ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 876/61/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма "Лєк-Віл"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023
у справі № 876/61/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ"
про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду спеціально створеного для розгляду конкретного спору у складі судді Венської О.О. від 19.06.2023 у третейській справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма "Лєк-Віл"
про стягнення дебіторської заборгованості та штрафних санкцій.
Представники сторін у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце були повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
До Третейського суду спеціально створеного для розгляду конкретного спору (далі - Третейський суд) звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (далі - ТОВ "БаДМ", позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма Лєк-Віл" (далі - ТОВ "Фармацевтична фірма "Лєк-Віл", відповідач) про стягнення дебіторської заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки № 2747 від 05.03.2015.
Підставою передачі спору на розгляд Третейського суду стала наявність в пункті 10.1 договору поставки № 2747 від 05.03.2015 умови, відповідно до якої сторони домовились, що всі спори, які випливають з цього договору або у зв`язку з ним, у тому числі, але не обмежуючись - спори про визнання договору дійсним чи недійсним, укладеним чи не укладеним, підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення третейського суду, що створений для вирішення конкретного спору.
В пунктах 10.2 та 10.3 вказаного договору сторони домовились, що кількісний склад третейського суду, створеного для вирішення конкретного спору, буде складатися із одного судді; сторони обирають суддею Венську О.О.
Ухвалою Третейського суду спеціально створеного для розгляду конкретного спору у складі судді Венської О.О. від 02.06.2023 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження; запропоновано ТОВ "Фармацевтична фірма "Лєк-Віл" надати відзив на позовну заяву, копію ухвали направлено позивачеві та відповідачеві; постановлено, що засідання відбудеться 19.06.2023 без виклику сторін.
ТОВ "Фармацевтична фірма "Лєк-Віл" надало відзив по господарській справі, що знаходиться в провадженні Третейського суду, в якому заперечувало проти позовних вимог, просило в задоволенні позову відмовити.
Рішенням Третейського суду спеціально створеного для розгляду конкретного спору у складі судді Венської О.О. від 19.06.2023 позов ТОВ "БаДМ" задоволено. Стягнуто з ТОВ "Фармацевтична фірма "Лєк-Віл" на користь ТОВ "БаДМ" суму основного боргу за договором поставки № 02747 від 05.03.2015 в розмірі 454482,52 грн, штраф в розмірі 30% від суми боргу в розмірі 136 344, 75 грн та судові витрати в розмірі 6 000 грн.
На адресу Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "БаДМ" надійшла заява про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду від 19.06.2023.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023 заяву ТОВ "БаДМ" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду у складі третейського судді Венської О.О. від 19.06.2023 у справі за позовом ТОВ "БаДМ" до ТОВ "Фармацевтична фірма "Лєк-Віл" про стягнення дебіторської заборгованості та штрафних санкцій задоволено. Видано наказ на примусове виконання рішення від 19.06.2023 Постійно діючого третейського суду у складі третейського судді Венської О.О. про стягнення з ТОВ "Фармацевтична фірма "Лєк-Віл" на користь ТОВ "БаДМ" суму основного боргу за договором поставки № 02747 від 05.03.2015 в розмірі 454 482, 52 грн, штраф в розмірі 30% від суми боргу в розмірі 136 344, 75 грн та судові витрати в розмірі 6 000 грн, витрати по сплаті судового збору за розгляд заяви про видачу судового наказу на виконання рішення третейського суду в сумі 1 342,00 грн.
Ухвала суду мотивована відсутністю підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення Третейського суду у цій справі, які передбачені статтею 355 ГПК України та частиною шостою статті 56 Закону України "Про третейські суди", а саме: рішення Третейського суду є чинним, докази його скасування відсутні; рішення не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України; суд не вирішував питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі; справа, у якій прийнято рішення, підвідомча третейському суду; склад третейського суду відповідає вимогам закону; докази того, що склад Третейського суду не відповідав вимогам статей 16 - 19 Закону України "Про третейські суди" суду не надано.
Окрім того зазначено, що відповідачем рішення добровільно виконане не було, заявник з заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення звернувся в межах установленого законом строку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
До Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "Фармацевтична фірма "Лєк-Віл" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023 у справі № 876/61/23, в якій (з урахуванням виправленої апеляційної скарги) скаржник просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023; ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "БаДМ" у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду.
Відповідач вважає, що при постановленні ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023 у справі № 876/61/23 про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду порушені процесуальні права відповідача, а саме:
- неналежне повідомлення про дату та час розгляду заяви ТОВ "БаДМ" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості;
- ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023 в порушення вимог статті 356 ГПК України не вірно визначено третейський суд, у відповідності до якого видано судовий наказ про стягнення заборгованості з відповідача, а суддя Венська О.О. не є суддею цього суду.
Посилаючись на приписи пункту 3 частини 3 статті 277 ГПК України скаржник зазначає, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи
ТОВ "БаДМ" подало відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Фармацевтична фірма "Лєк-Віл", в якому заперечує проти її доводів та вимог, просить залишити в силі ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023, а апеляційну скаргу - без задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції
За правилами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 ГПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами 2, 3 цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.
За змістом частини другої статті 253 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 253 зазначеного кодексу.
Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи за результатами розгляду заяв про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Предметом апеляційного оскарження у справі є ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023 про видачу наказу на примусове виконання рішення від 19.06.2023 Третейського суду, створеного для вирішення конкретного спору, у складі судді Венської О.О.
Звертаючись з апеляційною скаргою на вказану ухвалу суду відповідач в якості підстави для скасування посилається на пункт 3 частини третьої статті 277 ГПК України, а також вказує про невірне найменування і складу третейського суду, який прийняв рішення, що свідчить про невідповідність оскаржуваної ухвали положенням статті 356 ГПК України.
Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування норм процесуального права Касаційний господарський суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
У питання визначення належного способу повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 07.06.2024 у справі №904/1273/23, до закінчення розгляду якої був зупинений розгляд цієї справи № 876/61/23.
У вказаній справі об`єднана палата ВС зазначила, що процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції (що відповідає часу постановлення ухвали судом першої інстанції у цій справі), передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених п.37 гл.2 розд.ІІІ Положення про ЄСІТС.
Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених п.10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
В свою чергу при розгляді вказаної справи об`єднаною палатою Касаційного господарського суду в порядку частини четвертої статті 300 ГПК України було взято до уваги висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №454/1883/22.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі №454/1883/22 зробила висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.
Також Велика Палата Верховного Суду наголосила, що надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 242 ГПК України. В розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником в його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та/або касаційна скарга, заяви/клопотання), в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення.
Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов`язку надіслати учаснику справи повне рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що:
- Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.08.2023 прийняв до розгляду заяву ТОВ "БаДМ" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду від 19.06.2023 та призначив розгляд справи в судовому засіданні на 31.08.2023;
- вказана ухвала про прийняття від 23.08.2023 згідно довідки про доставку електронного листа була надіслана ТОВ "Фармацевтична фірма "ЛЄК-ВІЛ" на його електронну адресу (а.с. 49);
- згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення, вказана ухвала від 23.08.2023 надіслана сторонам на їх адреси, в тому числі відповідачу, 24.08.2023 та отримана останнім 05.09.2023 (а.с. 59),
- у судове засідання 31.08.2023 представник ТОВ "Фармацевтична фірма "Лєк-Віл" не з`явився, причини неявки не повідомив та заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав.
Суд першої інстанції визнав за можливе розглянути заяву позивача за відсутності представника відповідача, вказавши про повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання належним чином.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.
Верховний Суд акцентує, що процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, було передбачено два способи надсилання судового рішення учаснику справи, а саме: (1) у паперовій формі шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та (2) в електронній формі до Електронного кабінету учасника справи.
Отже, у розумінні приписів статті 242 ГПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа на електронну адресу ТОВ "Фармацевтична фірма "ЛЄК-ВІЛ" сама по собі не свідчить про вручення ухвали суду першої інстанції у визначеному процесуальним законом порядку.
Наведене, як і наявність у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету, залишилось поза увагою апеляційного господарського суду, який помилково вважав належним повідомленням сторони про дату, час та місце розгляду справи шляхом надсилання ухвали про призначення розгляду справи на електронну адресу відповідача, вказану у заяві позивача, не з`ясувавши при цьому, чи є ця електронна адреса ТОВ "Фармацевтична фірма "ЛЄК-ВІЛ" його офіційною адресою.