ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 480/2285/19
адміністративне провадження № К/9901/19764/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бель Шостка Україна"
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року (суддя: Кунець О.М.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року (судді: Старосуд М.І., Макаренко Я.М., Мінаєва О.М.)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Бель Шостка Україна"
до Головного управління ДПС у Сумській області
про скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Бель Шостка Україна" (далі також - Позивач, ПАТ "Бель Шостка Україна") звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі також - Відповідач), у якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 6 червня 2019 року №000258140.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що хибними є висновки контролюючого органу щодо завищення Позивачем податкового кредиту, сформованого у 2016 році на підставі рахунків на водопостачання та водовідведення. На переконання Позивача, податковий орган безпідставно вважає, що ПАТ "Бель Шостка Україна" не мало право застосовувати положення пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), які надають право на віднесення до податкового кредиту без отримання податкової накладної, на підставі рахунку, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 5 листопада 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції вказав, що включення Позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість без податкових накладних на підставі рахунків у звітних (податкових) періодах є неправомірним, оскільки підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що електрична та теплова енергія, газ, пара, вода, повітря охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром, а не послугою.
Також суд першої інстанції у рішенні вказав, що вимогам законодавства рахунки КП ВУВКГ "Водоканал" не відповідають, оскільки:
- показники (попередні та поточні) мали бути відображені в одному рахунку;
- в актах також відсутні чіткі дані попередніх та поточних показників;
- Позивач не зміг пояснити яке відношення до рахунків за використану воду та водовідведення мають акти про "перевірку технічного стану водопроводних вузлів", на які посилається Позивач як на підтвердження даних у рахунках;
- Позивач не надав ґрунтовних пояснень по кількості використаної води та щодо водовідведення по двом квартирам;
- не зміг пояснити представник Позивача і ту обставину - чому стверджуючи про отримання послуг з постачання води (водопостачання), в рахунках від 28 березня 2019 року йдеться про водоспоживання - отже мається на увазі споживання води, як товару. Не наведено будь-яких обґрунтувань і стосовно того, який показник зазначено у рахунку № НОМЕР_1 .
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 6 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін та погодився із викладеними у ньому обставинами та висновками.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відповідач за результатами перевірки Позивача склав акт від 16 травня 2019 року №533/18-28-14-01/00447103/41.
Згідно з висновками акта перевірки Позивач допустив порушення вимог:
- пункту 44.1 статті 44, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.10, 201.11 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1535,00 грн та завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 323319,00 грн.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 6 червня 2019 року №000258140, яким зменшено від`ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 406067,50 грн. в т.ч. за податковим зобов`язанням 324854,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 81213,50 грн.
Фактичною підставою прийняття вказаного індивідуального акта стали висновки Відповідача про те, що до податкового кредиту Позивач відніс суми податку на додану вартість не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.
За змістом акта перевірки:
- Позивачу постачався товар - вода, а не послуги, а тому не можна для водопостачання застосовувати положення пункту 200.11 статті 200 ПК України;
- у відповідних рахунках відсутнє зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання послуг, різниці показань, що свідчить про те, що суми у рахунках за послуги могли визначатися без даних приладів обліку, що підтверджується також умовами договору;
- відповідні рахунки є дефектними, адже мають однаковий номер та дату, у них не вказана ціна за водовідведення, й складалися вони раніше, ніж закінчується відповідний період за який надавалось постачання питної води та водовідведення.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
В касаційній скарзі Позивач стверджує, що суди, роблячи висновки щодо відсутності підстав для формування податкового кредиту на підставі відповідних рахунків, врахували положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги", незважаючи на пріоритетність для цих правовідносин норм ПК України.
Також представник Позивача наполягає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доказам, що підтверджують наявність лічильників стоків та води.
Крім того, за позицією, викладеною у касаційній скарзі, суди не перевірили належним чином обставин складання рахунків на водовідведення, та не врахували, що відповідні податкові зобов`язання нараховувались не лише за водопостачання, а й водовідведення, що фактично не є постачанням води згідно з положеннями чинного законодавства.
Наголосив представник Позивача й на тому, що у Верховному Суді знаходиться справа №818/1716/18 за подібних правовідносин.
З урахуванням цього в касаційній скарзі представник Позивача просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.
3.2.Доводи Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Заперечуючи вимоги касаційної скарги представник Відповідача у відзиві на касаційну скаргу наголошує на описаних та досліджених судами попередніх інстанцій дефектах рахунків, на підставі яких Позивач формував податковий кредит.
Також зосереджує увагу на тому, що частина документів, яка, на думку Позивача, спростовує зафіксовані у акті перевірки висновки, не подавалась до перевірки.
На думку Відповідача, операції, на підставі яких Позивач формував податковий кредит, не були за своєю суттю послугами, а тому щодо них не могли застосовуватися положення пункту 201.11 статті 201 ПК України.
За наведеними у відзиві доводами, у рахунках, виписаних постачальником, показники поточних та попередніх показань засобів обліку відсутні.
З урахуванням викладених у відзиві на касаційну скаргу доводів Відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Відповідно до положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку. (пункт 22.1 статті 22 ПК України).
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.