ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/2618/16(914/1194/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Пєскова В. Г.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.
за участю ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн" Струця М. П. та представників: Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Головіної О. І. та Гижко О. Л.; Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон Агро Груп" - Лабатюка Я. М. та Маліка Я. П.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.02.2024
у справі № 914/2618/16(914/1194/23)
за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон Агро Груп"
2) Арбітражного керуючого Струця Миколи Петровича
3) Української Універсальної біржі "Капітал"
4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн"
про витребування майна та визнання правочинів недійсними
у межах справи № 914/2618/16
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Профстоун"
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн"
ВСТАНОВИВ:
Історія справи та передумови виникнення спору
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/2618/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн" (далі - Боржник).
Постановою від 11.09.2018 господарський суд визнав Боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого Струця Миколи Пертовича (далі - Струць М. П., Ліквідатор).
У ліквідаційній процедурі проведено аукціон від 27.09.2019 з продажу рухомого та нерухомого майна Боржника (далі - Аукціон).
За результатами проведеного Аукціону 01.11.2019 між Боржником та переможцем аукціону - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фалькон Агро Груп" (далі - Товариство) укладено нотаріально-посвідчені договори купівлі-продажу майна банкрута; приватним нотаріусом видано свідоцтво, яким посвідчено що придбане на аукціоні нерухоме майно належить на праві власності Товариству та внесено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) відповідний запис від 02.11.2019 про державну реєстрацію права власності за Товариством на об`єкт нерухомого майна.
У листопаді 2019 року Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Банк, скаржник) звернулося до Господарського суду Львівської області в межах справи № 914/2618/16 про банкрутство Боржника з позовом до арбітражного керуючого Струця М.П., Української універсальної біржі "Капітал" (далі - Біржа), Товариства та Боржника, за участю третьої особи - приватного нотаріуса, який посвідчував оспорювані договори, про:
- визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна Боржника;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу майна Боржника та свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні;
- скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідне нерухоме майно за переможцем аукціону;
- зобов`язання переможця аукціону передати (повернути) відповідне рухоме та нерухоме майно Боржникові.
Рішенням від 11.06.2020 у справі № 914/2618/16 Господарський суд Львівської області задовольнив позов; визнав недійсними результати Аукціону, договір купівлі-продажу майна банкрута, свідоцтво про право власності на майно; скасував в Реєстрі відповідний запис про державну реєстрацію права власності за Товариством; зобов`язав Товариство передати (повернути) Боржнику майно, що було реалізоване на Аукціоні.
Постановою від 27.07.2020 у справі № 914/2618/16 Західний апеляційний господарський суд задовольнив апеляційні скарги арбітражного керуючого Струця М. П. та Товариства; скасував рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2020 та ухвалив нове рішення, яким відмовив у позові Банку.
Постановою від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 Велика Палата Верховного Суду задовольнила частково касаційну скаргу Банку; змінила постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2020, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови; в іншій частині постанову залишила без змін.
У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила правові висновки про неефективність такого способу захисту інтересу та права позивача, як визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах.
Також виснувала про ефективність у спірних правовідносинах саме вимоги про витребування заставного майна на користь боржника без потреби окремого оскарження результатів аукціону та договору купівлі-продажу, яким оформлений продаж заставного майна на аукціоні. Акцентувала, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння не тотожна вимозі про зобов`язання переможця аукціону повернути заставне майно боржникові, тому остання теж не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах.
За змістом пункту 36 постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Банк, який не був учасником аукціону, та був іпотеко- та заставодержателем, може обґрунтовувати, що вчинені правочини, зокрема підписаний боржником із переможцем аукціону (покупцем) договір купівлі-продажу, не могли бути достатньою правовою підставою для набуття заставного майна таким переможцем. А тому вправі у цих спірних правовідносинах витребувати в інтересах Боржника заставне майно у переможця аукціону на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (у разі, якщо це майно буде відчужене третій особі, - витребувати його від неї на підставі статей 387, 388 ЦК України). Для цього немає потреби окремо оскаржувати результати аукціону та договір купівлі-продажу, яким оформлений продаж заставного майна на аукціоні.
Короткий зміст заявлених вимог та процесуальних дій
Урахувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту порушеного права заставного кредитора, у квітні 2023 року Банк звернувся до господарського суду у межах справи № 914/2618/16 про банкрутство з позовом до Товариства, арбітражного керуючого Струця М. П., Біржі та Боржника про витребування майна та визнання правочинів недійсними.
У позовній заяві Банк заявив такі вимоги (щодо суті спору):
- витребувати з чужого незаконного володіння у Товариства на користь Боржника нерухоме та рухоме майно, що було реалізовано на Аукціоні та яке було предметом застави/іпотеки за Іпотечним договором від 31.07.2014 №151214Z33, Договором застави від 31.07.2014 №151214Z34 та Договором застави від 30.07.2014 №151214Z28;
- визнати недійсним результати Аукціону;
- визнати недійсним правочин - нотаріально-посвідчені договір купівлі-продажу майна банкрута, укладений 01.11.2019 між Боржником та Товариством, та Додаток №1 до цього Договору;
- визнати недійсним правочин - договір купівлі-продажу майна банкрута, який укладений 01.11.2019 між Боржником та Товариством та предметом якого є майно, що було реалізовано на Аукціоні за лотом № 2.
Позов Банк обґрунтував тим, що Аукціон проведено з порушенням вимог закону, а його переможець є недобросовісним набувачем, відтак укладені за результатом Аукціону договори купівлі-продажу майна банкрута не могли бути достатньою правовою підставою для набуття спірного заставного майна таким переможцем. Тому, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 06.07.2022 у цій справі, у Банку наявні підстави для звернення із позовом про витребування на користь Боржника реалізованого на Аукціоні спірного майна банкрута.
Відповідачі проти позову заперечили, стверджуючи про дотримання порядку організації та проведення Аукціону. Крім того, Відповідач-1 (Товариство) подав заяву про застосування позовної давності.
Спір розглядався господарським судом у межах справи про банкрутство Боржника у порядку вимог статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) із присвоєнням єдиного унікального номера справі 914/2618/16(914/1194/23).
Банк подав до господарського суду клопотання про зупинення провадження у цій справі № 914/2618/16(914/1194/23) до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2592/19 (яка була передана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду з підстав необхідності відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду або його уточнення, викладеного у постанові від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16).
Відповідачі проти заявленого клопотання Банку заперечили, мотивуючи це неподібністю правовідносин та відсутністю такої необхідності, адже зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є правом, а не обов`язком суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 29.08.2023 у справі № 914/2618/16(914/1194/23) Господарський суд Львівської області відмовив у позові повністю.
При цьому у судовому засіданні 29.08.2023 суд протокольно ухвалив відмовити у задоволенні клопотання Банку про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/2592/19.
Рішення про відмову у позові суд першої інстанції мотивував тим, що під час проведення Аукціону з продажу майна Боржника організатором аукціону не було допущено порушень вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
У цьому зв`язку місцевий господарський суд виснував про відсутність підстав для витребування спірного майна у Товариства як переможця Аукціону у порядку вимог статті 1212 ЦК України, оскільки це майно набуто на достатній правовій підставі (Аукціон від 27.09.2019) і ця підстава не відпала згодом. Також суд зауважив про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин норм статей 387, 388 ЦК України, оскільки спірне майно не відчужувалося Товариством третім особам.
У задоволенні решти позовних вимог (про визнання недійсними результатів Аукціону та визнання недійсними правочинів) суд першої інстанції відмовив з підстав того, що вони не є ефективними способами захисту інтересу та права позивача, що прямо слідує із правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16.
Також місцевий господарський суд акцентував, що відмовляє у задоволенні позову до відповідача-2 (арбітражного керуючого Струця М. П.), оскільки арбітражний керуючий в силу вимог чинного законодавства та правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/2618/16, не може бути відповідачем, адже виконує лише обов`язки керівника Боржника.
Дійшовши висновку про відмову у позові за безпідставністю, суд вказав про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, а відтак -для задоволення відповідного клопотання відповідача-1.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 29.02.2024 Західний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги Банку, залишив рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 у справі № 914/2618/216(914/1194/23) без змін, вирішив питання розподілу судового збору.
Суд апеляційної інстанції визнав правомірною відмову судом першої інстанції у позові, погодившись з висновками як про відсутність порушень закону щодо порядку підготовки та проведення Аукціону, так і про відсутність підстав для витребування реалізованого на ньому спірного майна у порядку, передбаченому статтями 387, 388, 1212 ЦК України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 у цій справі № 914/2618/16(914/1194/23), Банк подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву повністю.
Касаційну скаргу Банк мотивував підставами касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та полягають у такому:
- застосуванні судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених (висновків) у постановах: від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (щодо ефективного способу захисту порушених прав); від 13.02.2024 у справі №910/2592/19; від 06.10.2022 у справі №911/1902/17, від 01.10.2020 у справі № 915/4/16, від 11.11.2021 у справі №12/133-09, від 04.10.2018 у справі №910/3638/15-г, від 11.06.2019 у справі №903/455/16, від 23.01.2020 у справі № 910/18250/16, від 01.10.2020 у справі №915/4/16 (щодо строку для подання заявок учасниками аукціону); від 25.05.2016 у справі №6-605цс16; від 05.06.2018 у справі 543/730/14-ц; від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173; від 24.11.2022 у справі №44/610-6-43/145; від 22.08.2019 у справі № Б8/065-12; від 01.10.2020 у справі № 915/4/16; 11.03.2020 у справі №404/6619/17 (№ 61-10105св19) (щодо принципу обов`язковості судових рішень та щодо вжиття судом заходів забезпечення позову); від 06.10.2022 у справі №911/1902/174 (щодо визначення місцезнаходження проведення аукціону згідно приписів статей 58, 59 Закону про банкрутство) (підстава, визначена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України;
- наявності підстави для обов`язкового скасування оскаржуваної постанови через участь в її ухваленні судді, якому було заявлено обґрунтований відвід (підстава, визначена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 2 частини першої статті 310 цього Кодексу).
- наявності підстави для обов`язкового скасування оскаржуваних судових рішень через необґрунтоване відхилення клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2592/19 (підстава, визначена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 цього Кодексу).
Обґрунтовуючи незаконність оскаржуваних судових рішень, скаржник вказує на їх ухвалення з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статей 42, 58, 59, 60, 61, 63 Закону про банкрутство та статей 203, 215, 1212 ЦК України, а також з порушенням процесуальних норм, а саме вимог статей 35, 39, 73, 74, 76, 77, 86, 236, 237, 279 ГПК України.
У контексті порушення норм процесуального права скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій: (1) проігноровано висновок щодо ефективного способу захисту порушених прав, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №914/2618/16; у цьому зв`язку не враховано, що предмет та підстави позову Банку цілком узгоджуються з правовою позицією, наведеною Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові; (2) неправомірно розділено предмет позову на окремі складові та відмовлено в одній вимозі без урахування іншої; (3) не взято до уваги, що підготовка та проведення Аукціону відбулись з порушенням вимог, встановлених діючим на той час законодавством (зокрема з підстав: недобросовісності набувача - переможця Аукціону через його пов`язаність із Боржником; наявності факту зупинення дії ухвали суду від 08.08.2019 про надання згоди на продаж заставного майна Боржника; дії судової заборони (через вжиття заходів забезпечення апеляційним судом) Ліквідатору та Біржі здійснювати будь-які заходи з відчуження заставного майна Боржника; обмеженням кола потенційних покупців унаслідок установлення необґрунтовано короткого строку 4 робочі дні (20 годин) на подання заявок для участі в Аукціоні; перешкоджання та не допуск до місця проведення аукціону представника засобів масової інформації; не виконання Ліквідатором протокольних рішень комітету кредиторів; умисного приховування Ліквідатором результатів проведеної оцінки вартості майна); (4) здійснено поверхневий розгляд матеріалів та обставин справи, без ґрунтовного їх вивчення; не надано належної правової оцінки усім доводам учасників судового процесу (суд апеляційної інстанції обмежився лише констатацією (копіюванням) обставин та висновків, що наведені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду).
Також скаржник зазначає про порушення приписів пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України через не зупинення судом першої інстанції провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2592/19, яку передано на розгляд з мотивів необхідності відступу від висновків, викладених в постанові від 06.07.2022 у справі №914/2618/16.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Боржник (в особі Ліквідатора), Товариство та Ліквідатор подали відзиви, у яких просять залишити касаційну скаргу без задоволення з викладених у відзивах підстав, оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
За змістом наведених у відзивах доводів відповідачі стверджують, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а наведені скаржником підстави їх касаційного оскарження не знаходять свого фактичного підтвердження.
Відповідачі доводять, що обґрунтування касаційної скарги зводиться до незгоди з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та до спонукання Верховного Суду здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Також вважають відсутніми підстави для обов`язкового скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки: (1) зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України є правом, а не обов`язком суду; (2) жодних вмотивованих підстав для відводу судді апеляційного суду не існувало, адже участь такого у розгляді апеляційної скарги Банку на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 у справі №914/2618/16 не підпадає під перелік передбачених статтею 36 ГПК України випадків, за яких повторна участь судді у розгляді справи не допускається.
Касаційне провадження
24.04.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Банку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 914/2618/16(914/1194/23) визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Погребняк В. Я., Васьковський О. В.
Ухвалою від 13.05.2024 Верховний Суд залишив касаційну скаргу Банку без руху; надав скаржнику строк для усунення недоліків (щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги).
На виконання вимог ухвали від 13.05.2024 до касаційного суду 23.05.2024 надійшло клопотання Банку про усунення недоліків касаційної скарги.
10.06.2024 Верховний Суд постановив ухвалу, якою, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 у справі № 914/2618/16 (914/1194/23), призначив її до розгляду на 31.07.2024 о 11:00 год.
У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Погребняка В. Я. та Васьковського О. В., автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу від 29.07.2024.
У судове засідання 31.07.2024 з`явилися Ліквідатор, представники Банку та Товариства, які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інший учасник справи (Біржа) явку повноважних представників не забезпечив, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Водночас частиною четвертою статті 300 ГПК України унормовано, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Щодо безумовних підстав для скасування оскаржуваних судових рішень
Оскільки однією з підстав касаційного оскарження є порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд, Верховний Суд вважає необхідним спершу перевірити обґрунтованість доводів скаржника в цій частині.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
Банк стверджує про наявність підстави для обов`язкового скасування оскаржуваної постанови через участь в її ухваленні судді, якому було заявлено обґрунтований відвід (підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 2 частини першої статті 310 цього Кодексу).
Перевіривши матеріали справи, Верховний Суд з`ясував, що позиція Банку щодо обґрунтованості відводу (т.13, а.с. 125-131) була мотивована тим, що суддею Плотніцьким Б. Д. при розгляді позову про недійсність результатів Аукціону вже частково надавалась правова оцінка обставинам, які у відповідності до висновків Великої Палати Верховного Суду (постанова від 06.07.2022 у справі №914/2618/16) визначені підставою для витребування майна, та доводам Банку (наведеним на підтвердження факту порушення порядку організації та проведення Аукціону), за наслідком чого було проголошено постанову від 27.07.2020 у межах справи №914/2618/16 про банкрутство Боржника.
Відтак, на переконання Банку, наявні правові підстави стверджувати про те, що у судді Плотніцького Б.Д. вже сформувалася правова позиція щодо відсутності підстав у задоволенні позовних вимог Банку, що безпосередньо може вплинути на об`єктивність та неупередженість апеляційного перегляду цієї справи №914/2618/16(914/1194/23). Зазначене, за доводами Банку, беззаперечно свідчить про наявність обставин, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Плотніцького Б. Д. під час розгляду цієї справи, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України є підставою для його відводу.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Суд касаційної інстанції вважає, що наведені Банком доводи, які викладені на обґрунтування заяви про відвід судді Плотніцького Б. Д. не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ`єктивність судді безпосередньо та однозначно не вказують на його особисту прихильність до будь-якої зі сторін. Більш того, згідно частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Інших підстав в обґрунтування необ`єктивності чи упередженості суддів скаржник не навів.
Тобто, визначена пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України підстава для відводу суддів у цій справі не знайшла свого підтвердження.
Зважаючи на те, що стверджувану заявником підставу (пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України) для відводу судді апеляційного господарського суду, який брав участь у розгляді цієї справи, не можна визнати обґрунтованою, тому відсутні підстави для обов`язкового скасування оскаржуваної постанови у порядку вимог пункту 2 частини першої статті 310 ГПК України.
Також Верховний Суд звертає увагу, що термін "повноважний склад суду", вжитий у пункті 1 частини першої статті 310 ГПК України, слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов`язків: компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної ГПК України, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Вказана підстава для скасування судових рішень застосовується у випадку, коли оскаржуване судове рішення прийняте судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності) (статті 20-31 ГПК України) або з порушенням порядку визначення складу суду (статті 32, 36 ГПК України).
Ураховуючи наведене, Верховний Суд зазначає, що справа №914/2618/16(914/1194/23) була розглянута повноважним складом Західного апеляційного господарського суду, оскільки обставин порушення правил територіальної юрисдикції чи порядку визначення складу суду для розгляду цієї справи колегією суддів не встановлено, що, у свою чергу, виключає можливість скасування оскаржуваної постанови на підставі пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України.