу в зазначеній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі №910/1246/21 залишено без змін.
7.1. У наведеній постанові Верховний Суд зазначив: "… з огляду на встановлений статтею 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності, необхідною передумовою для висновку про її закінчення є з`ясування того, яке саме право позивача є порушеним, адже без встановлення факту порушення конкретного права неможливо з`ясувати, коли позивач довідався або міг довідатися про таке порушення або про особу, яка його порушило.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних ухвали та постанови у цій справі, відхиляючи грошові вимоги Кредитора, обґрунтовані наявністю заборгованості за Договором-1 і Договором-2, суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що позовна давність за ними спливла, відповідно, 16.10.2017 і 19.12.2017. При цьому суди виходили виключно з того, що останньою датою платежів за Договором-1 є 15.10.2014, а за Договором-2 - 18.12.2014. Однак суди попередніх інстанцій не зазначили будь-яких обставин, які б свідчили про порушення прав певних прав Кредитора саме з 15.10.2014 за Договором-1 і з 18.12.2014 за Договором-2 та виникнення у нього з того часу права на позов до Боржника внаслідок таких порушень.
Під час розгляду грошових вимог Кредитора в зазначеній частині суди першої та апеляційної інстанції не дослідили, які конкретно зобов`язання виникли у Кредитора і Боржника за Договором-1 і Договором-2, ступінь їх виконання, наслідки такого виконання або неналежного виконання сторонами чи однією зі сторін, вчинення у зв`язку з цим сторонами певних правочинів тощо. Зокрема, суди не встановили обставини щодо виникнення у Боржника обов`язків з повернення попередньої оплати (її частини), отриманої за Договором-1 і Договором-2, згідно з вимогами законодавства, що регулює відповідні правовідносини, та умовами договорів. Відповідно, суди не з`ясували строк, у який зазначені зобов`язання Боржника мали бути виконані (в разі їх виникнення), не встановили факт їх невиконання у такий строк як підстави для виникнення у Кредитора права на позов для захисту свого цивільного права або інтересу.
За висновком Верховного Суду, суди як першої, так і апеляційної інстанцій під час розгляду грошових вимог Кредитора, обґрунтованих наявністю заборгованості за Договором-1 і Договором-2, не дотримались вимог статей 74, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо їх застосування, викладі в постановах від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 18.12.2018 у справі №522/1029/18".
8. Водночас Верховний Суд у наведеній постанові визнав безпідставними твердження Кредитора про застосування судами першої та апеляційної інстанцій взаємовиключних умов відхилення його грошових вимог за Договором-3. За змістом оскаржуваних судових рішень, грошові вимоги в сумі 35967198,85 грн відхилено саме у зв`язку з відсутністю документів на їх підтвердження. У зазначеній частині господарські суди виходили з того, що визначена у Договорі про переведення боргу та у Заяві сума заборгованості не відповідає дійсності, в зв`язку з чим не може бути визнана. При цьому суди не застосували позовну давність до зазначених грошових вимог, зазначивши натомість, що у Договорі про переведення боргу встановлено позовну давність 15 років.
9. Таким чином, при новому розгляді справи місцевий господарський суд мав здійснити розгляд справи лише в частині вимог Корпорації "Альтіс-Холдинг" до боржника на суму 9 636 919,12 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 відмовлено Корпорації "Альтіс-Холдинг" у визнанні кредитором боржника на суму 9 636 919,12 грн, з огляду на те, що підписання актів звіряння взаємних розрахунків здійснено боржником вже після спливу строку позовної давності, тобто такі дії боржника не переривають строку позовної давності.
11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024, серед іншого, ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі № 910/1246/21 в частині відмови Корпорації "Альтіс-Холдинг" у визнанні кредитором боржника на суму 3845409,48 грн скасовано.
В цій частині прийнято нове судове рішення, яким визнано грошові вимоги Корпорації "Альтіс-Холдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паттера Україна" на суму 3845409,48 грн.
В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі № 910/1246/21 залишено без змін.
11.1. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду про те, що виходячи з умов Договору субпідряду та вимог чинного законодавства з 18.03.2015 розпочався перебіг строку позовної давності за вимогами, що заявлені за договором субпідряду від 27.12.2013 № ТД-29 щодо повернення боржником суми невикористаного авансу в розмірі 5 791 509,64 грн та строк позовної давності у цьому випадку сплив 18.03.2015.
Водночас, підписання акта звіряння взаємних розрахунків здійснено боржником вже після спливу строку позовної давності (станом на 31.12.2019), тобто такі дії боржника не переривають строку позовної давності.
За наведених обставин, як встановив суд другої інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову Корпорації "Альтіс-Холдинг" у визнанні кредитором боржника на суму 5 791 509,64 грн.
11.2. Стосовно Договору підряду від 30.04.2013 №ТРЦХ-01-АХ, умовами якого не визначено строку та порядку повернення передплачених сум авансових платежів, апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення вимог кредитора до боржника щодо повернення авансу на суму 3 845 409,48 грн за вказаним договором. Проте, суд встановив, що у наданому до матеріалів справи акті звіряння чітко визначено, що заборгованість станом на 31.12.2019 складає 3 845 409,48 грн, тобто ці дії боржника свідчать про його волю щодо настання відповідних правових наслідків. Тобто станом на 31.12.2019 боржник визнав наявність в нього обов`язку з повернення авансу на суму 3 845 409,48 грн. Доказів того, що цей обов`язок виник раніше матеріали справи не містять, учасниками справи не доведено. Апеляційний господарський суд дійшов до висновку про безпідставність визначення судом першої інстанції початку перебігу позовної давності 15.10.2014. До суду подано єдиний доказ, що свідчить про виникнення права кредитора та кореспондуючого йому обов`язку боржника щодо повернення боргу на суму 3 845 409,48 грн - це Акт звіряння станом на 31.12.2019. Тобто, як зазначив суд другої інстанції, немає підстав заявляти про сплив строку позовної давності щодо кредиторських вимог за цим договором на вказану суму. Перше свідчення про наявність порушеного права кредитора та відповідного обов`язку боржника датоване 31.12.2019, вищевказані кредиторські вимоги у цій справі заявлено - 12.03.2021, тобто в межах строку позовної давності, встановленого ст. 237 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. До Верховного Суду від Корпорації "Альтіс-Холдинг" надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі №910/1246/21 в частині відмови у визнанні вимог Корпорації Альтіс-Холдинг у сумі 5 791 509,64 грн, а справу направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
12.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (12-143гс18), в якій зазначено, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: "Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог".
Зазначає, що судами необґрунтовано застосовані обидві підстави для відмови у визнанні кредиторських вимог і позовна давність. При цьому, часткове визнання вимог, попри загальне застосування позовної давності та необґрунтованості ще раз підтверджує незаконність судових рішень.
Вказує, що аналогічна позиція міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі 522/1029/18.
Крім того, у касаційній скарзі зазначено, що посилання судів на трирічний термін закінчення строку позовної давності від дати закінчення строку користування авансом є необґрунтованим, оскільки початок перебігу строку позовної давності за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений, пов`язується із моментом вимоги з боку кредитора. Зазначена позиція викладена у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 755/7216/21.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
13. АТ "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" та ТОВ "Патера Україна" подано відзиви на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Провадження у Верховному Суді
14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/1246/21 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024.
15. Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Корпорації "Альтіс-Холдинг", яка подана на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі №910/1246/21.
Призначено до розгляду касаційну скаргу Корпорації "Альтіс-Холдинг" у справі №910/1246/21 на 31 липня 2024 року о 12:40 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, з огляду на таке.
17. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
18. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання грошових вимог кредитора до боржника.
19. Відповідно до положень частин першої, третьої, шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ):
- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
20. У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії судова колегія враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі № 902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).