ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 522/14062/19
провадження № 61-11019св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С.,
Ситнік О. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Приморська державна нотаріальна контора у м. Одесі,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу
ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Атаманчук Наталія Сергіївна, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, постановлену колегією у складі суддів: Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М., Погорєлової С. О., та постанову Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року, прийняту колегією у складі суддів: Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У серпні 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт належності заповіту, зокрема того, що заповіт, складений ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідчений 15 серпня 2011 року Першою одеською державною нотаріальною конторою, за реєстровим № 1-1993, складений на ім`я ОСОБА_3 .
В обґрунтування заяви вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна сестра - ОСОБА_5, після якої відкрилась спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений Першою одеською нотаріальною конторою 15 серпня 2011 року за реєстровим номером 1-993, відповідно до якого все майно, яке їй належатиме на день смерті, вона заповідає ОСОБА_6, тому заявник у визначений строк звернулася із заявою до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса.
Після спливу шестимісячного строку з дня відкриття спадщини ОСОБА_6 звернулась до державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Проте нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, оскільки у заповіті визначено, що все майно, яке належить спадкодавцю на день смерті, остання заповіла " ОСОБА_7, 1953 року народження". Тобто в імені заявника та році її народження допущено помилку.
За таких обставин просила встановити факт належності їй вказаного заповіту
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2020 року, описку в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 12 жовтня 2020 року, задоволено заяву ОСОБА_8 .
Суд встановив факт, що має юридичне значення, а саме те, що заповіт, складений ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідчений 15 серпня 2011 року Першою одеською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-1993, складений на ім`я ОСОБА_9, 1952 року народження, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 .
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з доведення належними та допустимими доказами вказаної заяви. Суд врахував, що встановлення заявленого факту є необхідним заявнику для виникнення у неї права на спадщину та оформлення у подальшому відповідного свідоцтва.
Не погоджуючись з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2020 року, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою від 16 травня 2023 року Одеський апеляційний суд задовольнив заяву ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2020 року, поновив такий строк, відкрив апеляційне провадження за відповідною апеляційною скаргою та зупинив дію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2020 року.
Постановляючи ухвалу від 16 травня 2023 року, суд апеляційної інстанції вважав поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції зазначивши, що ОСОБА_2 не брала участі у справі, а оскаржуване рішення її представник отримав 24 квітня 2023 року.
Постановою від 29 червня 2023 року Одеський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасував рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2020 року, ухвалив нове судове рішення, яким залишив без розгляду заяву ОСОБА_8 . Суд роз`яснив ОСОБА_10 право на звернення до суду з позовом на загальних підставах.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_2, а саме встановлено факт складення ОСОБА_5 заповіту на ім`я заявника. При цьому у заяві про встановлення факту вказано, що до спадкової майна після ОСОБА_5 входить квартира АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_2 .
Апеляційний суд зазначив, що оскаржуване рішення стало підставою для пред`явлення ОСОБА_11 позову про витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння, що вказує про наявність спору про право, а саме щодо дійсного власника спадкового майна, який підлягає вирішенню у позовному провадженні.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без розгляду заяви про встановлення факту, пред`явленої ОСОБА_11 в порядку окремого провадження, на підставі частини шостої статті 294 ЦПК України - у зв`язку з існуванням спору про право.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2023 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року і залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2020 року.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції під час прийняття постанови висновків Верховного Суду, викладених у постановах:
- від 23 грудня 2021 року у справі № 442/1904/20 (провадження № 61-7816св21) про те, що "під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року в справі № 640/10329/16 (провадження № 61-38св18)";
- від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19) про те, що "справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах".
На думку заявника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_2, оскільки вона не є спадкоємцем ОСОБА_5 .
Заявник вказує, що, постановляючи ухвалу від 16 травня 2023 року, суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 358 ЦПК України, а саме застосування її без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18).
Зазначає про неврахування судом першої інстанції, що ОСОБА_2 є відповідачем у справі № 522/2245/21 за позовом ОСОБА_9 про витребування майна, яка перебуває в провадженні Приморського районного суду м. Одеси з лютого 2021 року. ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Чорного Г. Г. брала участь у справі № 522/2245/21, матеріали якої містять копію рішення суду, оскаржене нею в апеляційному порядку. Адвокат Чорний Г. Г. ознайомився з матеріалами справи № 522/2245/21 11 травня 2021 року, про що свідчить його розписка на заяві, і був обізнаний про існування цього рішення з вказаної дати. Враховуючи викладене, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанцій в цій справі за апеляційною скаргою, поданою в травні 2023 року.
Позиція інших учасників справи
У травні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Толпиго Д. М. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_9, в якому зазначив про безпідставність її доводів та правильність висновків суду апеляційної інстанції про залишення без розгляду заяви про встановлення факту належності заповіту у зв`язку з існуванням спору про право.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19), від 23 грудня 2021 року у справі № 442/1904/20 (провадження № 61-7816св21) та від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_12, щодо майна якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
Суди встановили, що вказана квартира належала спадкодавцю на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О. М. 10 червня 2008 року за № 1923, та свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 15 травня 2008 року.
ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений Першою одеською нотаріальною конторою 15 серпня 2011 року за реєстровим № 1-993, відповідно до якого все майно, яке їй належатиме на день смерті, вона заповідає ОСОБА_7,
1953 року народження.
ОСОБА_4 звернулася до Приморської державної нотаріальної контори
у місті Одеса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_5 . Постановою Першої одеської державної нотаріальної контори від 2 липня 2019 року № 882/02-31 відмовлено заявнику у вчиненні нотаріальної дії, оскільки відповідно до заповіту ОСОБА_5 все майно, яке належить спадкодавцю на день смерті, заповідається " ОСОБА_7, 1953 року народження", тому визнати " ОСОБА_13, 1952 року народження" спадкоємцем за вказаним заповітом неможливо.
Зі свідоцтва про народження ОСОБА_14 серії НОМЕР_3
від 5 липня 1952 року суди встановили, що ім`я заявника записано російською мовою як " ОСОБА_15", а саме " ОСОБА_16".
Зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 22 квітня 1983 року суди встановили, що після укладення шлюбу заявник змінила прізвище " ОСОБА_17" на " ОСОБА_18".
Суди встановили, що відповідно до Експертного висновку № 056/124-d, складеного 12 серпня 2019 року Українським бюро лінгвістичних екпертиз на замовлення заявника, російське ім`я " ОСОБА_15" може бути перекладено українською мовою як " ОСОБА_15", так і " ОСОБА_19". Крім цього, записи імені ОСОБА_19 (постанова Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса з посиланням на текст заповіту ОСОБА_5, запис ОСОБА_7 ) і ОСОБА_15, запис латиницею ОСОБА_15 (паспорт громадянина Республіки Молдова, запис румунською мовою ОСОБА_22 ; переклад паспорта Республіки Молдова з румунської мови українською мовою, запис ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження, запис російською мовою ОСОБА_16 ; свідоцтво про укладення шлюбу, запис російською мовою ОСОБА_17 / ОСОБА_1 ) у документах, наданих для експертизи, є ідентичними.
Зі змісту інформації, наданої 17 січня 2020 року Одеським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), суди встановили, що актових записів про державну реєстрацію народження та шлюбу ОСОБА_7, 1953 року народження не виявлено.
Апеляційний суд встановив, що за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л. І.
26 серпня 2011 року за № 6550, ОСОБА_5 продала ОСОБА_23
квартиру АДРЕСА_1 .
У подальшому на підставі договору дарування від 1 квітня 2020 року ОСОБА_23 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар вказану квартиру.
За змістом листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л. І. від 24 червня 2021 року № 90/01-16 договір купівлі-продажу
від 26 серпня 2011 року за № 6550 нею не посвідчувався.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.