ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 201/15087/14-ц
провадження № 61-5664св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Експерт Інвест",відповідач - ОСОБА_1,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Металобази Комекс",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Експерт Інвест" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 березня
2023 року у складі колегії суддів Єлізаренко І. А., Петешенкової М. Ю., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі -
ПАТ "ВТБ Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Металобази Комекс" (далі - ТОВ "Металобази Комекс"), про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 25 березня 2011 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Металобази Комекс" укладено кредитний договір № 4/11В, згідно з умовами якого ТОВ "Металобази Комекс" отримало кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 5 195 249,47 доларів США зі сплатою 11,5 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості, починаючи з 01 вересня 2013 року, терміном користування до 31 серпня 2014 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
25 березня 2011 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 4/11В-П-2, згідно з умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання відповідати за кредитними зобов`язаннями ТОВ "Металобази Комекс" і нести солідарну відповідальність перед ПАТ "ВТБ Банк", у тому числі і сплату основного боргу за кредитним договором від 25 березня
2011 року № 4/11В, нарахованих відсотків та неустойки (штрафу, пені).
До договору поруки від 25 березня 2011 року № 4/11В-П-2 також укладалися додаткові угоди і уточнення.
Унаслідок неналежного виконання кредитних зобов`язань у ТОВ "Металобази Комекс" станом на 24 жовтня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 4 320 483,04 доларів США, що еквівалентно 55 951 780,50 грн.
У зв`язку з наведеним ПАТ "ВТБ Банк", уточнивши позовні вимоги, просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість на загальну суму 4 320 483,04 доларів США, що еквівалентно 55 951 780,50 грн, яка складається з:
- 3 900 249,47 доларів США, що еквівалентно 50 509 607,42 грн, простроченої заборгованості за кредитним договором;
- 36 131,48 доларів США, що еквівалентно 467 915,42 грн, строкової заборгованості зі сплати відсотків за період із 25 вересня 2014 року до
23 жовтня 2014 року;
- 96 058,69 доларів США, що еквівалентно 1 243 993,94 грн, простроченої заборгованості зі сплати відсотків станом на 24 жовтня 2014 року;
- 4 457,06 доларів США, що еквівалентно 57 720,50 грн, пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 05 травня 2014 року до 24 жовтня 2014 року;
- 148 245,00 доларів США, що еквівалентно 1 919 825,08 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту за період із 05 травня 2014 року до
24 жовтня 2014 року;
- 17 742,20 доларів США, що еквівалентно 229 767,75 грн, 3 % річних за прострочення сплати коштів за період із 05 травня 2014 року до 24 жовтня 2014 року;
- 117 051,89 доларів США, що еквівалентно 1 515 863,29 грн, штрафних/договірних санкцій, передбачених кредитним договором.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2017 року, позовні вимоги ПАТ "ВТБ Банк" задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВТБ Банк" борг за кредитним договором від 25 березня 2011 року № 4/11В у сумі 55 951 780,50 грн, що еквівалентно 4 320 483,04 доларів США, з яких: 3 900 249,47 доларів США, що еквівалентно 50 509 607,42 грн, заборгованості за кредитним договором;
36 131,48 доларів США, що еквівалентно 467 915,42 грн, строкової заборгованості зі сплати відсотків за період із 25 вересня 2014 року до
23 жовтня 2014 року; 96 058,69 доларів США, що еквівалентно
1 243 993, 94 грн, простроченої заборгованості зі сплати відсотків станом на 24 жовтня 2014 року; 4 457,06 доларів США, що еквівалентно 57 720, 50 грн, пені за несвоєчасну сплату відсотків за період із 05 травня 2014 року до
24 жовтня 2014 року; 148 245,00 доларів США, що еквівалентно
1 919 825,08 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту за період із
05 травня 2014 року до 24 жовтня 2014 року; 17 742,20 доларів США, що еквівалентно 229 767,75 грн, 3 % річних за прострочення сплати коштів за період із 05 травня 2014 року до 24 жовтня 2014 року; 117 051,89 доларів США, що еквівалентно 1 515 863,29 грн, штрафних/договірних санкцій, передбачених кредитним договором. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився
і апеляційний суд, керувався тим, що позичальник ТОВ "Металобази Комекс" свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав,
у зв`язку з чим виникла заборгованість у заявленому банком розмірі, яка підлягає стягненню з поручителя, який зобов`язався відповідати за неналежне виконання позичальником його кредитних зобов`язань.
Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що апеляційний суд не перевірив доводи ОСОБА_1 щодо строків пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум у разі неналежного виконання боржником зобов`язань зі сплати щомісячних платежів за кредитним договором, оскільки строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року скасовано, позовні вимоги задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВТБ Банк" кредитну заборгованість за договором від 25 березня 2011 року, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 51 148 308,38 грн (еквівалент
3 900 249,47 доларів США), строкову заборгованість по сплаті відсотків, нарахованих із 25 липня 2014 року до 31 серпня 2014 року - 620 883,57 грн (еквівалент 47 344,69 доларів США), прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 01 вересня 2014 року - 246 703,72 грн (еквівалент 18 812,08 доларів США), пеню за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період із 05 травня 2014 року до 01 вересня 2014 року -
21 378,36 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період із 05 травня 2014 року до 01 вересня 2014 року - 74 674,11 грн, 3 % річних за прострочення сплати коштів за період із 05 травня 2014 року до
01 вересня 2014 року - 2 789,11 грн (еквівалент 212,68 доларів США), 3 % річних за прострочення повернення кредиту за період із 05 травня 2014 року до 01 вересня 2014 року - 9 862,47 грн (еквівалент 752,05 доларів США).
У задоволенні позовних вимог ПАТ "ВТБ Банк" про стягнення штрафних/договірних санкцій у розмірі 82 613,81 доларів США (еквівалент
1 083 406,67 грн) відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що 31 серпня 2014 року закінчився строк кредитування, а тому нарахування банком заборгованості за кредитним договором, починаючи з 01 вересня 2014 року до 24 жовтня
2014 року є безпідставним, як і нарахування штрафних санкцій у розмірі
82 613,81 доларів США, оскільки їх стягнення призведе до подвійної відповідальності, що є незаконним.
Постановою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову Верховного Суду мотивовано тим, що з метою забезпечення своїх вимог 14 лютого 2017 року в позасудовому порядку банк звернув стягнення на належне ТОВ "Юніком Сіті" нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за іпотечним договором від 25 березня 2011 року № 4/11В-І-1, укладеним між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Юніком Сіті", шляхом набуття на нього права власності, на підтвердження чого надав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам щодо припинення основного зобов`язання, не з`ясував, за якою вартістю позивач набув предмет іпотеки у власність, та, відповідно, не перевірив, чи не привела реалізація банком своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки до повного задоволення його вимог за кредитним договором, а тому зробив передчасний висновок про часткове задоволення позову.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року залучено ТОВ "Експерт Інвест" до участі у справі як правонаступника позивача
ПАТ "ВТБ Банк".
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Експерт Інвест", про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що ПАТ "ВТБ Банк" 14 лютого 2017 року в позасудовому порядку звернуло стягнення на належне ТОВ "Юніком Сіті" нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за іпотечним договором від 25 березня 2011 року № 4/11В-І-1.
Оскільки банк вирішив питання шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору іпотеки, зареєстрував право власності на предмет іпотеки та реалізував нерухоме майно, а тому правові підстави для стягнення суми заборгованості за кредитним договором, яка залишалася після реалізації предмета іпотеки, відсутні, а такі вимоги є недійсними.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У квітні 2023 року ТОВ "Фінансова компанія "Експерт Інвест" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, у якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня
2022 року у справі № 910/17048/17 та від 22 лютого 2022 року у справі
№ 761/36873/18.
У зазначених постановах зроблено висновок про те, що чинне законодавство не обмежує право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення. Припинення основного зобов`язання внаслідок звернення стягнення на один із предметів забезпечення за наявності інших забезпечень та, при цьому, неповному задоволенні вимог кредитора є несумісним з призначенням інституту забезпечення виконання зобов`язань, його правовою природою і сутністю та суперечить принципам розумності, пропорційності і рівності сторін, адже фактично позбавляє юридичного сенсу законодавчі приписи, якими передбачено право кредитора забезпечити виконання основного зобов`язання за рахунок кількох предметів іпотеки та інших способів забезпечення зобов`язання відповідно до умов кредитних договорів у разі, якщо можливість реалізації таких способів забезпечення не вичерпана.
У випадку забезпечення виконання основного зобов`язання декількома способами основне зобов`язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки
не привело до повного задоволення його вимог.
Висновок апеляційного суду про припинення зобов`язань за договором поруки внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки є незаконним та суперечить усталеній практиці Верховного Суду.
Крім того, дійсність вимог за кредитним договором та аналогічними договорами поруки, укладеними з іншими особами, установлено, зокрема,
в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 01 вересня
2021 року у справі № 904/4861/15, вже після звернення стягнення на предмет іпотеки. У вказаному судовому рішенні констатовано, що звернувши стягнення на предмет іпотеки, ПАТ "ВТБ Банк" реалізувало нерухоме майно на прилюдних торгах за ціною 18 001 000,00 грн, що свідчить про те, що банк не міг задовольнити в повному обсязі наявні у нього кредиторські вимоги, оскільки розмір визнаних вимог у справі про банкрутство іншого поручителя становить 97 450 625,32 грн.
У справі № 922/620/15 ОСОБА_1 (відповідач у цій справі) звернувся із позовом до ПАТ "ВТБ Банк", ТОВ "Металобази Комекс" про визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором та договором поруки
в межах справи про банкрутство ТОВ "Металобази Комекс", у якій рішенням Господарського суду Харківської області від 27 квітня 2023 року
у задоволенні позову відмовлено.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У травні 2023 року матеріали справи № 201/15087/14 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 25 березня 2011 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Металобази Комекс" укладено кредитний договір № 4/11В, згідно з умовами якого ТОВ "Металобази Комекс" отримало кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 5 195 249,47 доларів США зі сплатою 11,5 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості, починаючи з 01 вересня 2013 року, на строк до 31 серпня 2014 року.
Відповідно до пункту 1.3.1 кредитного договору виконання позичальником своїх зобов`язань забезпечується іпотекою нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля літ. 3-1 - корпус гріючих плит, загальною площею
17 877,1 кв. м, літ. 2А - вартова (тимч.), літ 2Б - ангар (тимч.), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТОВ "Юніком Сіті", заставною вартістю
50 625 400,00 грн.
24 листопада 2011 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Металобази Комекс" укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору
від 25 березня 2011 року № 4/11В, яким було викладено підпункт 4.3.11.2 пункту 4.3 статті 4 договору у такій редакції: "в термін до 31 грудня 2012 року включно забезпечити надання документів, що підтверджують правові підстави користування/володіння земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки, визначений пунктом 1.3.1 цього договору" (т. 1, а. с. 45).
22 лютого 2012 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Металобази Комекс" було укладено договір № 2 про внесення змін до кредитного договору
від 25 березня 2011 року № 4/11В, яким було внесено зміни до ліміту кредитування, графіку повернення кредитних коштів, поруки юридичної особи ТОВ "Майстер-Каркас", розміру підвищеної відсоткової ставки (т. 1, а. с. 46-49).
18 травня 2012 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Металобази Комекс" було укладено договір № 3 про внесення змін до кредитного договору
від 25 березня 2011 року № 4/11В, яким було внесено зміни до розміру підвищеної відсоткової ставки, плати за користування кредитом, порядку та нарахування сплати, рахунків для обліку кредиту та реквізитів (т. 1, а. с. 50-53).
16 липня 2012 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Металобази Комекс" було укладено договір № 4 про внесення змін до кредитного договору
від 25 березня 2011 року № 4/11В, яким було внесено зміни до плати за користування кредитом, порядку та нарахування сплати (т. 1, а. с. 54, 55).
28 грудня 2012 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Металобази Комекс" було укладено договір № 5 про внесення змін до кредитного договору
від 25 березня 2011 року № 4/11В, яким було внесено зміни до ліміту кредитування, графіку та строків повернення кредитних коштів (т. 1, а. с. 56-62).
29 березня 2013 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Металобази Комекс" було укладено договір № 6 про внесення змін до кредитного договору
від 25 березня 2011 року № 4/11В, яким було внесено зміни до предмета кредитного договору (т. 1, а. с. 63, 64).
17 липня 2013 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Металобази Комекс" було укладено договір № 7 про внесення змін до кредитного договору
від 25 березня 2011 року № 4/11В, яким внесено зміни до прав та обов`язків сторін кредитного договору (т. 1, а. с. 65).
23 вересня 2013 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Металобази Комекс" було укладено договір № 8 про внесення змін до кредитного договору
від 25 березня 2011 року № 4/11В, яким було внесено зміни до визначення термінів кредитного договору, предмета договору, порядку надання та повернення кредитних коштів (т. 1, а. с. 66-81).
З метою забезпечення виконання зобов`язань щодо кредитного договору
25 березня 2011 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 4/11В-П-2, згідно з умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання відповідати за кредитними зобов`язаннями ТОВ "Металобази Комекс"
(у зазначених у договорі межах) і нести солідарну відповідальність перед
ПАТ "ВТБ Банк", у тому числі й сплату основного боргу за кредитним договором від 25 березня 2011 року № 4/11В, нарахованих відсотків та неустойки (штрафу, пені).
22 лютого 2012 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір № 1 про внесення змін до договору поруки від 25 березня 2011 року
№ 4/11В-П-2 (т. 1, а. с. 101, 102).
28 грудня 2012 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір № 2 про внесення змін до договору поруки від 25 березня 2011 року
№ 4/11В-П-2 (т. 1, а. с. 103, 104).
23 вересня 2013 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір № 2 про внесення змін до договору поруки від 25 березня 2011 року
№ 4/11В-П-2 (т. 1, а. с. 105-109).
ПАТ "ВТБ Банк" виконало умови кредитного договору та на підставі заяви ТОВ "Металобази Комекс" надало кредитні кошти в розмірі
5 195 249,47 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером
від 29 березня 2011 року № 10740 і банківськими виписками (т. 1, а. с. 112).
Позичальник ТОВ "Металобази Комекс" взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконало, у зв`язку з чим виникла заборгованість, розмір якої станом на 24 жовтня 2014 року становить 4 320 483,04 доларів США, що еквівалентно 55 951 780,50 грн, яка складається із:
3 900 249,47 доларів США, що еквівалентно 50 509 607,42 грн, простроченої заборгованості за кредитним договором; 36 131,48 доларів США, що еквівалентно 467 915,42 грн, строкової заборгованості зі сплати відсотків за період із 25 вересня 2014 року до 23 жовтня 2014 року; 96 058,69 доларів США, що еквівалентно 1 243 993,94 грн, простроченої заборгованості зі сплати відсотків станом на 24 жовтня 2014 року; 4 457,06 доларів США, що еквівалентно 57 720,50 грн, пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 05 травня 2014 року до 24 жовтня 2014 року; 148 245,00 доларів США, що еквівалентно 1 919 825,08 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту за період із 05 травня 2014 року до 24 жовтня 2014 року; 17 742,20 доларів США, що еквівалентно 229 767,75 грн, 3 % річних за прострочення сплати коштів за період із 05 травня 2014 року до 24 жовтня 2014 року; 117 051,89 доларів США, що еквівалентно 1 515 863,29 грн, штрафних/договірних санкцій, передбачених кредитним договором (т. 1, а. с. 113, 114).
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 червня 2015 року у справі № 201/6181/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "ВТБ Банк" про визнання припиненим договору поруки від 25 березня 2011 року та визнання поруки такою, що припинена з 01 вересня 2014 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог (т. 1, а. с. 228).
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня
2015 року рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська
від 02 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано поруку ОСОБА_1 перед
ПАТ "ВТБ Банк", яка виникла на підставі договору поруки від 25 березня
2011 року № 4/11В-П-2, укладеного між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1, припиненою (т. 1, а. с. 229).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року касаційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 2, а. с. 34-40).
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня
2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 червня 2015 року залишено без змін (т. 4, а. с. 79-81).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 22 березня 2017 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 відхилено. Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року залишено без змін (т. 4,
а. с. 82, 83).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14 грудня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. 14 лютого
2017 року було зареєстровано за ПАТ "ВТБ Банк" на підставі іпотечного договору право власності на предмет іпотеки, визначений у пункті 1.3.1 кредитного договору - нежитлову будівлю літ. 3-1 - корпус гріючих плит, загальною площею 17 877,1 кв. м, літ. 2А - вартова (тимч.), літ 2Б - ангар (тимч.), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 239-241).
Указане підтверджується також витягом із Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 3, а. с. 234).
Згідно з розрахунком заборгованості, який був наданий банком до апеляційного суду, заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2011 року станом на 01 вересня 2014 року складається із:
простроченої заборгованості за кредитом - 51 148 308,38 грн (еквівалент
3 900 249,47 доларів США), строкової заборгованості зі сплати відсотків, нарахованих із 25 липня 2014 року до 31 серпня 2014 року - 620 883,57 грн (еквівалент 47 344,69 доларів США), простроченої заборгованості зі сплати процентів станом на 01 вересня 2014 року - 246 703,72 грн (еквівалент
18 812,08 доларів США), пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період із 05 травня 2014 року до 01 вересня 2014 року - 21 378,36 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період із 05 травня 2014 року до 01 вересня 2014 року - 74 674,11 грн, 3 % річних за прострочення сплати коштів за період із 05 травня 2014 року до 01 вересня 2014 року - 2 789,11 грн (еквівалент 212,68 доларів США), 3 % річних за прострочення повернення кредиту за період із 05 травня 2014 року до
01 вересня 2014 року - 9 862,47 грн (еквівалент 752,05 доларів США); штрафних/договірних санкцій у розмірі 82 613,81 доларів США (еквівалент 1 083 406,67 грн) (т. 2, а. с. 248).
Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 серпня
2019 року, укладеного між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Інвест-Маш" іпотечне майно, на яке банк зареєстрував за собою право власності, було реалізовано на аукціоні, відповідно до якого ПАТ "ВТБ Банк" продало, а ТОВ "Інвест-Маш" купило нежитлову будівлю літ. 3-1 - корпус гріючих плит, загальною площею 17 877,1 кв. м, літ. 2А - вартова (тимч.), літ 2Б - ангар (тимч.), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ціна продажу становить 18 001 000,00 грн (т. 4, а. с. 9-14).
19 листопада 2020 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Альтарес Фінанс" (попередня назва - ТОВ "Фінансова компанія "Авістар Фінанс") було укладено договір про відступлення прав вимоги № 26-КБ, за умовами якого ПАТ "ВТБ Банк" відступило ТОВ "Фінансова компанія "Авістар Фінанс" право вимоги до ОСОБА_1 як поручителя за кредитним договором від 25 березня 2011 року № 4/11В згідно з договором поруки
від 25 березня 2011 року № 4/11-В-П-2 (т. 3, а. с. 103-106).
29 грудня 2020 року між ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс" та ТОВ "Експерт Інвест" укладено договір про відступлення прав вимоги № AS-003-1, відповідно до умов якого ТОВ "Експерт Інвест" набуло право вимоги до ОСОБА_1 як поручителя за кредитним договором від 25 березня 2011 року № 4/11В згідно з договором поруки від 25 березня 2011 року № 4/11-В-П-2 (т. 3, а. с. 152, 153).
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2021 року замінено позивача ПАТ "ВТБ Банк" на його правонаступника - ТОВ "Фінансова компанія "Експерт Інвест" (т. 3, а. с. 177-179).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду повною мірою не відповідає зазначеним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованихКонституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону.
Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.